Антарктичний клімат — клімат Антарктиди й прилеглих до неї океанічних районів Антарктики. За надзвичайно суворий клімат Антарктиду називають "материком вічних холодів". Цьому сприяє не тільки розташування материка за полярним колом, але вплив кліматотвірних чинників.
Надходження сонячної енергії, яка нагріває земну поверхню, відбувається тільки влітку, коли встановлюється полярний день. Проте підстилаюча поверхня Антарктиди не нагрівається. Це зумовлено тим, що майже 90% сонячної енергії крижана білосніжна поверхня материка відбиває назад у космічний простір. Узимку, коли настає полярна ніч, сонячна енергія взагалі майже не надходить, середня температура тоді сягає -60°C.
Середньомісячні температури в глибині континенту від -20°C до -70°C; найвища у прибережній зоні -11,6°C (станція Оаза). На російській станції "Восток" було зафіксовано найнижчу температуру в світі -89,2°С. Температура -40° можлива протягом усього року.
Постійне холодне важке повітря спричиняє над Антарктидою область високого атмосферного тиску із низхідними потоками. З льодового купола в центрі материка маси холодного важкого повітря стікають до країв, утворюючи дуже сильні стокові вітри. Антарктичні повітряні маси, що формуються там, вирізняються не тільки низькими температурами, а й дивовижною прозорістю та сухістю. Прозоре повітря і відсутність хмарності сприяють подальшому охолодженню поверхні, оскільки не затримують тепло.
Незначні опади – у середньому 200 мм на рік (це приблизно так, як у пустелі Сахара) – Антарктида отримує у твердому стані. Річні суми опадів у прибережній смузі досягають 500-600 мм, а у внутрішніх частинах материка 100-150 мм.
На материку виділяють два кліматичних пояси: антарктичний і субантарктичний.
Антарктичний кліматичний пояс. Враховуючи поступову зміну кількісних показників кліматичних умов від центра материка до його окраїн, в антарктичному поясі можна виділити такі кліматичні області: в центрі материка, на висоті понад 2800 м область Центрального (високогірного) антарктичного плато, а навколо неї послідовно - область антарктичного схилу та область антарктичного узбережжя.
Кожна із зазначених кліматичних областей має свій комплекс кліматичних показників.
Так, для області центрального (високогірного) антарктичного плато характерні інтенсивні інверсії, під час яких мінімальні температури досягають -88°С. Середні місячні температури взимку в деяких районах області становлять від -50 °С до -75 °С. Влітку середні місячні температури також від'ємні, причому часто нижчі від -40 °С.
Середня річна кількість атмосферних опадів у кліматичній області високогірного антарктичного плато становить від 35 до 90 мм. Це зумовлено значними висотами, малими запасами вологи в повітрі при низьких температурах і рідкими циклонами на материку. Всі ці причини сприяють також слабким вітрам.
Над центральними районами Антарктиди, у вільній атмосфері бувають температури до -90°С. На висоти 1500-2000 м у центральні райони Антарктиди зрідка потрапляє морське повітря, що супроводжується атмосферними опадами.
У кліматичній області антарктичного схилу переважають великі стокові вітри з хуртовинами, що зумовлюється охолодженням атмосфери над льодовиковим покривом
б) запад и юг-Тихий океан, восток-Карибское море и Мексиканский залив.
в) 1 972 550 км²
г) Мехико
д) США, Гватемала, Белиз.
2.
а) Большая часть страны-Мексиканское нагорье, состоящее из широких плоских котловин и отдельных, коротких хребтов. По краям Мексиканское нагорье образует высокие хребты с пологими внутренними склонами и крутыми вершинами.
На полуострове Юкатан преобладают равнины - Примексиканская низменность.
Полуостров Калифорния образуется горным массивом.
Самые высокие вершины (действующие вулканы) находятся на юге страны.
Практически по всей территории страны высокая сейсмичность.
Большие запасы нефти, газа, золота, железных и марганцевых руд, медные и свинцово-цинковые руды, уран, серебро, сурьма, сера и ртуть.
Страна занимает первое место по запасам графита.
б) На большей части страны-тропический, субтропический на севере.
Средняя температура января от 10⁰С до 25⁰С. На севере Мексиканского нагорья до -20⁰С.
Средняя температура июля от 15⁰С до 30⁰С.
