Кесте деректерінің көмегімен Қазақстан және ор аймақ, халкынын, тығыздығын есептеңдер. Нәтижелерін кемуі бойынша бағандық, диа- грамма түрінде ұсыныңдар.
Для пошуку по частині слова ставте в кінці * зірочку
Точний пошук
Проект, Неофіційний текст від 30.04.2013
(
Не набрав чинності
)
Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості (неофіційний текст)
Проект
(неофіційний текст)
30 квітня 2013 року
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості
Цей Закон визначає правові, економічні, екологічні та організаційні основи використання та збереження ґрунтів, охорони і відтворення їх родючості, встановлює основні принципи державної політики у цій сфері, вимоги щодо збереження якісного стану ґрунтового покриву, захисту його від негативних природних та антропогенних впливів.
Розділ I.
Загальні положення
Стаття 1. Основні поняття і терміни та їх визначення
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
агровиробничі групи ґрунтів - об'єднання окремих контурів видів та різновидностей ґрунтів у більші групи (масиви) з близькими агрономічними властивостями і рівнем родючості для яких можна запропонувати однакове сільськогосподарське використання;
агрохімічні заходи - сукупність науково обґрунтованих прийомів застосування агрохімікатів і пестицидів для відтворення родючості ґрунтів, забезпечення умов для їх раціонального і безпечного використання, підвищення врожаю та його якості;
агрохімічна паспортизація - агрохімічне обстеження ґрунтів на сільськогосподарських угіддях з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами, запаси гумусу, реакція ґрунтового розчину, рівні забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами та інші властивості ґрунтів;
бонітування ґрунтів - порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними та набутими властивостями, що мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах;
Гвиа́нское плоского́рье[1] (исп. Escudo de Guayana) — гористое плоскогорье, длиной около 1930 км и высотой 300—1000 м, находящееся на севере Южной Америки, между бассейнами рек Ориноко и Амазонка, и береговой Гвианской низменностью. Территория плоскогорья поделена между Венесуэлой, Гайаной, Суринамом, Французской Гвианой и Бразилией. Высочайшая вершина — гора Неблина высотой 2995 м на границе Венесуэлы и Бразилии.
Границы Гвианского щита
Геологически Гвианское плоскогорье — щит, сложенный из докембрийских пород, сходный с Бразильским нагорьем. Оно складывается из обширных плато древних кристаллических скал, покрытых геологически недавним песчаником и слоем лавы. Плато поднимаются одно за одним в виде колоссальных лестниц со ступеньками, достигающими сотен метров. Многочисленные реки, которые питаются большим количеством осадков, начинаются в плоскогорьях и стекают с его краёв, создавая глубокие каньоны и прекрасные водопады. 979-метровый водопад Анхель в Венесуэле — наивысший водопад в мире. Этот регион очень редко населён и знаменит своими полулистопадными тропическими дождевыми лесами и богатой фауной, в частности большим разнообразием ярких тропических птиц. Его недоступность подтверждается открытием в середине 1900-х годов около притока реки Ориноко на юго-западе плоскогорья до тех пор неизвестного племени высоких людей, панаров.
Кристаллические скалы Гвианского плоскогорья содержат полезные ископаемые. Большие залежи железняка, марганца и глинозёма недавно стали доступными благодаря новым автомобильным и железным дорогам. Плоскогорье остаётся одним из наиболее нетронутых и наименее заселённым районом в мире, несмотря на то, что активно идёт процесс его освоения.
С 1950-х годов здесь ведётся добыча железной руды на месторождении Серро-Боливар.
Укр.
Пошук
Для пошуку по частині слова ставте в кінці * зірочку
Точний пошук
Проект, Неофіційний текст від 30.04.2013
(
Не набрав чинності
)
Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості (неофіційний текст)
Проект
(неофіційний текст)
30 квітня 2013 року
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості
Цей Закон визначає правові, економічні, екологічні та організаційні основи використання та збереження ґрунтів, охорони і відтворення їх родючості, встановлює основні принципи державної політики у цій сфері, вимоги щодо збереження якісного стану ґрунтового покриву, захисту його від негативних природних та антропогенних впливів.
Розділ I.
Загальні положення
Стаття 1. Основні поняття і терміни та їх визначення
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
агровиробничі групи ґрунтів - об'єднання окремих контурів видів та різновидностей ґрунтів у більші групи (масиви) з близькими агрономічними властивостями і рівнем родючості для яких можна запропонувати однакове сільськогосподарське використання;
агрохімічні заходи - сукупність науково обґрунтованих прийомів застосування агрохімікатів і пестицидів для відтворення родючості ґрунтів, забезпечення умов для їх раціонального і безпечного використання, підвищення врожаю та його якості;
агрохімічна паспортизація - агрохімічне обстеження ґрунтів на сільськогосподарських угіддях з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами, запаси гумусу, реакція ґрунтового розчину, рівні забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами та інші властивості ґрунтів;
бонітування ґрунтів - порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними та набутими властивостями, що мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах;
Гвиа́нское плоского́рье[1] (исп. Escudo de Guayana) — гористое плоскогорье, длиной около 1930 км и высотой 300—1000 м, находящееся на севере Южной Америки, между бассейнами рек Ориноко и Амазонка, и береговой Гвианской низменностью. Территория плоскогорья поделена между Венесуэлой, Гайаной, Суринамом, Французской Гвианой и Бразилией. Высочайшая вершина — гора Неблина высотой 2995 м на границе Венесуэлы и Бразилии.
Границы Гвианского щита
Геологически Гвианское плоскогорье — щит, сложенный из докембрийских пород, сходный с Бразильским нагорьем. Оно складывается из обширных плато древних кристаллических скал, покрытых геологически недавним песчаником и слоем лавы. Плато поднимаются одно за одним в виде колоссальных лестниц со ступеньками, достигающими сотен метров. Многочисленные реки, которые питаются большим количеством осадков, начинаются в плоскогорьях и стекают с его краёв, создавая глубокие каньоны и прекрасные водопады. 979-метровый водопад Анхель в Венесуэле — наивысший водопад в мире. Этот регион очень редко населён и знаменит своими полулистопадными тропическими дождевыми лесами и богатой фауной, в частности большим разнообразием ярких тропических птиц. Его недоступность подтверждается открытием в середине 1900-х годов около притока реки Ориноко на юго-западе плоскогорья до тех пор неизвестного племени высоких людей, панаров.
Кристаллические скалы Гвианского плоскогорья содержат полезные ископаемые. Большие залежи железняка, марганца и глинозёма недавно стали доступными благодаря новым автомобильным и железным дорогам. Плоскогорье остаётся одним из наиболее нетронутых и наименее заселённым районом в мире, несмотря на то, что активно идёт процесс его освоения.
С 1950-х годов здесь ведётся добыча железной руды на месторождении Серро-Боливар.