На території Південної Америки сформувалися великі річкові системи Амазонки, Парани, Ориноко. Утворенню їх сприяли як кліматичні умови, так і особливості рельєфу.
Розташування велетенської гірської системи на заході зумовило нерівномірність розподілу стоку між океанами. В Атлантичний океан впадає 90% усіх річок материка. Тільки 5% площі континенту займає басейн внутрішнього стоку.
Більшість річок Південної Америки мають винятково дощове живлення. Тому вони постійно повноводні в екваторіальних областях, де впродовж року бувають зливи. В річках субекваторіального та тропічного поясів, де опади випадають нерівномірно, рівень води значно змінюється за сезонами.
Амазонка — найбагатоводніша річка планети (мал. 116). Вона має найбільший у світі басейн (близько 7,2 млн км кв.), в якому може розміститися майже вся Австралія. Витоки Амазонки — в Андах, після їх злиття річка кілька тисяч кілометрів тече рівниною. Живиться Амазонка дощовими водами. В неї впадає більш як 500 приток. Ліві та праві притоки розливаються влітку, але оскільки вони розташовані у субекваторіальних поясах Північної та Південної півкуль, то Амазонка повноводна протягом року.
Географическое положение Узбекистана, расположенного вдали от океанов и морей, во внутренней части Евразийского материка, обусловливает континентальность его климата. Континентальность климата выражается в безоблачной погоде большую часть года, высоких температурах летом, в малом количестве атмосферных осадков, в большой испаряемости влаги, в продолжительном и знойном лете, а также в относительно холодной для этих широт зиме, в больших суточных и годовых амплитудах температуры воздуха. Эти особенности климата Узбекистана формировались под влиянием климато образующих факторов.
Климатообразующие факторы. На формирование климата республики оказывает влияние ее географическое положение (на юге умеренного и на севере субтропического поясов), интенсивность солнечной радиации, циркуляция атмосферы, рельеф местности.
Из-за втянутости территории Узбекистана с севера на юг на 925 км солнечные лучи падают в разных частях Узбекистана неодинаково. Так, 22 июня на севере республики оно поднимается над горизонтом до 71°, а на юге - до 76°. Продолжительность солнечного сияния на севере достигает 2500-2800, на юге - 3000-3100 часов в год. Солнечной радиации приходится на севере 130, на юге - 160 ккал/см 2 поверхности в год.
Розташування велетенської гірської системи на заході зумовило нерівномірність розподілу стоку між океанами. В Атлантичний океан впадає 90% усіх річок материка. Тільки 5% площі континенту займає басейн внутрішнього стоку.
Більшість річок Південної Америки мають винятково дощове живлення. Тому вони постійно повноводні в екваторіальних областях, де впродовж року бувають зливи. В річках субекваторіального та тропічного поясів, де опади випадають нерівномірно, рівень води значно змінюється за сезонами.
Амазонка — найбагатоводніша річка планети (мал. 116). Вона має найбільший у світі басейн (близько 7,2 млн км кв.), в якому може розміститися майже вся Австралія. Витоки Амазонки — в Андах, після їх злиття річка кілька тисяч кілометрів тече рівниною. Живиться Амазонка дощовими водами. В неї впадає більш як 500 приток. Ліві та праві притоки розливаються влітку, але оскільки вони розташовані у субекваторіальних поясах Північної та Південної півкуль, то Амазонка повноводна протягом року.
Географическое положение Узбекистана, расположенного вдали от океанов и морей, во внутренней части Евразийского материка, обусловливает континентальность его климата. Континентальность климата выражается в безоблачной погоде большую часть года, высоких температурах летом, в малом количестве атмосферных осадков, в большой испаряемости влаги, в продолжительном и знойном лете, а также в относительно холодной для этих широт зиме, в больших суточных и годовых амплитудах температуры воздуха. Эти особенности климата Узбекистана формировались под влиянием климато образующих факторов.
Климатообразующие факторы. На формирование климата республики оказывает влияние ее географическое положение (на юге умеренного и на севере субтропического поясов), интенсивность солнечной радиации, циркуляция атмосферы, рельеф местности.
Из-за втянутости территории Узбекистана с севера на юг на 925 км солнечные лучи падают в разных частях Узбекистана неодинаково. Так, 22 июня на севере республики оно поднимается над горизонтом до 71°, а на юге - до 76°. Продолжительность солнечного сияния на севере достигает 2500-2800, на юге - 3000-3100 часов в год. Солнечной радиации приходится на севере 130, на юге - 160 ккал/см 2 поверхности в год.