Происхождение современного названия государства датируется 2 веком н. е. и к Клавдия Птолемея. В своих трудах он называет крупнейший остров "большой Бретаниею", а Ирландию, соответственно, "Малой Британией". Позже Птолемей описывает острова как "Альвион" (позже трансформировалось в Альбион), "Иверни" и "Мона" (Мэн). В дальнейшем Альбион вышло из употребления и римляне стали называть свою провинцию Великобританией. Официально такое название государства было узаконено в 1604 году королем Джеймсом VI.
В ХІ столітті імперія Шривіджая займала майже всю Суматру та ближні острови. В 1377 році імперію завоювала імперія Меджепегіт з Яви. Перші європейці — спершу португальці, а потім і голландці та англійці торгували, воювали та встановлювали форти на узбережжі Суматри близько XVI століття. Англо-голландські договори 1824 та 1871 років фактично скасовували англійські зазіхання на Суматру і, завдяки економічній експлуатації та адміністративному умінню, голландці поступово захопили владу над усім островом, а у внутрішніх регіонах, до XIX століття. Голландці захопили північний регіон Ачех тільки на початку ХХ століття після 30 років боротьби. Під час Другої Світової Війни Суматру окупували японці, а в 1950 році острів став частиною Індонезії.
Після незалежності жителі Суматри часто висловлювали незадоволення центральним урядом через фінансові та політичні проблеми, часто у формі повстання чи інших місцевих рухів. Значного напруження зазнала ситуація в Ачесі, де збройні конфлікти час від часу спалахували з 1990 року між сепаратистами та індонезійськими військами. Острів зазнав страшного природного лиха в кінці 2004 року, коли велике цунамі в Індійському океані, спричинене серйозним землетрусом недалеко від узбережжя Ачеху, залило низинні райони північного узбережжя Суматри і сусідніх островів та призвело до великої кількості жертв і значного руйнування.
Объяснение:
Происхождение современного названия государства датируется 2 веком н. е. и к Клавдия Птолемея. В своих трудах он называет крупнейший остров "большой Бретаниею", а Ирландию, соответственно, "Малой Британией". Позже Птолемей описывает острова как "Альвион" (позже трансформировалось в Альбион), "Иверни" и "Мона" (Мэн). В дальнейшем Альбион вышло из употребления и римляне стали называть свою провинцию Великобританией. Официально такое название государства было узаконено в 1604 году королем Джеймсом VI.
В ХІ столітті імперія Шривіджая займала майже всю Суматру та ближні острови. В 1377 році імперію завоювала імперія Меджепегіт з Яви. Перші європейці — спершу португальці, а потім і голландці та англійці торгували, воювали та встановлювали форти на узбережжі Суматри близько XVI століття. Англо-голландські договори 1824 та 1871 років фактично скасовували англійські зазіхання на Суматру і, завдяки економічній експлуатації та адміністративному умінню, голландці поступово захопили владу над усім островом, а у внутрішніх регіонах, до XIX століття. Голландці захопили північний регіон Ачех тільки на початку ХХ століття після 30 років боротьби. Під час Другої Світової Війни Суматру окупували японці, а в 1950 році острів став частиною Індонезії.
Після незалежності жителі Суматри часто висловлювали незадоволення центральним урядом через фінансові та політичні проблеми, часто у формі повстання чи інших місцевих рухів. Значного напруження зазнала ситуація в Ачесі, де збройні конфлікти час від часу спалахували з 1990 року між сепаратистами та індонезійськими військами. Острів зазнав страшного природного лиха в кінці 2004 року, коли велике цунамі в Індійському океані, спричинене серйозним землетрусом недалеко від узбережжя Ачеху, залило низинні райони північного узбережжя Суматри і сусідніх островів та призвело до великої кількості жертв і значного руйнування.