К зональным природным комплексам относятся географические пояса и природные зоны: географические, пояса - арктический, субарктический, северный умеренный, северный субтропический, северный тропический, северный субэкваториальный, экваториальный; природные зоны - арктические пустыни, тундра тайга, степи, пустыни.
Возникновение азональных природных комплексов связано, прежде всего, с особенностями строения земной коры, а также с рельефом. Наиболее крупными азональными природными комплексами являются материки и океаны. Более мелкими – горные и равнинные территории в пределах материков (Западно-Сибирская равнина, Кавказ, Анды, Амазонская низменность). Последние подразделяются на ещё более мелкие природные комплексы (Северные, Центральные, Южные Анды). К природным комплексам низшего ранга относятся отдельные холмы, речные долины, их склоны и т. д.
Урбаніза́ція — зростання значення міст в розвитку суспільства, яке супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського життя в певному регіоні, країні, світі.
За підрахунками вчених господарські втрати від хвороб урбанізації (перш за все шуму, стресу, забруднення) перевищують втрати від страйків.
Сучасна урбанізація як всесвітнє явище має три спільні риси, притаманні для більшості країн.
Перша риса — швидкі темпи зростання кількості міського населення.
приклад: У 1800 р. в містах проживало близько 14 % населення світу, у 1950 р.— 29%, а в 1990 р.— 46%. У середньому міське населення щороку збільшується приблизно на 50 млн осіб.
Друга риса — зосередження населення і господарства переважно у великих містах. Це пояснюється насамперед характером виробництва, ускладненням його зв'язків з наукою, освітою. Крім того, великі міста зазвичай повніше задовольняють духовні потреби людей, краще забезпечують достаток і різноманітність товарів і послуг, доступ до даних.
Приклад: На початку XX сторіччя у світі налічувалося 360 великих міст (із населенням понад 100 тис. мешканців), у яких проживало тільки 5% усього населення. Наприкінці 80-х рр. таких міст було вже 2,5 тис., а частка їх у світовому населенні перевищила ¼. У Радянському Союзі, за переписом 1959 р., великих міст було 148, а за переписом 1989 р.— близько 300. 3-поміж великих міст прийнято окремо виділяти найбільші міста-«мільйонери» з населенням понад 1 млн мешканців. На початку XX ст. їх було всього 10, на початку 80-х рр.— понад 200.
Третя риса — «розповзання» міст, розширення їхньої території. Для сучасної урбанізації особливо властивим є перехід від до групових форм міського розселення — від звичайного «точкового» міста до міських агломерацій — компактних територіальних угруповань міських і сільських поселень. Ядрами найбільших міських агломерацій стають переважно столиці, найважливіші промислові і портові центри.
РІВЕНЬ
Незважаючи на спільні риси, урбанізація в різних країнах і регіонах має певні відмінності, зокрема неоднакові рівні і темпи. За рівнем урбанізації всі країни світу можна поділити на три великі групи. Але найбільша різниця помітна між більш і менш розвинутими країнами. У розвинутих країнах рівень урбанізації в середньому становить 71%, а в країнах, що розвиваються,— 33%. Темпи урбанізації багато в чому залежать від її рівня. У наші дні міське населення в країнах, що розвиваються, зростає в 3 рази швидше, ніж у розвинутих. На них тепер припадає 1/6 усього щорічного приросту міських мешканців
СТАДІЇ
Вважається, що процес урбанізації пройшов три стадії:
Від виникнення міст до XVIII ст.;
Кінець XVIII — початок XX ст., коли відбувалося швидке зростання розмірів і чисельності міст;
Метрополізація, яка характеризується зосередженням людей, багатств, політичних, економічних, культурних установ у містах у XX ст.
Іноді виділяють четверту стадію — дезурбанізацію, тобто зростання передмість, міграцію у сільські райони, планування нових міст тощо.
К зональным природным комплексам относятся географические пояса и природные зоны: географические, пояса - арктический, субарктический, северный умеренный, северный субтропический, северный тропический, северный субэкваториальный, экваториальный; природные зоны - арктические пустыни, тундра тайга, степи, пустыни.
Возникновение азональных природных комплексов связано, прежде всего, с особенностями строения земной коры, а также с рельефом. Наиболее крупными азональными природными комплексами являются материки и океаны. Более мелкими – горные и равнинные территории в пределах материков (Западно-Сибирская равнина, Кавказ, Анды, Амазонская низменность). Последние подразделяются на ещё более мелкие природные комплексы (Северные, Центральные, Южные Анды). К природным комплексам низшего ранга относятся отдельные холмы, речные долины, их склоны и т. д.
Урбаніза́ція — зростання значення міст в розвитку суспільства, яке супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського життя в певному регіоні, країні, світі.
За підрахунками вчених господарські втрати від хвороб урбанізації (перш за все шуму, стресу, забруднення) перевищують втрати від страйків.
Сучасна урбанізація як всесвітнє явище має три спільні риси, притаманні для більшості країн.
Перша риса — швидкі темпи зростання кількості міського населення.
приклад: У 1800 р. в містах проживало близько 14 % населення світу, у 1950 р.— 29%, а в 1990 р.— 46%. У середньому міське населення щороку збільшується приблизно на 50 млн осіб.
Друга риса — зосередження населення і господарства переважно у великих містах. Це пояснюється насамперед характером виробництва, ускладненням його зв'язків з наукою, освітою. Крім того, великі міста зазвичай повніше задовольняють духовні потреби людей, краще забезпечують достаток і різноманітність товарів і послуг, доступ до даних.
Приклад: На початку XX сторіччя у світі налічувалося 360 великих міст (із населенням понад 100 тис. мешканців), у яких проживало тільки 5% усього населення. Наприкінці 80-х рр. таких міст було вже 2,5 тис., а частка їх у світовому населенні перевищила ¼. У Радянському Союзі, за переписом 1959 р., великих міст було 148, а за переписом 1989 р.— близько 300. 3-поміж великих міст прийнято окремо виділяти найбільші міста-«мільйонери» з населенням понад 1 млн мешканців. На початку XX ст. їх було всього 10, на початку 80-х рр.— понад 200.
Третя риса — «розповзання» міст, розширення їхньої території. Для сучасної урбанізації особливо властивим є перехід від до групових форм міського розселення — від звичайного «точкового» міста до міських агломерацій — компактних територіальних угруповань міських і сільських поселень. Ядрами найбільших міських агломерацій стають переважно столиці, найважливіші промислові і портові центри.
РІВЕНЬ
Незважаючи на спільні риси, урбанізація в різних країнах і регіонах має певні відмінності, зокрема неоднакові рівні і темпи. За рівнем урбанізації всі країни світу можна поділити на три великі групи. Але найбільша різниця помітна між більш і менш розвинутими країнами. У розвинутих країнах рівень урбанізації в середньому становить 71%, а в країнах, що розвиваються,— 33%. Темпи урбанізації багато в чому залежать від її рівня. У наші дні міське населення в країнах, що розвиваються, зростає в 3 рази швидше, ніж у розвинутих. На них тепер припадає 1/6 усього щорічного приросту міських мешканців
СТАДІЇ
Вважається, що процес урбанізації пройшов три стадії:
Від виникнення міст до XVIII ст.;
Кінець XVIII — початок XX ст., коли відбувалося швидке зростання розмірів і чисельності міст;
Метрополізація, яка характеризується зосередженням людей, багатств, політичних, економічних, культурних установ у містах у XX ст.
Іноді виділяють четверту стадію — дезурбанізацію, тобто зростання передмість, міграцію у сільські райони, планування нових міст тощо.