А) Речь Спартака характеризует его как уже состоявшегося воина, который был уверен в собственной силе и боевом опыте. Существует версия о том, что Спартак был свободнорожденным гражданином родом из Фракии (запад Балкан), возможно эллином по происхождению. Есть версия и о том, что до пленения он мог служить во вс римских легионах, где хорошо обучился военному искусству и кавалерии. Это был волевой и свободолюбивый человек, обладавший всеми качествами лидера.
Б). После длительной полосы удач восстания Спартака, во-первых, у восставших появилась уверенность в собственной непобедимости. Были факторы, говорившие о разладе между командирами отрядов Спартака и самим лидером; по мере нарастания угрозы самому Риму тот привлекал лучших полководцев, и в конце Спартаку противостоял уже Марк Красс; в последние годы восставшие поверилиу в собственную безнаказанность, занимались мародерством в занятых северных районах Римской империи, грабили сельчан, насиловали женщин, что не могло не настроить против них местное население. Под конец восставшие потеряли чувство реальности, и, переоценив собственные силы, решили захватить Рим. Однако в решающем сражении с Крассом заметно поредевшие армии Спартака потерпели поражение к 70 году до нашей эры у истоков реки Силар. В). После подавления восстания Спартака условия рабов были незначительно улучшены, скорее всего из опасений возникновения новых волнений и восстаний.
Закономірності розташування природних зон. Завдяки особливостям географічного положення в Північній Америці існують природні зони, відсутні на материках тропічних широт. Розташування природних зон на рівнинах Північної Америки тісно пов’язане з особливостями зміни клімату. На півночі материка гається широтна зональність природних зон: вони з заходу на схід і змінюються з півночі на південь. Натомість у середній і південній частинах материка природні зони витягуються з півночі на південь. Це пояснюється різним рівнем зволоження й різницею температур у прибережних і центральних частинах материка в межах помірного та субтропічного кліматичних поясів.
- Порівняйте карту «Географічні пояси й природні зони світу» з картою «,Кліматичні пояси та області світу». З’ясуйте, які природні зони збігаються з кліматичними поясами, а які — ні. Чим це зумовлено?
Зона арктичних пустель. Арктичні пустелі займають острівну частину біля материка в межах арктичного кліматичного поясу.
Це край багаторічного льоду та снігу. Рослин тут дуже мало, майже відсутні ґрунти.
На окремих ділянках улітку ростуть мохи, лишайники, водорості.
Життя тварин пов’язане з водою. Арктичні пустелі — справжнє царство тюленів (мал. 87). Це переважно великі ссавці. Товстий шар жиру рятує їх від сильних морозів і допомагає триматися на воді. Тут чимало моржів, які мають бивні завдовжки 70-80 см. Ними тварини риють дно, шукаючи молюсків, а також пробивають у кризі лунки для дихання. Господарем Арктики вважається білий ведмідь, найбільший із сучасних хижаків. Він чудово плаває, має гострий нюх. Харчується рибою, тюленями, водоростями, не гребує мертвечиною.
На прибережних скелях існують «пташині базари» — поселення різних видів птахів, які живляться рибою: чайки, крячки гагарки, кайри.
Тундра. Північне узбережжя материка займає зона тундри. На заході її південна межа проходить по Північному полярному колу, а далі на схід зміщується на південь, аж до Гудзонової затоки. Клімат у тундрі субарктичний. Літо — коротке й прохолодне. Ґрунт не встигає відтанути на велику глибину. Хоча дощів тут випадає навіть менше, ніж у деяких пустелях, через низькі температури повітря вода мало випаровується й земля перенасичена вологою. Тому тундра — це заболочені безліс У тундрі мало поширені родючі тундрово-глеєві ґрунти. Тут росте небагато рослин: верес, болотні трави, багно. Чимало ягідних чагарників — чорниці, журавлина, морошка, а також карликових дерев: карликова береза, полярна верба, низькоросла вільха. Через промерзання землі коріння не може рости вглиб, а тільки в боки. Під час сильних вітрів високі дерева не утрималися б у ґрунті.
