Подзолистые почвы — это те грунты, которые почти исключительно соответствуют северным хвойным лесам, иногда называемым бореальными лесами. Для появления подобных земель нужны холодные участки местности, отличающиеся привлекательным промывным режимом. Часть источников упоминает, что якобы подзолистые земли присутствуют и в эвкалиптовых лесах, однако это утверждение ничем не обосновано. Сам термин «подзол» впервые был введен в почвоведческую науку знаменитым Докучаевым, изучавшим такие грунты с 1875 года. Главная характеристика подзолистых земель — обильное содержание кремнекислоты, на долю которой приходится до 85%.
Эта кислота в основном находится в аморфном состоянии. В результате по физическим свойствам подзол гораздо ближе к глине, чем к песку. Подобная масса крайне плохо проницаема для воды и воздуха.
На екологічних картах зустрічаємо червоний колір — колір тривоги. Критичні точки бачимо саме там, де в наше море впадають Дніпро, Дунай, Дністер, Дон, води яких містять в собі хімічні елементи майже всієї таблиці Менделєєва, сільськогосподарські і побутові відходи — фосфор і азот (в прибережних водах цих сполук тепер у 30-36 разів більше, аніж було три десятиріччя тому). Крім того, Дунай і Дніпро щорічно «збагачують» Чорне море 30 тис. тонн ртуті.
Та найбільшої шкоди Чорному й Азовському морям чинить людина. Внаслідок її діяльності значні площі охоплює цвітіння, червоні припливи.
Відчувається жахливий кисневий голод. В деякі роки забруднюється до трьох чвертей шельфу північно-західної частини акваторії, адже кисень в основному витрачається на окислення планктонного «снігу» — осадових органічних відходів.
Збіднюються рибні запаси. В Азовському морі вже ловити нічого. Кількість дельфінів зменшилася з 2,5 млн. особин до 80 тисяч. А все через те, що більшість населених пунктів не мають очисних споруд і забруднюють воду немилосердно. З цих же причин закриваються пляжі, над курортами нависла небезпека епідемій інфекційних хвороб.
Про долю морів розмірковують не тільки наші вчені, а й угорські, румунські, болгарські. У своїх прогнозах вони єдині. Чорне море на порозі екологічної катастрофи. То ж виходить: або загибель моря, або технологічна революція на березі. Однак такий підхід потребує великих зусиль і коштів. А це не під силу одній державі. Проблему мусять вирішувати всі, хто живе на його берегах.
З цієї точки зору програма «Еко-Чорне море-90» — важливий крок у взаєморозумінні, перша спільна угода про єдину програму дослідження. До неї, на пропозицію турецьких учених, внесено важливий пункт — про міжнародний фонд порятунку моря.
Чи можна було передбачити трагедію, яка насувається? Доктор біологічних наук О. Миронов ще понад 20 років тому перший у світі запропонував очищувати води Чорного і Азовського морів від нафти і різних біогенних решток за до мідій та морських черв'яків «поліхетів», інших організмів. Очищення в 5-10 разів грунтовніше й економніше, аніж те, що радили хіміки. Коли Миронов довів, що його метод до того ж ще й дешевий, то почув таку відповідь чиновників: «...От, коли б мільйонів п'ятдесят... ми з вами мали б справу...»
Нині на кожний квадратний кілометр західного й північно-західного сектора Чорного моря тиснуть 52 високоурбанізованих км2 суходолу. Для порівняння: на Адріатичному морі — лише два.
Де вихід? Він бачиться ось в чому: слід доповнити неподільну екологічну «трійцю» Дунай — Чорне море — Середземне море іншою: наука — громадянський рух — влада. Саме ці два напрями мають стати основними. Вже дещо робиться. Так, у місті Бургасі міжнародна фірма «Екссі» взялася прокладати шляхи від теоретичних прогнозів до грамотних інженерних проектів.
Севастопольська міська рада ще ближче підійшла до розв'язання проблеми. Прийнято рішення перетворити Севастополь на місто екологічної чистоти, туризму та відпочинку. Для цього перш за все планують створити інфраструктуру на світовому рівні і обов'язково у цілковитій злагоді з природою. А поки що в Севастополі, як і в Одесі, панує хаос забруднення. Нечистоти приносять Севастопольська нафтогавань, судноремонтні заводи, військові кораблі й допоміжні судна військово-морського флоту. Море загрозливо підступає до сірих берегових скель і пляжів, змиваючи їх; уже висять на стрімких берегах будівлі, руйнуються маяки, спливають у воду чорноземні орні землі ближніх колгоспів. Подібну картину можна бачити і поблизу Одеси, інших міст узбережжя, бо морські береги не мають сучасного інженерного захисту.
Подзолистые почвы — это те грунты, которые почти исключительно соответствуют северным хвойным лесам, иногда называемым бореальными лесами. Для появления подобных земель нужны холодные участки местности, отличающиеся привлекательным промывным режимом. Часть источников упоминает, что якобы подзолистые земли присутствуют и в эвкалиптовых лесах, однако это утверждение ничем не обосновано. Сам термин «подзол» впервые был введен в почвоведческую науку знаменитым Докучаевым, изучавшим такие грунты с 1875 года. Главная характеристика подзолистых земель — обильное содержание кремнекислоты, на долю которой приходится до 85%.
Эта кислота в основном находится в аморфном состоянии. В результате по физическим свойствам подзол гораздо ближе к глине, чем к песку. Подобная масса крайне плохо проницаема для воды и воздуха.
На екологічних картах зустрічаємо червоний колір — колір тривоги. Критичні точки бачимо саме там, де в наше море впадають Дніпро, Дунай, Дністер, Дон, води яких містять в собі хімічні елементи майже всієї таблиці Менделєєва, сільськогосподарські і побутові відходи — фосфор і азот (в прибережних водах цих сполук тепер у 30-36 разів більше, аніж було три десятиріччя тому). Крім того, Дунай і Дніпро щорічно «збагачують» Чорне море 30 тис. тонн ртуті.
Та найбільшої шкоди Чорному й Азовському морям чинить людина. Внаслідок її діяльності значні площі охоплює цвітіння, червоні припливи.
Відчувається жахливий кисневий голод. В деякі роки забруднюється до трьох чвертей шельфу північно-західної частини акваторії, адже кисень в основному витрачається на окислення планктонного «снігу» — осадових органічних відходів.
Збіднюються рибні запаси. В Азовському морі вже ловити нічого. Кількість дельфінів зменшилася з 2,5 млн. особин до 80 тисяч. А все через те, що більшість населених пунктів не мають очисних споруд і забруднюють воду немилосердно. З цих же причин закриваються пляжі, над курортами нависла небезпека епідемій інфекційних хвороб.
Про долю морів розмірковують не тільки наші вчені, а й угорські, румунські, болгарські. У своїх прогнозах вони єдині. Чорне море на порозі екологічної катастрофи. То ж виходить: або загибель моря, або технологічна революція на березі. Однак такий підхід потребує великих зусиль і коштів. А це не під силу одній державі. Проблему мусять вирішувати всі, хто живе на його берегах.
З цієї точки зору програма «Еко-Чорне море-90» — важливий крок у взаєморозумінні, перша спільна угода про єдину програму дослідження. До неї, на пропозицію турецьких учених, внесено важливий пункт — про міжнародний фонд порятунку моря.
Чи можна було передбачити трагедію, яка насувається? Доктор біологічних наук О. Миронов ще понад 20 років тому перший у світі запропонував очищувати води Чорного і Азовського морів від нафти і різних біогенних решток за до мідій та морських черв'яків «поліхетів», інших організмів. Очищення в 5-10 разів грунтовніше й економніше, аніж те, що радили хіміки. Коли Миронов довів, що його метод до того ж ще й дешевий, то почув таку відповідь чиновників: «...От, коли б мільйонів п'ятдесят... ми з вами мали б справу...»
Нині на кожний квадратний кілометр західного й північно-західного сектора Чорного моря тиснуть 52 високоурбанізованих км2 суходолу. Для порівняння: на Адріатичному морі — лише два.
Де вихід? Він бачиться ось в чому: слід доповнити неподільну екологічну «трійцю» Дунай — Чорне море — Середземне море іншою: наука — громадянський рух — влада. Саме ці два напрями мають стати основними. Вже дещо робиться. Так, у місті Бургасі міжнародна фірма «Екссі» взялася прокладати шляхи від теоретичних прогнозів до грамотних інженерних проектів.
Севастопольська міська рада ще ближче підійшла до розв'язання проблеми. Прийнято рішення перетворити Севастополь на місто екологічної чистоти, туризму та відпочинку. Для цього перш за все планують створити інфраструктуру на світовому рівні і обов'язково у цілковитій злагоді з природою. А поки що в Севастополі, як і в Одесі, панує хаос забруднення. Нечистоти приносять Севастопольська нафтогавань, судноремонтні заводи, військові кораблі й допоміжні судна військово-морського флоту. Море загрозливо підступає до сірих берегових скель і пляжів, змиваючи їх; уже висять на стрімких берегах будівлі, руйнуються маяки, спливають у воду чорноземні орні землі ближніх колгоспів. Подібну картину можна бачити і поблизу Одеси, інших міст узбережжя, бо морські береги не мають сучасного інженерного захисту.