Как были получены доказательства того, что на дне самых глубоких впадин есть жизнь? был просканирован рельеф дна мирового океана теоретическим путём рассказали жители прилегающих территорий совершено погружение на большую глубину изучение описаний, составленных в древности

Відповіді та роз'яснення

Anya1999li 

Мідлінг

Китай є багатонаціональною країною з більш ніж 55 національностей. Китайці становлять близько 90% від загальної чисельності населення. На додаток до них, є багато представників лінгвістичних меншин, що належать до різних лінгвістичних сімей і груп, основні з яких-монголи корейців Какас Манчу. Китай займає 1-е місце в світі за чисельністю населення.

Відповіді та роз'яснення

Anya1999li 

Мідлінг

Китай є багатонаціональною країною з більш ніж 55 національностей. Китайці становлять близько 90% від загальної чисельності населення. На додаток до них, є багато представників лінгвістичних меншин, що належать до різних лінгвістичних сімей і груп, основні з яких-монголи корейців Какас Манчу. Китай займає 1-е місце в світі за чисельністю населення.

2.Під етнографічною групою або субетносами розуміють певну групу людей, що належить до конкретногоетносу. Вона зберігає традиційні елементи побутової культури,діалектні відмінностівмовіі складає історико-культурну спільність. Традиційно-побутові особливості етнографічних груп (субетносів) виявляються в одязі, житлі, звичаях, обрядах, фольклорі, народній музиці та декоративно-прикладному мистецтві.

Поява етнографічних груп зумовлена історичними особливостями розвитку окремих територіальних груп конкретної народності чи нації, їх соціальним і політичним становищем, географічними умовами, заняттями, що позначається на культурі і побуті цих груп. Часто такі групи мають самоназву і виступають етнографічними групами (субетносами) конкретного етносу

3.Кожен народ створює свою особливу, неповторну культуру. Розмаїття культур є характерною особливістю розвитку сучасної цивілізації. Культури різних народів відрізняються між собою мовою, символами, нормами спілкування та діяльності, художньо-чуттєвим відтворенням світу, міфологією і релігією, мораллю і правом тощо.

Проте головним фактором творення людського в людині є мова. Саме людська мова є основою загальнолюдського в розмаїтті культур. Але водночас це завжди мова певного народу, певного етносу, що закладає основи різноманітності, багатоманітності культур.

Культура дається людині через мову і в мові. Можна сказати навіть більше: лише завдяки мові як суспільно-історичному здобутку людина і стає людиною.

Тому ще Сократ звертався до людини: "Заговори, щоб я тебе побачив".

Сутність людини міститься і виявляється в мові. Оволодіваючи мовою і мовлячи (розмовляючи) між собою і з собою, люди відкривають для себе світ свого людського буття.

У національній культурі національні особливості виявляються не лише в мові, а і в інших чинниках:

Африка, с более 200 млн га плодородных земель, пригодных для использования в народном хозяйстве, имеет чрезвычайно низкую сельскохозяйственную продуктивность - всего 25 % потенциала. Несмотря на обилие земельных ресурсов, большая часть Африки остается бедной, и слишком мало стран смогли открыть для себя больше возможностей. Полагают, что главная причина этой печальной проблемы может заключаться в плохой системе управления землями и осуществлением права на земельные участки. Например, подавляющее большинство африканских стран используют системы управления земельными ресурсами, которые они унаследовали еще в независимости, наряду с устаревшими методами съемки и картографирования. Неудивительно, что только 10% сельских земель Африки официально зарегистрированы. Остальные 90% используются нелегально и неофициально, что делает их уязвимыми для захвата, экспроприации без справедливой компенсации, и коррупции. Эти последствия сильнее всего сказываются на женщинах-фермерах, которые зачастую являются единственными кормильцами в их семьях. Незарегистрированные земли также являются проблемой в городах, которые в настоящее время становятся все более популярным местом для жизни миллионов бывших сельских жителей. Население быстро развивающихся городов Африки, нуждается в безопасном доступе к землям и гарантии своих прав на участки. К счастью, во всем мире есть успешные примеры улучшения использования земельных ресурсов, которые коренным образом изменили сельское хозяйство. Основываясь на мировом опыте в таких африканских странах, как Гана, Малави, Мозамбик, Танзания и Уганда, предлагают революционизировать сельскохозяйственное производство и искоренить нищету. Эти шаги включают в себя повышение безопасности владения и пользования землей на индивидуальных, и общинных землях; расширение доступа к земле; владение жильем для малообеспеченных и уязвимых семей; разрешение земельных споров; улучшение качества государственных земель; повышение эффективности и прозрачности услуг по управлению земельными ресурсами. Несмотря на то, что плохое управление земельными ресурсами является сложной задачей, проблема не является непреодолимой. Последнее десятилетие стало свидетельством активизации усилий африканских стран в области развития земельной политики и внедрению новаторских подходов к совершенствованию управления земельными ресурсами.