1.Экономико-географическое положение Японии определяется прежде всего тем, что она находится в центре Азиатско- Тихоокеанского региона, что активному участию страныв международном географическом разделении труда. Долгий период Япония была изолирована от других стран. После незавершенной буржуазной революции 1867 — 1868 гг. она вступила на путь быстрого капиталистического развития. Обилие рек, озер и подземных вод благотворно влияет на развитие промышленности и сельского хозяйства. В послевоенный период на Японских островах обострились экологические проблемы. Принятие и выполнение ряда законов по охране окружающей среды снижает уровень загрязнения страны. 2.Чем южнее, тем более отвесно падают на Землю солнечные лучи, тем сильнее они нагревают земную поверхность. Значит, северные районы получают от Солнца меньше тепла, южные – больше. Вот почему растительность изменяется с севера на юг. 3.Африка богата рудными ископаемыми. Особое значение для экономики имеют запасы золотой руды, сосредоточенные на территории ЮАР. Также в южноафриканском регионе добываются кобальт, медь, свинец, марганец, вольфрам, олово. Есть там и уникальные урановые руды. В серероафриканском регионе богатые запасы цинка, свинца, марганца, кобальта. Особое место занимает добыча фосфоритов (первое место в мире - у Марокко). Также в этом районе есть нефтеносные источники. Западная же Африка богата каменным углем и нефтью, а также железной рудой и рудами цветных металлов. 4. Японская торговля относится к типу торговли добавленной стоимости. Она заключается в импорте Японией сырья и экспорте промышленных товаров. Во времена существования Японской империи страна преимущественно ввозила сырье для текстильной промышленности, а вывозила текстильные товары. Торговля была ориентирована на предметы легкой промышленности. После Второй мировой войны главной статьей японского импорта стало топливо, а экспорта — продукция машиностроения, автомобили, высокоточное оборудование и полупроводники. Торговля была переориентирована на товары тяжелой и химической промышленности.
Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань:
збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів;
створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об’єктів;
проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів;
проведення екологічної освітньо-виховної роботи.
Природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, підтримання природних спонтанних процесів і явищ, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.
Основними завданнями природних заповідників є збереження природних комплексів та об’єктів на їх території, проведення наукових досліджень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.
На природні заповідники покладається також координація і проведення наукових досліджень на територіях заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ у регіоні.
2.Чем южнее, тем более отвесно падают на Землю солнечные лучи, тем сильнее они нагревают земную поверхность. Значит, северные районы получают от Солнца меньше тепла, южные – больше. Вот почему растительность изменяется с севера на юг.
3.Африка богата рудными ископаемыми. Особое значение для экономики имеют запасы золотой руды, сосредоточенные на территории ЮАР. Также в южноафриканском регионе добываются кобальт, медь, свинец, марганец, вольфрам, олово. Есть там и уникальные урановые руды. В серероафриканском регионе богатые запасы цинка, свинца, марганца, кобальта. Особое место занимает добыча фосфоритов (первое место в мире - у Марокко). Также в этом районе есть нефтеносные источники. Западная же Африка богата каменным углем и нефтью, а также железной рудой и рудами цветных металлов.
4. Японская торговля относится к типу торговли добавленной стоимости. Она заключается в импорте Японией сырья и экспорте промышленных товаров. Во времена существования Японской империи страна преимущественно ввозила сырье для текстильной промышленности, а вывозила текстильные товары. Торговля была ориентирована на предметы легкой промышленности. После Второй мировой войны главной статьей японского импорта стало топливо, а экспорта — продукция машиностроения, автомобили, высокоточное оборудование и полупроводники. Торговля была переориентирована на товары тяжелой и химической промышленности.
Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань:
збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів;
створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об’єктів;
проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів;
проведення екологічної освітньо-виховної роботи.
Природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, підтримання природних спонтанних процесів і явищ, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.
Основними завданнями природних заповідників є збереження природних комплексів та об’єктів на їх території, проведення наукових досліджень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.
На природні заповідники покладається також координація і проведення наукових досліджень на територіях заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ у регіоні.