А) Речь Спартака характеризует его как уже состоявшегося воина, который был уверен в собственной силе и боевом опыте. Существует версия о том, что Спартак был свободнорожденным гражданином родом из Фракии (запад Балкан), возможно эллином по происхождению. Есть версия и о том, что до пленения он мог служить во вс римских легионах, где хорошо обучился военному искусству и кавалерии. Это был волевой и свободолюбивый человек, обладавший всеми качествами лидера.
Б). После длительной полосы удач восстания Спартака, во-первых, у восставших появилась уверенность в собственной непобедимости. Были факторы, говорившие о разладе между командирами отрядов Спартака и самим лидером; по мере нарастания угрозы самому Риму тот привлекал лучших полководцев, и в конце Спартаку противостоял уже Марк Красс; в последние годы восставшие поверилиу в собственную безнаказанность, занимались мародерством в занятых северных районах Римской империи, грабили сельчан, насиловали женщин, что не могло не настроить против них местное население. Под конец восставшие потеряли чувство реальности, и, переоценив собственные силы, решили захватить Рим. Однако в решающем сражении с Крассом заметно поредевшие армии Спартака потерпели поражение к 70 году до нашей эры у истоков реки Силар. В). После подавления восстания Спартака условия рабов были незначительно улучшены, скорее всего из опасений возникновения новых волнений и восстаний.
Закономірності розташування природних зон. Завдяки особливостям географічного положення в Північній Америці існують природні зони, відсутні на материках тропічних широт. Розташування природних зон на рівнинах Північної Америки тісно пов’язане з особливостями зміни клімату. На півночі материка гається широтна зональність природних зон: вони з заходу на схід і змінюються з півночі на південь. Натомість у середній і південній частинах материка природні зони витягуються з півночі на південь. Це пояснюється різним рівнем зволоження й різницею температур у прибережних і центральних частинах материка в межах помірного та субтропічного кліматичних поясів.
- Порівняйте карту «Географічні пояси й природні зони світу» з картою «,Кліматичні пояси та області світу». З’ясуйте, які природні зони збігаються з кліматичними поясами, а які — ні. Чим це зумовлено?
Зона арктичних пустель. Арктичні пустелі займають острівну частину біля материка в межах арктичного кліматичного поясу.
Це край багаторічного льоду та снігу. Рослин тут дуже мало, майже відсутні ґрунти.
На окремих ділянках улітку ростуть мохи, лишайники, водорості.
Життя тварин пов’язане з водою. Арктичні пустелі — справжнє царство тюленів (мал. 87). Це переважно великі ссавці. Товстий шар жиру рятує їх від сильних морозів і допомагає триматися на воді. Тут чимало моржів, які мають бивні завдовжки 70-80 см. Ними тварини риють дно, шукаючи молюсків, а також пробивають у кризі лунки для дихання. Господарем Арктики вважається білий ведмідь, найбільший із сучасних хижаків. Він чудово плаває, має гострий нюх. Харчується рибою, тюленями, водоростями, не гребує мертвечиною.
На прибережних скелях існують «пташині базари» — поселення різних видів птахів, які живляться рибою: чайки, крячки гагарки, кайри.
Тундра. Північне узбережжя материка займає зона тундри. На заході її південна межа проходить по Північному полярному колу, а далі на схід зміщується на південь, аж до Гудзонової затоки. Клімат у тундрі субарктичний. Літо — коротке й прохолодне. Ґрунт не встигає відтанути на велику глибину. Хоча дощів тут випадає навіть менше, ніж у деяких пустелях, через низькі температури повітря вода мало випаровується й земля перенасичена вологою. Тому тундра — це заболочені безліс У тундрі мало поширені родючі тундрово-глеєві ґрунти. Тут росте небагато рослин: верес, болотні трави, багно. Чимало ягідних чагарників — чорниці, журавлина, морошка, а також карликових дерев: карликова береза, полярна верба, низькоросла вільха. Через промерзання землі коріння не може рости вглиб, а тільки в боки. Під час сильних вітрів високі дерева не утрималися б у ґрунті.
Объяснение: