Объекты географических исследований В задании предложены два утверждения, которые взаимосвязаны союзом «потому что». Сначала оцени правильность 1-го утверждения, затем правильность 2-го утверждения, выбирая слово «верно» или «неверно». Затем определи, есть ли между ними причинно-следственная связь.
Географы изучают только связь «природа – человек», потому что на современном этапе основной силой, меняющей природную среду, является деятельность человека.
1-ое утверждение
2-ое утверждение
Связь

1) В пределах Восточно-Европейской равнины перемещение воздушных масс носит преимущественно широтный характер: с запада, со стороны Атлантического океана, на восток, в глубь континента. Это имеет большое значение для климата региона, в особенности его западной ча-ети, так как обеспечивает распределение тепла, приносимого Гольфстримом, на обширную территорию. Широтная циркуляция особенно ярко выражена в зимнее время года. Теплый воздух, поступающий со стороны океана, при движении над равниной постепенно охлаждается, поэтому восточные районы страны в это время всегда холоднее западных. В летнее время обычно наблюдается обратное соотношение, поскольку морской воздух холоднее континентального. По мере ослабления влияния Атлантического океана в восточном направлении заметно возрастает и континентальность климата. В соответствии с этими общими закономерностями климат Восточно-Европейской равнины изменяется от морского в прибрежных районах Прибалтики до континентального, а местами резко континентального в Предуралье и Прикаспии. С воздушными массами, приходящими на территорию Восточно-Европейской равнины со стороны Атлантики, а на Украину также со стороны Средиземного моря, поступают основные массы влаги, поэтому климат западных районов более влажный, чем восточных. 
Россия располагается в основном в умеренных и высоких широтах, где господствует западный перенос воздушных масс с Атлантики на материк. В условиях равнинности рельефа морской воздух проникает далеко на восток. Западные ветры и формирующиеся на полярном фронте ( граница раздела арктических воздушных масс и воздушных масс умеренных широт) циклоны являются преобладающим типом атмосферной циркуляции над большей частью Европейской и Сибирской равнин, особенно в теплый период года. С циклонами связаны неустойчивость погоды, частые сильные ветры, иногда штормы и ураганы, значительное количество пасмурных дней, осадки. Зимой в области полярного фронта происходит взаимодействие арктических и атлантических воздушных масс, морского и континентального воздуха умеренных широт. При прохождении большого количества циклонов наблюдаются частая смена погоды, чередование холодов и оттепелей, большое количество осадков в виде снега. По мере движения на восток в глубь континента западный перенос воздушных масс постепенно ослабевает. Наблюдается уменьшение влияния Атлантики с увеличением континентальности климата: уменьшается количество осадков, увеличиваются годовые амплитуды средних месячных и экстремальных температур.
2) На правобережья всегда. там возвышенности и леса, которые сами аккумулируют влагу и от выпадающей же влаги растут. Заволжье- это равнина с меньшим количеством осадков, и степные или полупустынные зоны. Кстати это зоны отличные места для выращивания зерновых твёрдых сортов, из которых получается самая высокосортная мука.

Європа відрізняється великою складністю і високим ступенем вивченості геологічної будови. Велик розташовані в межах Східноєвропейської (Російської), або Європейської, платформи, що має складчастий фундамент докембрійського віку. На сході, у межах Російської плити, де він глибоко занурений, і в східній частині Балтійського щита, де він виступає на поверхню. На заході (південь Скандинавії, Данія і Велика Британія) широко розвинуті пізньопротерозойські метаморфічні породи. Після консолідації фундаменту протягом останніх 1200–1600 млн років окремі частини платформи тривалий час занурювалися, покриваючись морями і лагунами. На північ від Східноєвропейської платформи, займаючи північний шельф материка (від Землі Франца-Йосипа до Печорської низовини ться докембрійська платформа Баренцевого моря. Схожа на неї платформа (Еріа) утворює край шельфу на північ від Британських островів. Ісландія та о.Ян-Майєн являють собою неоднорідні вулканічні підняття, що виникли у кайнозої над північною частиною Серединно-Атлантичного хребта.

Гірські споруди півдня Європи (Андалузькі гори, Апенніни, Альпи, Карпати, гори Балканського півострова, Криму та ін.) належать до Альпійської геосинклінальної (складчастої) області. У межах Альпійської складчастої області виникли своєрідні западини, що характеризуються близьким до океанічного типом будови земної кори (частково западина південного Каспію, Чорноморська, Тірренська та ін.). Згідно з даними геофізичних досліджень у них сильно скорочений (або повністю відсутній) «гранітний» шар і земна кора в цілому має товщину близько 20-30 км. Приро́дна зо́на, фізико-географічна зона — частина географічного поясу з однорідними кліматичними умовами. Вона є частиною природної країни. На рівнинних територіях зони зберігають широтне або близьке до нього тобто змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність) і від океанів углиб континентів (довготна зональність). Мають близькі умови температур і зволоження, що визначають однорідні ґрунти, рослинність, тваринний світ і інші компоненти природного середовища. Природні зони виражені на суші і в океані, де проявляються менш чітко. Зміна природних зон у горах називається висотною поясністю.

Природні умови кожної з них мають свої відмінності, які залежать від широти місця, співвідношення тепла і вологи, циркулярної атмосфери. Типові в межах зони гідрологічні й теплові умови є вирішальним чинником формування ґрунтів певних типів, рослинності й тваринного світу. Загальні особливості природних умов враховуються в сільськогосподарському виробництві, лісовому господарстві, містобудуванні, під час проєктування інженерно-меліоративних і природоохоронних заходів, планування місць відпочинку.

Объяснение: