Западно-Сибирский Район (Западная Сибирь) Состав: Алтайский край, Кемеровская, Новосибирская, Омская, Томская, Тюменская области, Ханты-Мансийский и Ямало-Ненецкий автономные округа, Республика Алтай. Экономико-географическое положение: Западно- Сибирский экономический район занимает обширное пространство к востоку от Уральских гор, простираясь почти до Енисея. Но особенно велика протяженность с севера на юг. Это один из наиболее крупных по территории экономических районов России. На западе район граничит с Северным и Уральским экономическим районами, на юге - с Казахстаном, на востоке - с Восточно-Сибирским районом. На юге района Транссибирская железнодорожная магистраль пересекает крупнейшие сибирские реки (Обь и Иртыш) . Обладая богатейшими природными ресурсами район имеет благоприятные предпосылки для экономического развития, но своеобразные природные и климатические условия сильно осложняют ситуацию. Природные условия и ресурсы: Большую часть территории района занимает Западно-Сибирская равнина. Расположенная на юго-востоке Алтайская горная страна - самая высокая часть Западной Сибири (г. Белуха - 4506 м) . Большая часть Западной Сибири располагается в области континентального климата умеренного пояса (более сурового, чем в европейской части России) , а северная ее часть находится в пределах субарктического и арктического поясов. На природу крайнего севера заметное влияние оказывает Северный Ледовитый океан. Вследствие большой протяженности территории с севера на юг и с запада на восток различия в растительности заметны даже в пределах одного климатического пояса. В направлении с севера на юг зона арктических пустынь и тундры сменяется зоной тайги (Западная Сибирь - лесоизбыточный район) . На широте Тюмени и Томска таежные леса сменяются узкой полосой лиственных лесов, которые переходят в лесостепные пространства. У предгорий Алтая небольшую площадь занимает степная зона (но более засушливая, чем на Русской равнине) . Лесостепные и степные районы Западной Сибири с черноземными почвами распаханы. Главная река района - Обь - судоходна на всем протяжении и впадает в Карское море. У реки много притоков (многие из них суд сходны) . Реки района служат как транспортные артерии и для водоснабжения. Гидроэнергетический потенциал рек невелик (равнинная территория) . Более трети всей площади Западной Сибири занимают болота. Заболоченность крайне затрудняет прокладку транспортных магистралей, освоение нефтяных и газовых месторождений. Западно-Сибирский район богат различными полезными ископаемыми. В его недрах находятся огромные запасы нефти и газа (особенно важные из них - в глухой тайге среди топей и болот) . На район приходится более 60% российских запасов торфа. К северу от Алтая, между Салаирским кряжем и Кузнецким Алатау, расположен Кузнецкий каменноугольный бассейн (Кузбасс) . На юге Кемеровской области (Горная Шория) добывались железные руды, но они уже почти выработаны. Но главные запасы железных руд, сопоставимые с запасами КМА, находятся в Приобье, в Томской области (к их освоению еще не приступили) . В Салаирском кряже имеются запасы полиметаллических руд. На Алтае обнаружены ртуть и золото. В предгорьях Алтая находится курорт Белокуриха с минеральными источниками. Густые леса, стремительные реки, знаменитое Телецкое озеро притягивают на Алтай многочисленных туристов. Население: Численность населения района - 15,1 млн. человек, здесь проживает 2/3 населения всей Восточной зоны России. Средняя плотность населения - 6 человек на 1 км2. Размещено оно крайне неравномерно. Наиболее плотно заселена сравнительно неширокая полоса вдоль Транссибирской железной дороги и Кемеровская область (33 человека на 1 км2). Тайга заселена редко, села в ней встречаются преимущественно по долинам рек. В Томской, Тюменской области, в Ханты-Мансийском автономном округе плотность населения - 2-3 человека на 1 км2.
По обидві сторони від екватора в Південній Америці лежить зона вологих екваторіальних лісів (сельвасів). Фауна лісів вражає різноманітністю. Рослини досягають тут разючої висоти. Тут ростуть сейби (висотою 80 м), різні пальми. У середньому ярусі ростуть невеликі дерева, пальми, деревоподібні папороті, каучуконосні дерева (гевея), шоколадне дерево (какао), динне, червоне. Стовбури дерев обвивають ліани. Тут переважають червоно-жовті фералітні ґрунти. У трав'яному покриві багато папоротей, у заводях росте гігантське латаття — вікторія-регія.Савани і рідколісся
На південь і північ від зони вологих екваторіальних і перемінно-вологих лісів розташована зона саван і тропічних рідколісь (льянос). Тут на червоних фералітних ґрунтах, серед високих трав ростуть пальми, акації, кактуси, а на берегах річок — галерейні ліси. У саванах Бразильського плоскогір'я (кампос) деревна рослинність бідніша.Південно-східні схили Бразильського плоскогір'я, звернені до океану, одержують рясні опади майже цілий рік. Це область тропічного вологого клімату. Один із найцікавіших лісових масивів Бразилії — араукарієвий ліс — росте на великому плато на півдні. Велика частина південного сходу Бразильського плоскогір'я зайнята плантаціями різних культурних рослин.
Степи і напівпустелі
Степи. На південь кількість опадів зменшується і савани поступово переходять у пампу — зону субтропічних степів. Літо у східній пампі жарке. Взимку холодні вітри викликають різке зниження температури. Червонясто-чорні ґрунти дуже родючі. Тут ростуть різні злаки, що утворюють густі великі дерновини (пампасова трава, бородань, тонконіг і ін.). У напрямку до заходу і півдня зі зменшенням опадів пампа переходить у сухі степи з біднішою рослинністю.
Тут живуть пампасовий олень, гуанако, страус нанду, багато різних гризунів, а на берегах річок і озер водиться нутрія. Майже всі землі розорані, і тому природна рослинність у пампі мало збереглася. Сухі степи використовують під пасовища.
Напівпустелі. Південна звужена частина називається Патагонією. Через малу кількість опадів тут поширена напівпустельна рослинність: рідкі трави і низькорослі кактуси, ділянки колючих чагарників на сіроземах і бурих напівпустельних ґрунтах. Зона освоєна слабко, тварини тут збереглися краще, ніж у степу: водяться пума, лама гуанако, зустрічається страус нанду.
Берегові пустелі. Уздовж Тихоокеанського узбережжя між простягнулася смуга пустель. Під впливом холодної Перуанської течії повітря охолоджується швидше, ніж на більшій висоті. У результаті утворюється шар хмар, що заважає прогріванню приземних шарів атмосфери. Температура повітря вище шару хмар перевищує +24°, а на рівні моря коливається у межах +13… +16 °С. Там ніколи не буває дощів, крім окремих випадків. Відбувається конденсація туману, що висить у повітрі (гаруа). Ця незвичайно суха зона позбавлена сонячного світла протягом півроку. З рослинності на пісках зустрічаються рідкі піщанки і кактуси, фінікова пальма. Фауна дуже бідна: нечисленні скорпіони, ящірки.
Состав: Алтайский край, Кемеровская, Новосибирская, Омская, Томская, Тюменская области, Ханты-Мансийский и Ямало-Ненецкий автономные округа, Республика Алтай.
Экономико-географическое положение: Западно- Сибирский экономический район занимает обширное пространство к востоку от Уральских гор, простираясь почти до Енисея. Но особенно велика протяженность с севера на юг. Это один из наиболее крупных по территории экономических районов России.
На западе район граничит с Северным и Уральским экономическим районами, на юге - с Казахстаном, на востоке - с Восточно-Сибирским районом. На юге района Транссибирская железнодорожная магистраль пересекает крупнейшие сибирские реки (Обь и Иртыш) .
Обладая богатейшими природными ресурсами район имеет благоприятные предпосылки для экономического развития, но своеобразные природные и климатические условия сильно осложняют ситуацию.
Природные условия и ресурсы: Большую часть территории района занимает Западно-Сибирская равнина. Расположенная на юго-востоке Алтайская горная страна - самая высокая часть Западной Сибири (г. Белуха - 4506 м) .
Большая часть Западной Сибири располагается в области континентального климата умеренного пояса (более сурового, чем в европейской части России) , а северная ее часть находится в пределах субарктического и арктического поясов. На природу крайнего севера заметное влияние оказывает Северный Ледовитый океан.
Вследствие большой протяженности территории с севера на юг и с запада на восток различия в растительности заметны даже в пределах одного климатического пояса.
В направлении с севера на юг зона арктических пустынь и тундры сменяется зоной тайги (Западная Сибирь - лесоизбыточный район) . На широте Тюмени и Томска таежные леса сменяются узкой полосой лиственных лесов, которые переходят в лесостепные пространства. У предгорий Алтая небольшую площадь занимает степная зона (но более засушливая, чем на Русской равнине) . Лесостепные и степные районы Западной Сибири с черноземными почвами распаханы.
Главная река района - Обь - судоходна на всем протяжении и впадает в Карское море. У реки много притоков (многие из них суд сходны) . Реки района служат как транспортные артерии и для водоснабжения. Гидроэнергетический потенциал рек невелик (равнинная территория) . Более трети всей площади Западной Сибири занимают болота. Заболоченность крайне затрудняет прокладку транспортных магистралей, освоение нефтяных и газовых месторождений.
Западно-Сибирский район богат различными полезными ископаемыми. В его недрах находятся огромные запасы нефти и газа (особенно важные из них - в глухой тайге среди топей и болот) . На район приходится более 60% российских запасов торфа. К северу от Алтая, между Салаирским кряжем и Кузнецким Алатау, расположен Кузнецкий каменноугольный бассейн (Кузбасс) . На юге Кемеровской области (Горная Шория) добывались железные руды, но они уже почти выработаны. Но главные запасы железных руд, сопоставимые с запасами КМА, находятся в Приобье, в Томской области (к их освоению еще не приступили) . В Салаирском кряже имеются запасы полиметаллических руд. На Алтае обнаружены ртуть и золото.
В предгорьях Алтая находится курорт Белокуриха с минеральными источниками. Густые леса, стремительные реки, знаменитое Телецкое озеро притягивают на Алтай многочисленных туристов.
Население: Численность населения района - 15,1 млн. человек, здесь проживает 2/3 населения всей Восточной зоны России. Средняя плотность населения - 6 человек на 1 км2. Размещено оно крайне неравномерно. Наиболее плотно заселена сравнительно неширокая полоса вдоль Транссибирской железной дороги и Кемеровская область (33 человека на 1 км2). Тайга заселена редко, села в ней встречаются преимущественно по долинам рек. В Томской, Тюменской области, в Ханты-Мансийском автономном округе плотность населения - 2-3 человека на 1 км2.
Вологі екваторіальні ліси
По обидві сторони від екватора в Південній Америці лежить зона вологих екваторіальних лісів (сельвасів). Фауна лісів вражає різноманітністю. Рослини досягають тут разючої висоти. Тут ростуть сейби (висотою 80 м), різні пальми. У середньому ярусі ростуть невеликі дерева, пальми, деревоподібні папороті, каучуконосні дерева (гевея), шоколадне дерево (какао), динне, червоне. Стовбури дерев обвивають ліани. Тут переважають червоно-жовті фералітні ґрунти. У трав'яному покриві багато папоротей, у заводях росте гігантське латаття — вікторія-регія.Савани і рідколісся
На південь і північ від зони вологих екваторіальних і перемінно-вологих лісів розташована зона саван і тропічних рідколісь (льянос). Тут на червоних фералітних ґрунтах, серед високих трав ростуть пальми, акації, кактуси, а на берегах річок — галерейні ліси. У саванах Бразильського плоскогір'я (кампос) деревна рослинність бідніша.Південно-східні схили Бразильського плоскогір'я, звернені до океану, одержують рясні опади майже цілий рік. Це область тропічного вологого клімату. Один із найцікавіших лісових масивів Бразилії — араукарієвий ліс — росте на великому плато на півдні. Велика частина південного сходу Бразильського плоскогір'я зайнята плантаціями різних культурних рослин.
Степи і напівпустелі
Степи. На південь кількість опадів зменшується і савани поступово переходять у пампу — зону субтропічних степів. Літо у східній пампі жарке. Взимку холодні вітри викликають різке зниження температури. Червонясто-чорні ґрунти дуже родючі. Тут ростуть різні злаки, що утворюють густі великі дерновини (пампасова трава, бородань, тонконіг і ін.). У напрямку до заходу і півдня зі зменшенням опадів пампа переходить у сухі степи з біднішою рослинністю.
Тут живуть пампасовий олень, гуанако, страус нанду, багато різних гризунів, а на берегах річок і озер водиться нутрія. Майже всі землі розорані, і тому природна рослинність у пампі мало збереглася. Сухі степи використовують під пасовища.
Напівпустелі. Південна звужена частина називається Патагонією. Через малу кількість опадів тут поширена напівпустельна рослинність: рідкі трави і низькорослі кактуси, ділянки колючих чагарників на сіроземах і бурих напівпустельних ґрунтах. Зона освоєна слабко, тварини тут збереглися краще, ніж у степу: водяться пума, лама гуанако, зустрічається страус нанду.
Берегові пустелі. Уздовж Тихоокеанського узбережжя між простягнулася смуга пустель. Під впливом холодної Перуанської течії повітря охолоджується швидше, ніж на більшій висоті. У результаті утворюється шар хмар, що заважає прогріванню приземних шарів атмосфери. Температура повітря вище шару хмар перевищує +24°, а на рівні моря коливається у межах +13… +16 °С. Там ніколи не буває дощів, крім окремих випадків. Відбувається конденсація туману, що висить у повітрі (гаруа). Ця незвичайно суха зона позбавлена сонячного світла протягом півроку. З рослинності на пісках зустрічаються рідкі піщанки і кактуси, фінікова пальма. Фауна дуже бідна: нечисленні скорпіони, ящірки.