Висо́тна по́ясність, або висотна зональність — закономірна зміна природних комплексів у горах, зумовлена насамперед зміною кліматичних умов з висотою.
Висотна поясність пояснюється зміною клімату з висотою: на 1 км підйому температура повітря знижується в середньому на 6 градусів Цельсія, зменшується тиск повітря, його запиленість, зростає інтенсивність сонячної радіації, до висоти 2—3 км збільшується хмарність і кількість опадів. Повний спектр кліматичних зон висотної поясності можна гати в крупних гірських масивах екваторіальних і тропічних широт (Анди, Гімалаї).
З висотною поясністю пов'язане явище вертикальної зональності рослинності — це зміна зон рослинності, пов'язана із змінами клімату і ґрунтів залежно від висоти над рівнем моря. Так, в аридних зонах пустельна рослинність при підйомі в гори послідовно змінюється зонами (поясами) степів, лісів, субальпійських і альпійських лук, високогірних тундр і одвічних снігів. Закон вертикальної зональності рослинності відкрито Одуїном і Мільн-Едвардсом (1832).
Ко́рисні копа́лини України — корисні копалини в межах України.
Україна належить до провідних мінерально-сировинних держав світу. Поєднання різновікових (від архею до кайнозою) структурних елементів, що сформувалися внаслідок впливу всіх властивих становленню земної кори процесів, зумовило широкий діапазон корисних копалин, що становлять мінерально-сировинну базу країни. На початок XXI ст. Україна, яка займала всього 0,4 % земної суші і де проживало 0,8 % населення планети, мала в своїх надрах 5 % мінерально-сировинного потенціалу світу[1][2][3].
Станом на 1 січня 2019 р. в Україні налічувалося 2233 родовища горючих корисних копалин, 147 — рудних, 4676 — нерудних, 1705 родовищ підземних вод, лікувальних грязей та ропи[4].
В Україні у значних обсягах видобувалося кам'яне вугілля (2 % світового видобутку), залізні та марганцеві руди (4 % та 10 % відповідно), графіт (4 %), каолін (18 %), уранові (2 %), титанові, цирконієві руди, германій, нерудна металургійна сировина, сировина для виробництва будівельних матеріалів та ін.
На час проголошення Україною незалежності мінерально-сировинний комплекс забезпечував близько чверті валового національного продукту, із видобуванням та використанням корисних копалин було пов'язано близько половини промислового потенціалу країни та до 20 % її трудових ресурсів.
Від реалізації мінерально-сировинної продукції (у першу чергу, чорних металів та виробів із них) Україна отримувала близько третини експортного виторгу.
Однак у 90-х роках XX-го ст. внаслідок скорочення обсягів геологорозвідувальних робіт (утричі—вчетверо) приріст розвіданих запасів більшості важливих корисних копалин перестав компенсувати їх видобуток.
Вартість розвіданих запасів на початок XXI ст. становила 150—200 тис. доларів США на душу населення[5].
Объяснение:
Висо́тна по́ясність, або висотна зональність — закономірна зміна природних комплексів у горах, зумовлена насамперед зміною кліматичних умов з висотою.
Висотна поясність пояснюється зміною клімату з висотою: на 1 км підйому температура повітря знижується в середньому на 6 градусів Цельсія, зменшується тиск повітря, його запиленість, зростає інтенсивність сонячної радіації, до висоти 2—3 км збільшується хмарність і кількість опадів. Повний спектр кліматичних зон висотної поясності можна гати в крупних гірських масивах екваторіальних і тропічних широт (Анди, Гімалаї).
З висотною поясністю пов'язане явище вертикальної зональності рослинності — це зміна зон рослинності, пов'язана із змінами клімату і ґрунтів залежно від висоти над рівнем моря. Так, в аридних зонах пустельна рослинність при підйомі в гори послідовно змінюється зонами (поясами) степів, лісів, субальпійських і альпійських лук, високогірних тундр і одвічних снігів. Закон вертикальної зональності рослинності відкрито Одуїном і Мільн-Едвардсом (1832).
Ко́рисні копа́лини України — корисні копалини в межах України.
Україна належить до провідних мінерально-сировинних держав світу. Поєднання різновікових (від архею до кайнозою) структурних елементів, що сформувалися внаслідок впливу всіх властивих становленню земної кори процесів, зумовило широкий діапазон корисних копалин, що становлять мінерально-сировинну базу країни. На початок XXI ст. Україна, яка займала всього 0,4 % земної суші і де проживало 0,8 % населення планети, мала в своїх надрах 5 % мінерально-сировинного потенціалу світу[1][2][3].
Станом на 1 січня 2019 р. в Україні налічувалося 2233 родовища горючих корисних копалин, 147 — рудних, 4676 — нерудних, 1705 родовищ підземних вод, лікувальних грязей та ропи[4].
В Україні у значних обсягах видобувалося кам'яне вугілля (2 % світового видобутку), залізні та марганцеві руди (4 % та 10 % відповідно), графіт (4 %), каолін (18 %), уранові (2 %), титанові, цирконієві руди, германій, нерудна металургійна сировина, сировина для виробництва будівельних матеріалів та ін.
На час проголошення Україною незалежності мінерально-сировинний комплекс забезпечував близько чверті валового національного продукту, із видобуванням та використанням корисних копалин було пов'язано близько половини промислового потенціалу країни та до 20 % її трудових ресурсів.
Від реалізації мінерально-сировинної продукції (у першу чергу, чорних металів та виробів із них) Україна отримувала близько третини експортного виторгу.
Однак у 90-х роках XX-го ст. внаслідок скорочення обсягів геологорозвідувальних робіт (утричі—вчетверо) приріст розвіданих запасів більшості важливих корисних копалин перестав компенсувати їх видобуток.
Вартість розвіданих запасів на початок XXI ст. становила 150—200 тис. доларів США на душу населення[5].