Годовое кол-во осадков ≈800-850 мм. Влажный сезон июнь - сентябрь, сухой ноябрь-март.
в) Крупнейшие реки:
Рио-Гранде;
Лерма;
Бальсас;
Кончос;
Грихалва;
Гвадалахара.
Крупнейшие озера:
Чапала;
Куицео;
Пацкуаро;
Тецкоко;
Катемако.
Основной источник водоснабжения полуострова Юкатан-подземные воды.
г) Север и северо-запад представлены сероземами и серо-коричневыми почвами.
Юг- красно-бурые, красновато-черные и коричнево-красные почвы.
Растительный мир:
север-хвойные леса;
юг-кактусы, юкка, агава и меските (засушливые районы)
##-тропические леса, каучуконосы и оливковые деревья (влажные районы)
Животный мир:
волки и койоты; (север)
тюлени (побережье)
оцелоты, ягуары, пекари, медведи и пумы (леса)
черепахи, игуаны, гремучие змеи и ящерицы (по всей территории страны)
3.
а) Население около 133 140 936 человек.
Нац. состав: европейцы, местные индейцы и африканцы.
б) Практически половина населения проживает в пяти штатах (Мехико, Федеральном округе, Веракрусе, Халиско, Пуэбла).
Меньше всего живет в штате Южная Нижняя Калифорния.
в) Города Мексики
Населённые пункты Агуаскальентеса
Населённые пункты Веракруса
Населённые пункты Нижней Калифорнии
Населённые пункты Пуэблы
Все населенные пункты (кроме Федерального округа) разделены на муниципалитеты. Каждый муниципалитет административно автономен. Каждый муниципалитет имеет административный центр.
4.
Ведущими отраслями промышленности Мексики являются:
Нефтяная и газовая промышленность;
Энергетическая промышленность;
Металлургическая промышленность;
Машиностроительная промышленность;
Химическая промышленность;
Легкая промышленность.
Сельское хозяйство Мексики.
Преобладает растениеводство-ведущая отрасль сельского хозяйства. В сельском хозяйстве занята значительная часть населения. Мексика является одним из крупнейших в мире производителей овощной продукции.
В животноводстве преобладает пастбищное скотоводство с молочной направленностью. Пастбищные угодья занимают почти половину территории страны.
Надходження сонячної енергії, яка нагріває земну поверхню, відбувається тільки влітку, коли встановлюється полярний день. Проте підстилаюча поверхня Антарктиди не нагрівається. Це зумовлено тим, що майже 90% сонячної енергії крижана білосніжна поверхня материка відбиває назад у космічний простір. Узимку, коли настає полярна ніч, сонячна енергія взагалі майже не надходить, середня температура тоді сягає -60°C.
Середньомісячні температури в глибині континенту від -20°C до -70°C; найвища у прибережній зоні -11,6°C (станція Оаза). На російській станції "Восток" було зафіксовано найнижчу температуру в світі -89,2°С. Температура -40° можлива протягом усього року.
Постійне холодне важке повітря спричиняє над Антарктидою область високого атмосферного тиску із низхідними потоками. З льодового купола в центрі материка маси холодного важкого повітря стікають до країв, утворюючи дуже сильні стокові вітри. Антарктичні повітряні маси, що формуються там, вирізняються не тільки низькими температурами, а й дивовижною прозорістю та сухістю. Прозоре повітря і відсутність хмарності сприяють подальшому охолодженню поверхні, оскільки не затримують тепло.
Незначні опади – у середньому 200 мм на рік (це приблизно так, як у пустелі Сахара) – Антарктида отримує у твердому стані. Річні суми опадів у прибережній смузі досягають 500-600 мм, а у внутрішніх частинах материка 100-150 мм.
На материку виділяють два кліматичних пояси: антарктичний і субантарктичний.
Антарктичний кліматичний пояс. Враховуючи поступову зміну кількісних показників кліматичних умов від центра материка до його окраїн, в антарктичному поясі можна виділити такі кліматичні області: в центрі материка, на висоті понад 2800 м область Центрального (високогірного) антарктичного плато, а навколо неї послідовно - область антарктичного схилу та область антарктичного узбережжя.
Кожна із зазначених кліматичних областей має свій комплекс кліматичних показників.
Так, для області центрального (високогірного) антарктичного плато характерні інтенсивні інверсії, під час яких мінімальні температури досягають -88°С. Середні місячні температури взимку в деяких районах області становлять від -50 °С до -75 °С. Влітку середні місячні температури також від'ємні, причому часто нижчі від -40 °С.
Середня річна кількість атмосферних опадів у кліматичній області високогірного антарктичного плато становить від 35 до 90 мм. Це зумовлено значними висотами, малими запасами вологи в повітрі при низьких температурах і рідкими циклонами на материку. Всі ці причини сприяють також слабким вітрам.
Над центральними районами Антарктиди, у вільній атмосфері бувають температури до -90°С. На висоти 1500-2000 м у центральні райони Антарктиди зрідка потрапляє морське повітря, що супроводжується атмосферними опадами.
У кліматичній області антарктичного схилу переважають великі стокові вітри з хуртовинами, що зумовлюється охолодженням атмосфери над льодовиковим покривом
1. Мексика
а) юг Северной Америки
б) запад и юг-Тихий океан, восток-Карибское море и Мексиканский залив.
в) 1 972 550 км²
г) Мехико
д) США, Гватемала, Белиз.
2.
а) Большая часть страны-Мексиканское нагорье, состоящее из широких плоских котловин и отдельных, коротких хребтов. По краям Мексиканское нагорье образует высокие хребты с пологими внутренними склонами и крутыми вершинами.
На полуострове Юкатан преобладают равнины - Примексиканская низменность.
Полуостров Калифорния образуется горным массивом.
Самые высокие вершины (действующие вулканы) находятся на юге страны.
Практически по всей территории страны высокая сейсмичность.
Большие запасы нефти, газа, золота, железных и марганцевых руд, медные и свинцово-цинковые руды, уран, серебро, сурьма, сера и ртуть.
Страна занимает первое место по запасам графита.
б) На большей части страны-тропический, субтропический на севере.
Средняя температура января от 10⁰С до 25⁰С. На севере Мексиканского нагорья до -20⁰С.
Средняя температура июля от 15⁰С до 30⁰С.
Годовое кол-во осадков ≈800-850 мм. Влажный сезон июнь - сентябрь, сухой ноябрь-март.
в) Крупнейшие реки:
Рио-Гранде;
Лерма;
Бальсас;
Кончос;
Грихалва;
Гвадалахара.
Крупнейшие озера:
Чапала;
Куицео;
Пацкуаро;
Тецкоко;
Катемако.
Основной источник водоснабжения полуострова Юкатан-подземные воды.
г) Север и северо-запад представлены сероземами и серо-коричневыми почвами.
Юг- красно-бурые, красновато-черные и коричнево-красные почвы.
Растительный мир:
север-хвойные леса;
юг-кактусы, юкка, агава и меските (засушливые районы)
##-тропические леса, каучуконосы и оливковые деревья (влажные районы)
Животный мир:
волки и койоты; (север)
тюлени (побережье)
оцелоты, ягуары, пекари, медведи и пумы (леса)
черепахи, игуаны, гремучие змеи и ящерицы (по всей территории страны)
3.
а) Население около 133 140 936 человек.
Нац. состав: европейцы, местные индейцы и африканцы.
б) Практически половина населения проживает в пяти штатах (Мехико, Федеральном округе, Веракрусе, Халиско, Пуэбла).
Меньше всего живет в штате Южная Нижняя Калифорния.
в) Города Мексики
Населённые пункты Агуаскальентеса
Населённые пункты Веракруса
Населённые пункты Нижней Калифорнии
Населённые пункты Пуэблы
Все населенные пункты (кроме Федерального округа) разделены на муниципалитеты. Каждый муниципалитет административно автономен. Каждый муниципалитет имеет административный центр.
4.
Ведущими отраслями промышленности Мексики являются:
Нефтяная и газовая промышленность;
Энергетическая промышленность;
Металлургическая промышленность;
Машиностроительная промышленность;
Химическая промышленность;
Легкая промышленность.
Сельское хозяйство Мексики.
Преобладает растениеводство-ведущая отрасль сельского хозяйства. В сельском хозяйстве занята значительная часть населения. Мексика является одним из крупнейших в мире производителей овощной продукции.
В животноводстве преобладает пастбищное скотоводство с молочной направленностью. Пастбищные угодья занимают почти половину территории страны.