Если вы сравните размещение природных зон австралии и африки, то обнаружите, что в австралии, так же как и в африке, большую площадь занимают зоны саванн и тропических пустынь. тропические пустыни и полупустыни расположены в центральной и западной частях материка. саванны окаймляют эту зону с севера, востока, юго-востока и юго-запада. хотя австралия имеет те же природные зоны, что и южная африка с мадагаскаром, кроме областей высотной поясности, но органический мир здесь совершенно иной. австралия с середины мелового периода развивалась в условиях длительной изоляции, поэтому флора материка своеобразна (до 75% видов эндемики) . наиболее типичны для неё эвкалипты и акации. о сухопутных связях австралии с южной америкой и африкой свидетельствуют общие семейства протейных и некоторых хвойных, южные буки и др. растительный покров австралии отражает как особенности его формирования, так и современные гидротермические условия, в первую очередь степень увлажнения территории. окраины материка (кроме западной) заняты влажными лесами — вечнозелеными тропическими на северо-востоке, эвкалиптовыми подтропическими на юго-востоке и юго-западе. с увеличением континентальности климата в глубь материка влажные леса сменяются тропическими и эвкалиптовыми лесами, редколесьями и саваннами. в сухих внутренних частях австралии развиты кустарниковые и травянистые формации. преобладание кустарниковых зарослей — скрэбов в полупустынях и злаковников в пустынях — специфическая особенность австралии. фауна отличается древностью, высокой степенью эндемизма, отсутствием копытных, приматов и хищных (кроме дикой собаки динго, завезённой человеком) . на материке сохранились представители фауны мезозоя и третичного времени, в том числе большинство обитающих на земле сумчатых, а также наиболее древние из млекопитающих — однопроходные яйцекладущие ехидна и утконос. многие животные австралии истреблены в результате охоты и изменения ландшафта вследствие хозяйственной деятельности человека. завоз кроликов, уничтожающих значительную часть пастбищ, способствовал сокращению сумчатых. исчезли некоторые виды кенгуру, на грани вымирания сумчатый волк, некоторые виды вомбатов. наибольшее значение среди растительных ресурсов австралии имеют естественные пастбища в областях полупустынь и саванн. пахотнопригодные земли австралии при условии орошения, расселения и расчистки составляют более 60% площади; в 60-х гг. 20 века в земледелии использовалось около 2%, главным образом в субтропической австралии. почвы сильно от эрозии и плоскостного смыва.
Антропогенний ландшафт — це різні форми прояву людської діяльності в ландшафті, які поділяються на дві групи:
Типи використання земель чи угіддя (пасовища, плантації, сади); Інженерні комплекси (мало — та багатоповерхові споруди чи цілі міста, дороги). Від того, що до кожного них ми додамо слово ландшафт, тобто перейменуємо населені пункти в системні ландшафти, чи назвемо поле гороху гороховим ландшафтом, ні наука ні практика нічого не виграють.
Не на користь йдуть і пропозиції відмовитися від загальноприйнятих назв ландшафтних зон (лісостеп, степ) і віднині вважати степову зону польовою, лісостепову — пасовищною. Пропонують передати вивчення природних зон палеогеографії, ніби в зоні мусонних тропіків через вирубку лісів припинилася мусонна циркуляція атмосфери, змінився потік сонячної радіації, зник характерний режим зволоження чи стерлися з лиця землі гірські хребти з їх висотними поясами.
У антропогенному ландшафтознавстві частіше справа не йде далі констатацій зовнішніх проявів людської діяльності в ландшафтознавстві. Цей напрямок не дає відповіді на різні принципові питання, наприклад: чи може людина створити новий ландшафт і чи достатньо для цього змінити будь–який його компонент? Яке місце антропогенних та техногенних новоутворень в ландшафті; чи є вони чимось зовнішнім, чи можуть розглядатися як його компоненти чи являють самостійні системи чи утворюють системи нового типу разом з природною основою і наскільки вони стійкі? Як людина змінює структуру та функції ландшафту, наскільки ці зміни необоротні? Яким динамічним змінам підлягає ландшафт у результаті людського впливу?
На всі ці питання не зараз не можна дати вичерпну відповідь, але потрібно почати з аналізу результатів вчених, які працювали і працюють з проблемою впливу людини на ландшафти [20, с.38-44].
Для вивчення антропогенних впливів на ландшафти використовують системний, ландшафтний, екологічний, ландшафтно–екологічний підходи, а також принципи оптимізації природного середовища. Дослідження антропогенного навантаження та трансформацій геосистем потребує визначення основних термінів та понять.
Вплив на довкілля — вилучення з довкілля або привнесення в нього речовин, енергії, тепла, інформації, в результаті чого відбувається зміна компонентів, характеристик, параметрів довкілля, викликаних діяльністю людини.
Наслідки впливу — як позитивні так і негативні дії, що відбуваються у результаті змін компонентів довкілля, що відчувають вплив діяльності людини і впливають на функціонування технічних об'єктів, умови життя та діяльності населення, функціонування інших геосистем.
Типи використання земель чи угіддя (пасовища, плантації, сади);
Інженерні комплекси (мало — та багатоповерхові споруди чи цілі міста, дороги).
Від того, що до кожного них ми додамо слово ландшафт, тобто перейменуємо населені пункти в системні ландшафти, чи назвемо поле гороху гороховим ландшафтом, ні наука ні практика нічого не виграють.
Не на користь йдуть і пропозиції відмовитися від загальноприйнятих назв ландшафтних зон (лісостеп, степ) і віднині вважати степову зону польовою, лісостепову — пасовищною. Пропонують передати вивчення природних зон палеогеографії, ніби в зоні мусонних тропіків через вирубку лісів припинилася мусонна циркуляція атмосфери, змінився потік сонячної радіації, зник характерний режим зволоження чи стерлися з лиця землі гірські хребти з їх висотними поясами.
У антропогенному ландшафтознавстві частіше справа не йде далі констатацій зовнішніх проявів людської діяльності в ландшафтознавстві. Цей напрямок не дає відповіді на різні принципові питання, наприклад: чи може людина створити новий ландшафт і чи достатньо для цього змінити будь–який його компонент? Яке місце антропогенних та техногенних новоутворень в ландшафті; чи є вони чимось зовнішнім, чи можуть розглядатися як його компоненти чи являють самостійні системи чи утворюють системи нового типу разом з природною основою і наскільки вони стійкі? Як людина змінює структуру та функції ландшафту, наскільки ці зміни необоротні? Яким динамічним змінам підлягає ландшафт у результаті людського впливу?
На всі ці питання не зараз не можна дати вичерпну відповідь, але потрібно почати з аналізу результатів вчених, які працювали і працюють з проблемою впливу людини на ландшафти [20, с.38-44].
Для вивчення антропогенних впливів на ландшафти використовують системний, ландшафтний, екологічний, ландшафтно–екологічний підходи, а також принципи оптимізації природного середовища. Дослідження антропогенного навантаження та трансформацій геосистем потребує визначення основних термінів та понять.
Вплив на довкілля — вилучення з довкілля або привнесення в нього речовин, енергії, тепла, інформації, в результаті чого відбувається зміна компонентів, характеристик, параметрів довкілля, викликаних діяльністю людини.
Наслідки впливу — як позитивні так і негативні дії, що відбуваються у результаті змін компонентів довкілля, що відчувають вплив діяльності людини і впливають на функціонування технічних об'єктів, умови життя та діяльності населення, функціонування інших геосистем.