ответ:На сьогодні кількість жителів нашої планети перевищує 7,5 млрд осіб. Очікується, що у 2030 р. вона зросте до 9,7 млрд, а у 2050 р. — до 11,2 млрд людей. Проте в далекому минулому кількість населення Землі була незначною і збільшувалася повільно. На початку нашої ери загальна кількість людства не перевищувала 250 млн осіб, що менше за кількість жителів сучасних США.
За наступну тисячу років населення світу збільшилося лише на кілька десятків мільйонів жителів. Його зростанню перешкоджали нелегкі умови життя більшості людей, відсталість медицини, епідемії, численні війни, які часто супроводжувалися голодом.
Зростання кількості населення прискорилося у XVIII—XIX ст. У 1820 р. на Землі вже проживало 1 млрд людей, а в 1927 р. — 2 млрд.
Особливо швидко населення світу почало зростати в другій половині XX ст. Цьому сприяли такі чинники:
• розвиток економіки;
• покращення умов життя та якості харчування;
• підвищення якості медичного обслуговування (зокрема, зменшилася кількість епідемій);
• скорочення тривалості робочого дня (праця людей завдяки механізації стала легшою та безпечнішою).
Усе це позитивно вплинуло на здоров'я людей, знизилися показники смертності й підвищилася тривалість життя. Як наслідок, людство увійшло в стадію демографічного вибуху — швидкого зростання населення окремих країн і світу загалом у результаті значного перевищення народжуваності над смертністю. Так, населення Землі в 1950-х рр. щороку зростало в середньому на 53 млн осіб. У 1960-х рр. цей показник складав уже 66 млн, у 1970-х рр. — 70 млн, у 1980-х рр. — 86 млн і в 1990-х рр. — понад 90 млн осіб.
Сучасне населення світу нерівномірно розподілене за географічними регіонами. За оцінками ООН, на середину 2017 р. близько 60% населення світу проживало в Азії, 17 % — в Африці, 10 % — у Європі, 9% — у Центральній та Південній Америці, 4,8% — у Північній Америці, 0,5% — в Австралії та Океанії.
Австралия отличается от других материков своеобразием органического мира. Природа создала здесь естественный зоведник, в котором сохранились виды растений и животных, близкие тем, что населяли Землю в далеком и уже исчезли на других материках. органический мир развивался в Австралии изолированно, так как она давно отделилась от других материков. Среди растений эндемики составляют 75%. Только в Австралии сохранились яйцекладущие млекопитающие (утконос, ехидна); многочисленны сумчатые (кенгуру, вомбаты, волк, крот и др.); богат мир птиц (страус, эму, казуар, сорные куры, райские птицы, лирохвосты и др.). Дикая растительность Австралии не подарила человеку ни одного растения, которое играло бы заметную роль в земледелии. В период колонизации на материк с других континентов были завезены многие виды растений и животных.
ответ:На сьогодні кількість жителів нашої планети перевищує 7,5 млрд осіб. Очікується, що у 2030 р. вона зросте до 9,7 млрд, а у 2050 р. — до 11,2 млрд людей. Проте в далекому минулому кількість населення Землі була незначною і збільшувалася повільно. На початку нашої ери загальна кількість людства не перевищувала 250 млн осіб, що менше за кількість жителів сучасних США.
За наступну тисячу років населення світу збільшилося лише на кілька десятків мільйонів жителів. Його зростанню перешкоджали нелегкі умови життя більшості людей, відсталість медицини, епідемії, численні війни, які часто супроводжувалися голодом.
Зростання кількості населення прискорилося у XVIII—XIX ст. У 1820 р. на Землі вже проживало 1 млрд людей, а в 1927 р. — 2 млрд.
Особливо швидко населення світу почало зростати в другій половині XX ст. Цьому сприяли такі чинники:
• розвиток економіки;
• покращення умов життя та якості харчування;
• підвищення якості медичного обслуговування (зокрема, зменшилася кількість епідемій);
• скорочення тривалості робочого дня (праця людей завдяки механізації стала легшою та безпечнішою).
Усе це позитивно вплинуло на здоров'я людей, знизилися показники смертності й підвищилася тривалість життя. Як наслідок, людство увійшло в стадію демографічного вибуху — швидкого зростання населення окремих країн і світу загалом у результаті значного перевищення народжуваності над смертністю. Так, населення Землі в 1950-х рр. щороку зростало в середньому на 53 млн осіб. У 1960-х рр. цей показник складав уже 66 млн, у 1970-х рр. — 70 млн, у 1980-х рр. — 86 млн і в 1990-х рр. — понад 90 млн осіб.
Сучасне населення світу нерівномірно розподілене за географічними регіонами. За оцінками ООН, на середину 2017 р. близько 60% населення світу проживало в Азії, 17 % — в Африці, 10 % — у Європі, 9% — у Центральній та Південній Америці, 4,8% — у Північній Америці, 0,5% — в Австралії та Океанії.
Объяснение: