на контурній карті світу позначте найбільші басейни нафти і природнооо газу: басейни перської , гвінейської і мексиканської заток, Західносибірський, зондський, сахарський, техаський, західноканадський, північноморський басейни
Океанія - найбільше у світі скупчення островів і архіпелагів (понад 10 тис.) в центральній і південно-західній частинах Тихого океану на що охоплюють приблизно 1/3 всієї його акваторії. Загальна площа Океанії - 1,3 млн км2. За розмірами острови Океанії дуже різняться - від величезної Нової Гвінеї і Нової Зеландії до численних коралових атолів, що ледве підіймаються над поверхнею моря. Загалом більшість островів дуже малі за площею і віддалені один від одного на сотні й тисячі кілометрів.
• знати назви країн, що зараховують до складу Мікронезії, Меланезії та Полінезії; особливості міжнародної спеціалізації країн регіону; найбільші міста країн, найбільші морські порти, аеропорти, туристичні центри країн;
• уміти складати комплексну економіко-географічну характеристику країн регіону; О пояснювати особливості міжнародної спеціалізації країн;
• обґрунтовувати рівень економічного розвитку більшості країн;
• висловлювати власні судження щодо перспектив економічного розвитку країн.
Які острови є найбільшими в Тихому океані?
Як впливає Тихий океан на життєдіяльність людей, що населяють його острови?
• Географічне положення і поділ Океанії. Океанія - найбільше у світі скупчення островів і архіпелагів (понад 10 тис.) в центральній і південно-західній частинах Тихого океану на що охоплюють приблизно 1/3 всієї його акваторії. Загальна площа Океанії - 1,3 млн км2. За розмірами острови Океанії дуже різняться - від величезної Нової Гвінеї і Нової Зеландії до численних коралових атолів, що ледве підіймаються над поверхнею моря. Загалом більшість островів дуже малі за площею і віддалені один від одного на сотні й тисячі кілометрів.
За населенням і його культурою Океанію поділяють на три частини - Меланезію, Мікронезію й Полінезію. Меланезія розміщена в південно-західній частині акваторії Тихого океану. Її назва походить від грецьких слів «мелас» - чорний і «несос» - острів, тобто може бути перекладена як «країна чорних», або «країна чорних островів». До складу Меланезії, яку населяють темношкірі народи з негроїдними рисами обличчя, входить левова частка найбільших островів Океанії.
Мікронезія лежить у західній частині акваторії Тихого океану. Ця назва походить від грецького слова «мікрос» - малий і може бути перекладена як «країна малих островів». І справді, острови Мікронезії дрібніші.
Полінезія займає найбільший за площею р Тихого океану і включає величезну кількість островів - від Гавайських на півночі до Нової Зеландії на південному заході й чилійського острова Пасхи на південному сході.
• Держави й залежні території. Значна частина сучасної Океанії - це колишні колонії або залежні території. До сьогодні тут збереглося чимало територій, які так чи інакше залежать від колишніх метрополій. Частина островів Океанії є так званими заморськими володіннями США, Франції, Великої Британії, Австралії, Нової Зеландії й інших держав. Інша частина є членами Британської Співдружності націй. Загалом нині в Океанії, крім Австралії, налічується 14 острівних держав і 14 залежних територій (табл. 1).
Таблиця 1. Незалежні держави і залежні території Океанії
- від США: Гуам, Зовнішні малі о-ви Сполучених Штатів, Північні Маріанські о-ви, Американське Самоа;
- від Австралії: Кокосові острови, Острів Норфолк, острів Різдва, Острів Херд і острови Макдональд;
- від Франції: Нова Каледонія, Уолліс і Футуна, Французька Полінезія;
- від Нової Зеландії: Острови Кука, Токелау;
- від Великої Британії: Піткерн.
• Місце Океанії в міжнародному поділі праці. За рівнем економічного розвитку країни Океанії, окрім Австралії і Нової Зеландії, належать до економічно слаборозвинених країн світу, оскільки пов’язані зі своїми колишніми або сучасними метрополіями. Особливості їхньої економіки сформувалися за умов географічного розташування та ізольованого існування.
Океанія загалом не багата на мінеральні корисні копалини. Проте в Папуа-Новій Гвінеї розвинута видобувна промисловість, яка забезпечує експорт міді, золота, нафти і газу. У Науру головним видом економічної діяльності є видобуток фосфоритів, що експортують. Нова Каледонія посідає друге місце за запасами нікелю, який експортується.
• про значення, склад та чинники розміщення легкої промисловості
• про географію легкої промисловості України та світу
Пригадайте:
• із якої сировини виробляють тканини
• види тканин, одягу та взуття
Легка промисловість відіграла особливу роль в історії людства. Саме вона була лідером промислового перевороту, який характеризується різким зростанням обсягів виробництва завдяки переходу від ручної праці до машинної. Його початок пов’язують із появою фабрик, на яких для виробництва вовняних тканин почали використовувати прядильні машини.
Структура та чинники розміщення підприємств легкої промисловості.
Легка промисловість забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям, а інші виробництва — технічними тканинами, шкірою. Таким
чином, вона безпосередньо впливає на добробут людей, робить їх життя більш зручним і комфортним. У її структурі виділяють текстильну (тканини), трикотажну (шкарпетки, панчохи, білизна), швейну (одяг), шкіряно-взуттєву (вичинка шкіри, пошиття взуття), хутрову (хутрові вироби) промисловість.
Розміщення більшості підприємств залежить від трьох чинників: сировинного, працересурсного та споживчого. Так, підприємства текстильної та трикотажної промисловості орієнтовані на всі ці чинники. На географію швейної та шкіряно-взуттєвої промисловості найбільше впливають працересурсний (мається на увазі не тільки наявність та кваліфікація, але й вартість трудових ресурсів) і споживчий чинники. Розміщення окремих виробництв в Україні (наприклад бавовняних тканин) також залежить від надходження імпортної сировини.
Види тканин та географія їх виробництва в Україні.
За випуском продукції перше місце посідає текстильна промисловість (мал. 1). У виробництві вона використовує рослинні (бавовна, льон, коноплі), тваринні (вовна, шовк) та хімічні волокна. Із рослинних та тваринних волокон виробляють натуральні тканини, що мають добрі вентиляційні, терморегуляційні та антисептичні властивості. Хімічні волокна отримують із природних (штучні волокна) та синтетичних (синтетичні волокна) полімерів. Вироби з них зберігають форму і майже не зминаються. Залежно від сировини в текстильній промисловості виділяють бавовняне, вовняне, шовкове, лляне виробництва.
Бавовняна тканина «дихає» (пропускає повітря), добре вбирає вологу, приємна на дотик, комфортна до тіла, досить тепла та не електризується. Однак вона легко зминається, вироби з неї швидко втрачають зовнішній вигляд, линяють. Щоб покращити окремі характеристики бавовняних та інших натуральних тканин і здешевити виробництво, до них додають хімічні волокна.
У структурі виробництва бавовняних тканин виділяють первинну обробку сировини, прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове й фарбувальноо-бробне виробництва. Повний виробничий процес з отриманням готових виробів відбувається на комбінатах. На фабриках здійснюються один або два виробничі процеси. Найбільш потужні підприємства розташовані в Тернополі та Херсоні (бавовняні комбінати). Комбінат «Текстерно» (м. Тернопіль) — єдине в країні підприємство із замкненим циклом, яке включає три фабрики: прядильну, ткацьку й обробну (оздоблювання й фарбування).
Вовняні тканини теплі, довговічні, їх важко зім’яти, але вони досить дорогі й можуть викликати алергію. Їх виробництво представлено первинною обробкою вовни, виготовленням пряжі, тканин і виробів із них. Крім вовни, вовняна промисловість використовує домішки з хімічних волокон та бавовни. Найбільшим підприємством є Камвольно-суконна компанія «Чексіл» (м. Чернігів), що виробляє вовняні тканини для пошиття костюмів, піджаків, брюк та пальт, основна частина яких експортується. Сучасні виробництва розташовані в Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька обл.), Кременчуці (Полтавська обл.), Стриї (Львівська обл.).
Океанія - найбільше у світі скупчення островів і архіпелагів (понад 10 тис.) в центральній і південно-західній частинах Тихого океану на що охоплюють приблизно 1/3 всієї його акваторії. Загальна площа Океанії - 1,3 млн км2. За розмірами острови Океанії дуже різняться - від величезної Нової Гвінеї і Нової Зеландії до численних коралових атолів, що ледве підіймаються над поверхнею моря. Загалом більшість островів дуже малі за площею і віддалені один від одного на сотні й тисячі кілометрів.
• знати назви країн, що зараховують до складу Мікронезії, Меланезії та Полінезії; особливості міжнародної спеціалізації країн регіону; найбільші міста країн, найбільші морські порти, аеропорти, туристичні центри країн;
• уміти складати комплексну економіко-географічну характеристику країн регіону; О пояснювати особливості міжнародної спеціалізації країн;
• обґрунтовувати рівень економічного розвитку більшості країн;
• висловлювати власні судження щодо перспектив економічного розвитку країн.
Які острови є найбільшими в Тихому океані?
Як впливає Тихий океан на життєдіяльність людей, що населяють його острови?
• Географічне положення і поділ Океанії. Океанія - найбільше у світі скупчення островів і архіпелагів (понад 10 тис.) в центральній і південно-західній частинах Тихого океану на що охоплюють приблизно 1/3 всієї його акваторії. Загальна площа Океанії - 1,3 млн км2. За розмірами острови Океанії дуже різняться - від величезної Нової Гвінеї і Нової Зеландії до численних коралових атолів, що ледве підіймаються над поверхнею моря. Загалом більшість островів дуже малі за площею і віддалені один від одного на сотні й тисячі кілометрів.
За населенням і його культурою Океанію поділяють на три частини - Меланезію, Мікронезію й Полінезію. Меланезія розміщена в південно-західній частині акваторії Тихого океану. Її назва походить від грецьких слів «мелас» - чорний і «несос» - острів, тобто може бути перекладена як «країна чорних», або «країна чорних островів». До складу Меланезії, яку населяють темношкірі народи з негроїдними рисами обличчя, входить левова частка найбільших островів Океанії.
Мікронезія лежить у західній частині акваторії Тихого океану. Ця назва походить від грецького слова «мікрос» - малий і може бути перекладена як «країна малих островів». І справді, острови Мікронезії дрібніші.
Полінезія займає найбільший за площею р Тихого океану і включає величезну кількість островів - від Гавайських на півночі до Нової Зеландії на південному заході й чилійського острова Пасхи на південному сході.
• Держави й залежні території. Значна частина сучасної Океанії - це колишні колонії або залежні території. До сьогодні тут збереглося чимало територій, які так чи інакше залежать від колишніх метрополій. Частина островів Океанії є так званими заморськими володіннями США, Франції, Великої Британії, Австралії, Нової Зеландії й інших держав. Інша частина є членами Британської Співдружності націй. Загалом нині в Океанії, крім Австралії, налічується 14 острівних держав і 14 залежних територій (табл. 1).
Таблиця 1. Незалежні держави і залежні території Океанії
НЕЗАЛЕЖНІ ДЕРЖАВИ
ЗАЛЕЖНІ ТЕРИТОРІЇ
Вануату, Нова Гвінея, Соломонові Острови, Фіджі, Кірибаті, Маршаллові Острови, Федеративні Штати Мікронезії, Науру, Палау, Ніуе, Самоа, Тонга, Тувалу
- від США: Гуам, Зовнішні малі о-ви Сполучених Штатів, Північні Маріанські о-ви, Американське Самоа;
- від Австралії: Кокосові острови, Острів Норфолк, острів Різдва, Острів Херд і острови Макдональд;
- від Франції: Нова Каледонія, Уолліс і Футуна, Французька Полінезія;
- від Нової Зеландії: Острови Кука, Токелау;
- від Великої Британії: Піткерн.
• Місце Океанії в міжнародному поділі праці. За рівнем економічного розвитку країни Океанії, окрім Австралії і Нової Зеландії, належать до економічно слаборозвинених країн світу, оскільки пов’язані зі своїми колишніми або сучасними метрополіями. Особливості їхньої економіки сформувалися за умов географічного розташування та ізольованого існування.
Океанія загалом не багата на мінеральні корисні копалини. Проте в Папуа-Новій Гвінеї розвинута видобувна промисловість, яка забезпечує експорт міді, золота, нафти і газу. У Науру головним видом економічної діяльності є видобуток фосфоритів, що експортують. Нова Каледонія посідає друге місце за запасами нікелю, який експортується.
Відповідь:
• про значення, склад та чинники розміщення легкої промисловості
• про географію легкої промисловості України та світу
Пригадайте:
• із якої сировини виробляють тканини
• види тканин, одягу та взуття
Легка промисловість відіграла особливу роль в історії людства. Саме вона була лідером промислового перевороту, який характеризується різким зростанням обсягів виробництва завдяки переходу від ручної праці до машинної. Його початок пов’язують із появою фабрик, на яких для виробництва вовняних тканин почали використовувати прядильні машини.
Структура та чинники розміщення підприємств легкої промисловості.
Легка промисловість забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям, а інші виробництва — технічними тканинами, шкірою. Таким
чином, вона безпосередньо впливає на добробут людей, робить їх життя більш зручним і комфортним. У її структурі виділяють текстильну (тканини), трикотажну (шкарпетки, панчохи, білизна), швейну (одяг), шкіряно-взуттєву (вичинка шкіри, пошиття взуття), хутрову (хутрові вироби) промисловість.
Розміщення більшості підприємств залежить від трьох чинників: сировинного, працересурсного та споживчого. Так, підприємства текстильної та трикотажної промисловості орієнтовані на всі ці чинники. На географію швейної та шкіряно-взуттєвої промисловості найбільше впливають працересурсний (мається на увазі не тільки наявність та кваліфікація, але й вартість трудових ресурсів) і споживчий чинники. Розміщення окремих виробництв в Україні (наприклад бавовняних тканин) також залежить від надходження імпортної сировини.
Види тканин та географія їх виробництва в Україні.
За випуском продукції перше місце посідає текстильна промисловість (мал. 1). У виробництві вона використовує рослинні (бавовна, льон, коноплі), тваринні (вовна, шовк) та хімічні волокна. Із рослинних та тваринних волокон виробляють натуральні тканини, що мають добрі вентиляційні, терморегуляційні та антисептичні властивості. Хімічні волокна отримують із природних (штучні волокна) та синтетичних (синтетичні волокна) полімерів. Вироби з них зберігають форму і майже не зминаються. Залежно від сировини в текстильній промисловості виділяють бавовняне, вовняне, шовкове, лляне виробництва.
Бавовняна тканина «дихає» (пропускає повітря), добре вбирає вологу, приємна на дотик, комфортна до тіла, досить тепла та не електризується. Однак вона легко зминається, вироби з неї швидко втрачають зовнішній вигляд, линяють. Щоб покращити окремі характеристики бавовняних та інших натуральних тканин і здешевити виробництво, до них додають хімічні волокна.
У структурі виробництва бавовняних тканин виділяють первинну обробку сировини, прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове й фарбувальноо-бробне виробництва. Повний виробничий процес з отриманням готових виробів відбувається на комбінатах. На фабриках здійснюються один або два виробничі процеси. Найбільш потужні підприємства розташовані в Тернополі та Херсоні (бавовняні комбінати). Комбінат «Текстерно» (м. Тернопіль) — єдине в країні підприємство із замкненим циклом, яке включає три фабрики: прядильну, ткацьку й обробну (оздоблювання й фарбування).
Вовняні тканини теплі, довговічні, їх важко зім’яти, але вони досить дорогі й можуть викликати алергію. Їх виробництво представлено первинною обробкою вовни, виготовленням пряжі, тканин і виробів із них. Крім вовни, вовняна промисловість використовує домішки з хімічних волокон та бавовни. Найбільшим підприємством є Камвольно-суконна компанія «Чексіл» (м. Чернігів), що виробляє вовняні тканини для пошиття костюмів, піджаків, брюк та пальт, основна частина яких експортується. Сучасні виробництва розташовані в Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька обл.), Кременчуці (Полтавська обл.), Стриї (Львівська обл.).
Пояснення:
прочитай