Экзогенные процессы — совокупность процессов, происходящих на поверхности Земли (или другой планеты) или в верхней части литосферы, обусловленных внешними (по отношению к планете[1]) силами — оболочками (атмосфера, гидросфера, криосфера и т. д.), космическими силами, радиацией, гравитацией и т. д.[2][3]. Являются антиподом эндогенных процессов — процессов, обусловленных внутренними силами (вулканизм, тектоника и пр.)[4]. К экзогенным процессам относят выветривание, денудацию и совокупность всех её агентов (эрозия, корразия, экзарация и пр.) и аккумуляцию вещества[5]. Выражаются экзогенные процессы обычно в виде разрушения горных пород и рельефа (физического, химического, биогенного и т. д.), удаление и транспорт продуктов разрушения, их аккумуляция и седиментогенез[6]. Также к экзогенным процессам относят и человеческое воздействие на природу.
Первоисточником экзогенных процессов на Земле и смежных планетах является в первую очередь энергия Солнца. Лучистое тепло, попадая на поверхность, воздействует непосредственно (вызывая, например, пустынный загар горных пород) или, чаще, опосредовано — переходя в кинетическую энергию различных мобильных сред (в первую очередь, воздуха и воды) через перепады температур и давления, образование водных осадков в облаках, (которые, выпадая, образуют водотоки, водоёмы и ледники, являющиеся геологическими агентами денудации), химические реакции и т. д.[7].
Экзогенные процессы формируют осадочный чехол и морфоскульптуру планеты, а также связанные с ними месторождения полезных ископаемых. Это значит, что по ним можно выяснять условия, в которых они формировались[8], что является принципиальной чертой метода актуализма. Иногда в состав экзогенных процессов не относят склоновые процессы, обусловленные гравитацией, падение метеоритов, радиационное выветривание и т. д. В таком случае их называют космогенными процессами
Складчаста область (рос. складчатая область, англ. fold area, folded region, orogen; нім. Faltungsgebiet n) – сукупність складчастих споруд, які виникли на місці попередньої геосинклінальної області. Відповідає складчастій гірській країні, від якої утворюється назва С.о.
Складчаста область - ділянка земної кори, в межах якої шари гірських порід зім'яті в складки. Утворення більшої частини С. о. є закономірною стадією розвитку рухливих зон земної кори — геосинклінальних поясів . У зв'язку з нерівномірною інтенсивністю розвитку тектонічних процесів (див. Тектонічні цикли ) формування С. о. приурочене переважно до деяких епох, називається епохами складчастості. Наприклад, для часу з початку палеозою виділяються: Каледонії С. о. (головне ськладкообразованіє відбувалося в ордовіке, силурі і першій половині девона), герцинськие С. о. (в кінці палеозою), мезозойські, або кіммерійські С. о. (у юрі і початку мела), альпійські С. о. (в кінці крейди і кайнозої). Ряд С. о. утворився в докембрії (див. Докембрійські епохи складчастості ) . Окрім складок, С. о. характеризуються наявністю покривів тектонічних, регіональним метаморфізмом порід, посиленим проявом магматичної діяльності. Деяка частина С. о. виникла в результаті того, що зім'яло осадового чохла платформ, або на периферії геосинклінальних областей (наприклад, Юрські гори) або у внутрішньоплатформених складчастих зонах, зокрема авлакогенах (Донбас).
Первоисточником экзогенных процессов на Земле и смежных планетах является в первую очередь энергия Солнца. Лучистое тепло, попадая на поверхность, воздействует непосредственно (вызывая, например, пустынный загар горных пород) или, чаще, опосредовано — переходя в кинетическую энергию различных мобильных сред (в первую очередь, воздуха и воды) через перепады температур и давления, образование водных осадков в облаках, (которые, выпадая, образуют водотоки, водоёмы и ледники, являющиеся геологическими агентами денудации), химические реакции и т. д.[7].
Экзогенные процессы формируют осадочный чехол и морфоскульптуру планеты, а также связанные с ними месторождения полезных ископаемых. Это значит, что по ним можно выяснять условия, в которых они формировались[8], что является принципиальной чертой метода актуализма. Иногда в состав экзогенных процессов не относят склоновые процессы, обусловленные гравитацией, падение метеоритов, радиационное выветривание и т. д. В таком случае их называют космогенными процессами
Складчаста область (рос. складчатая область, англ. fold area, folded region, orogen; нім. Faltungsgebiet n) – сукупність складчастих споруд, які виникли на місці попередньої геосинклінальної області. Відповідає складчастій гірській країні, від якої утворюється назва С.о.
Складчаста область - ділянка земної кори, в межах якої шари гірських порід зім'яті в складки. Утворення більшої частини С. о. є закономірною стадією розвитку рухливих зон земної кори — геосинклінальних поясів . У зв'язку з нерівномірною інтенсивністю розвитку тектонічних процесів (див. Тектонічні цикли ) формування С. о. приурочене переважно до деяких епох, називається епохами складчастості. Наприклад, для часу з початку палеозою виділяються: Каледонії С. о. (головне ськладкообразованіє відбувалося в ордовіке, силурі і першій половині девона), герцинськие С. о. (в кінці палеозою), мезозойські, або кіммерійські С. о. (у юрі і початку мела), альпійські С. о. (в кінці крейди і кайнозої). Ряд С. о. утворився в докембрії (див. Докембрійські епохи складчастості ) . Окрім складок, С. о. характеризуються наявністю покривів тектонічних, регіональним метаморфізмом порід, посиленим проявом магматичної діяльності. Деяка частина С. о. виникла в результаті того, що зім'яло осадового чохла платформ, або на периферії геосинклінальних областей (наприклад, Юрські гори) або у внутрішньоплатформених складчастих зонах, зокрема авлакогенах (Донбас).
Объяснение: