Подзе́мные во́ды — воды, находящиеся в толще горных пород верхней части земной коры в жидком, твёрдом и газообразном состоянии. По условиям залегания подземные воды подразделяются на несколько видов: почвенные; грунто́вые; межпластовые; артезианские; минеральные. Запасы подземных вод свыше 60 млн. кубич. км. Подземные воды рассматриваются как полезное ископаемое. Вопреки устоявшимся мнениям, запасы подземных вод в процессе эксплуатации не возобновляются. По условиям образования выделяются несколько типов подземных вод: 1) инфильтрационные; 2) конденсационные; 3) седиментогенные; 4) магматогенные, или ювенильные; 5) метаморфогенные, или возрожденные.
1.Індійський океан за розмірами займає третє місце серед усіх океанів планети. Його площа становить 76,17 млн км кв.
2. Є відомості, що Індійський океан люди почали освоювати ще за 3 тис. років до н. е. Його водами єгипетські, фінікійські, індійські мореплавці та купці доставляли спеції, слонову кістку, тканини. У ХV ст. китайський мореплавець Жен Хо плавав Індійським океаном до берегів Індії і далі – до Африки. А в 1498 р. португалець Васко да Гама став першим європейців, який перетнув Індійський океан і досягнув берегів Індії. У ХVІІІ ст. англійський мореплавець Джеймс Кук зробив перші проміри глибин океану.
Всебічне ж вивчення Індійського океану океанологами почалося у ХІХ ст. Англійські, німецькі та російські експедиції на науково-дослідних суднах вивчали будову дна, властивості вод і органічний світ океану. Нині вчені різних країн світу продовжують досліджувати океан за до підводних апаратів та штучних супутників Землі.
3. БУДОВА ТА РЕЛЬЄФ ДНА. Індійський океан лежить у межах трьох літосферних плит – Африканської, Індо-Австралійської і Антарктичної. На межі цих плит виникли серединно-океанічні хребти. Вони трьома гілками – Аравійсько-Індійський, Західноіндійський, Центральноіндійський хребет –розходяться від центру. Для хребтів характерні глибинні розломи, тому в цих районах часто трапляються землетруси і виверження вулканів. Розломи земної кори продовжуються в Червоному морі і далі на суходолі. Між підводними хребтами на дні лежать улоговини. Вони є горбистими рівнинами. На відміну від Тихого океану, в Індійському мало глибоководних жолобів. Максимальна глибина відмічена у Зондському жолобі (7 729 м), який знаходиться в східній частині океану.
4.КЛІМАТ І ВОДНІ МАСИ. Географічне положення є визначальним чинником у формуванні клімату Індійського океану. Північна частина океану лежить в екваторіальних, субекваторіальних і тропічних широтах, тобто в жаркому тепловому поясі. Тому води там добре прогріваються, а моря і затоки найтепліші у Світовому океані. Найвищі температури вод ігаються у Червоному морі та Перській затоці – до +35 0С.
Ця частина океану перебуває під значним впливом суходолу. Тому клімат там формують мусони – вітри, що змінюють напрямок за сезонами року. Влітку над прогрітим суходолом встановлюється низький тиск, а над відносно теплим океаном – високий. Тоді південно-західний вологий мусон дме з океану. Взимку, навпаки, над холодним суходолом виникає область відносно високого атмосферного тиску, ніж над океаном. В результаті утворюється сухий північно-східний мусон, що дме з материка. Тому в північній частині океану два сезони – спекотне, хмарне, дощове, штормове літо та тепла, тиха, суха, сонячна зима. У західній частині океану зароджуються тропічні циклони (урагани). Рухаючись на північ до південних берегів Азії, вони спричиняють великі руйнування.
Південна частина Індійського океану досить холодна внаслідок охолоджуючого впливу Антарктиди. Біля її берегів температура поверхневих вод становить –1,5 0С. Межа плавучої криги доходить до 600 пд. ш., поширені айсберги. У помірних широтах протягом року панують сильні західні вітри, що спричиняють часті шторми.
Від співвідношення кількості атмосферних опадів і випаровування залежить солоність поверхневих вод океану. В екваторіальному поясі, де випадає найбільша кількість опадів (до 3 000 мм за рік), які опріснюють води, солоність становить 34 ‰.. У тропічному поясі опадів випадає мало, а випаровування велике, тому води там солоніші – 37 ‰. Найвищу солоність у світі має Червоне море – 42 ‰. Біля берегів Антарктиди солоність знижується через опріснення талими водами льодяного покриву.
5.ТЕЧІЇ. У північній частині океану течії тісно пов’язані з мусонами. Взимку під дією північно-східного мусону виникає потужна тепла Мусонна течія, яка переносить поверхневі води океану із сходу на захід. Влітку внаслідок південно-західного мусону вона слабне, натомість Сомалійська течія різко підсилюється і поверхневі води рухаються у зворотному напрямку – із заходу на схід. Таким чином мусони перебудовують систему поверхневих течій в океані за сезонами року: влітку рух води здійснюється за годинниковою стрілкою, а взимку – проти годинникової стрілки.
У південній частині Індійського океану утворюється колоподібний рух поверхневих вод проти годинникової стрілки, як і у Тихому та Атлантичному океанах у цих широтах.
ответответ дан marishaevcen
Подзе́мные во́ды — воды, находящиеся в толще горных пород верхней части земной коры в жидком, твёрдом и газообразном состоянии. По условиям залегания подземные воды подразделяются на несколько видов: почвенные; грунто́вые; межпластовые; артезианские; минеральные. Запасы подземных вод свыше 60 млн. кубич. км. Подземные воды рассматриваются как полезное ископаемое. Вопреки устоявшимся мнениям, запасы подземных вод в процессе эксплуатации не возобновляются. По условиям образования выделяются несколько типов подземных вод: 1) инфильтрационные; 2) конденсационные; 3) седиментогенные; 4) магматогенные, или ювенильные; 5) метаморфогенные, или возрожденные.
Объяснение:
1.Індійський океан за розмірами займає третє місце серед усіх океанів планети. Його площа становить 76,17 млн км кв.
2. Є відомості, що Індійський океан люди почали освоювати ще за 3 тис. років до н. е. Його водами єгипетські, фінікійські, індійські мореплавці та купці доставляли спеції, слонову кістку, тканини. У ХV ст. китайський мореплавець Жен Хо плавав Індійським океаном до берегів Індії і далі – до Африки. А в 1498 р. португалець Васко да Гама став першим європейців, який перетнув Індійський океан і досягнув берегів Індії. У ХVІІІ ст. англійський мореплавець Джеймс Кук зробив перші проміри глибин океану.
Всебічне ж вивчення Індійського океану океанологами почалося у ХІХ ст. Англійські, німецькі та російські експедиції на науково-дослідних суднах вивчали будову дна, властивості вод і органічний світ океану. Нині вчені різних країн світу продовжують досліджувати океан за до підводних апаратів та штучних супутників Землі.
3. БУДОВА ТА РЕЛЬЄФ ДНА. Індійський океан лежить у межах трьох літосферних плит – Африканської, Індо-Австралійської і Антарктичної. На межі цих плит виникли серединно-океанічні хребти. Вони трьома гілками – Аравійсько-Індійський, Західноіндійський, Центральноіндійський хребет –розходяться від центру. Для хребтів характерні глибинні розломи, тому в цих районах часто трапляються землетруси і виверження вулканів. Розломи земної кори продовжуються в Червоному морі і далі на суходолі. Між підводними хребтами на дні лежать улоговини. Вони є горбистими рівнинами. На відміну від Тихого океану, в Індійському мало глибоководних жолобів. Максимальна глибина відмічена у Зондському жолобі (7 729 м), який знаходиться в східній частині океану.
4.КЛІМАТ І ВОДНІ МАСИ. Географічне положення є визначальним чинником у формуванні клімату Індійського океану. Північна частина океану лежить в екваторіальних, субекваторіальних і тропічних широтах, тобто в жаркому тепловому поясі. Тому води там добре прогріваються, а моря і затоки найтепліші у Світовому океані. Найвищі температури вод ігаються у Червоному морі та Перській затоці – до +35 0С.
Ця частина океану перебуває під значним впливом суходолу. Тому клімат там формують мусони – вітри, що змінюють напрямок за сезонами року. Влітку над прогрітим суходолом встановлюється низький тиск, а над відносно теплим океаном – високий. Тоді південно-західний вологий мусон дме з океану. Взимку, навпаки, над холодним суходолом виникає область відносно високого атмосферного тиску, ніж над океаном. В результаті утворюється сухий північно-східний мусон, що дме з материка. Тому в північній частині океану два сезони – спекотне, хмарне, дощове, штормове літо та тепла, тиха, суха, сонячна зима. У західній частині океану зароджуються тропічні циклони (урагани). Рухаючись на північ до південних берегів Азії, вони спричиняють великі руйнування.
Південна частина Індійського океану досить холодна внаслідок охолоджуючого впливу Антарктиди. Біля її берегів температура поверхневих вод становить –1,5 0С. Межа плавучої криги доходить до 600 пд. ш., поширені айсберги. У помірних широтах протягом року панують сильні західні вітри, що спричиняють часті шторми.
Від співвідношення кількості атмосферних опадів і випаровування залежить солоність поверхневих вод океану. В екваторіальному поясі, де випадає найбільша кількість опадів (до 3 000 мм за рік), які опріснюють води, солоність становить 34 ‰.. У тропічному поясі опадів випадає мало, а випаровування велике, тому води там солоніші – 37 ‰. Найвищу солоність у світі має Червоне море – 42 ‰. Біля берегів Антарктиди солоність знижується через опріснення талими водами льодяного покриву.
5.ТЕЧІЇ. У північній частині океану течії тісно пов’язані з мусонами. Взимку під дією північно-східного мусону виникає потужна тепла Мусонна течія, яка переносить поверхневі води океану із сходу на захід. Влітку внаслідок південно-західного мусону вона слабне, натомість Сомалійська течія різко підсилюється і поверхневі води рухаються у зворотному напрямку – із заходу на схід. Таким чином мусони перебудовують систему поверхневих течій в океані за сезонами року: влітку рух води здійснюється за годинниковою стрілкою, а взимку – проти годинникової стрілки.
У південній частині Індійського океану утворюється колоподібний рух поверхневих вод проти годинникової стрілки, як і у Тихому та Атлантичному океанах у цих широтах.
6.