Христофор Колумб Америкаға барлығы 4 рет саяхат жасайды. Ең алғашқы экспедициясына 1492-93 жж. аралығында 3 кеме (Санта-Мария, Пинта және Нинья), 90 адаммен Палос аймағынан Атлант мұхиты арқылы шығады да, 1493 ж. Испанияға қайта оралады. Екінші экспедиясына 1493-96 жж. аралығында 1500 адаммен Кадистан жолға шығады. 1493 ж. 3 қарашада Доминика, Гваделупа, Антигуа мен Виргин аралдарын, 19 қарашада Пуэрто-Рико, 5 мамырда Ямайка елдерін ашқан. 1496 ж. 31 шілдеде Испанияға оралады. Ал үшінші экспедициясында олар 1498-1500 жж. аралығында 300 адаммен мамыр айының соңында Тринидад, 1-тамызда Оңтүстік Америка жағалауын, 15 тамызда Маргарита аралдарын ашты. 4-ші экспедиясы барысында 1502-1504 жж. Америка материгін ашты. Осылайша Христофор Колумбтың саяхаты тарихтың «Ұлы географиялық ашылулар» кезеңінде өз орнын алды. Қазіргі уақытта Христофор Колумбтың атымен Колумбс қаласы (АҚШ), Колумбия елі (Оңтүстік Америка ) және Колумбия өзені (Солтүстік Америка) аталады.
інансова сфера XXІ ст. зазнала значних трансформацій, які призвели до зміни багатьох фінансових систем країн світу. Ця трансформація проявляється в тому, що фінансові ринки зростають значно швидше за інші сектори економіки. Саме зростаюча роль фінансового ринку в загальній структурі економіки вимагає перебудови всієї системи управління фінансовим ринком.
Кризові процеси 2008-2009 років завдячують своїй появі саме фінансовому ринку. Однак, варто відзначити, що сама проблема зародилась набагато раніше, із початком лібералізації світових фінансових ринків у 90-х роках. Для української економіки прояви кризових процесів зародились від кооперації зростання зовнішнього державного боргу та знищення поступлення валюти на внутрішній ринок в силу втрати провідними експортно-орієнтованими галузями частки на світових ринках. Сутність проблеми полягав у тому, що зовнішні запозичення, ще і в таких обсягах вимагають від валютного ринку системної інтенсифікаційної роботи, так як держава змушена обслуговувати зовнішній борг в іноземній валюті, саме тому при зменшенні обсягів роботи внутрішнього валютного ринку, держава втрачає платоспроможність до обслуговування боргів так би мовити із середини і заповнює такий дефіцит валюти новими зовнішніми валютними запозиченнями.
Саме тому після всіх негативних проявів в економічні та фінансовій системах 2008-2009 роках, відголоски яких лунають і досі, всі світові школи та вчені почали шукати напрями вирішення цієї ситуації, підтвердженням цього слугує Всесвітній економічний форум у Давосі 2014 року, на якому вперше від початку кризи піднімались питання не самої кризи як явища, а напрямів та методів її вирішення.
інансова сфера XXІ ст. зазнала значних трансформацій, які призвели до зміни багатьох фінансових систем країн світу. Ця трансформація проявляється в тому, що фінансові ринки зростають значно швидше за інші сектори економіки. Саме зростаюча роль фінансового ринку в загальній структурі економіки вимагає перебудови всієї системи управління фінансовим ринком.
Кризові процеси 2008-2009 років завдячують своїй появі саме фінансовому ринку. Однак, варто відзначити, що сама проблема зародилась набагато раніше, із початком лібералізації світових фінансових ринків у 90-х роках. Для української економіки прояви кризових процесів зародились від кооперації зростання зовнішнього державного боргу та знищення поступлення валюти на внутрішній ринок в силу втрати провідними експортно-орієнтованими галузями частки на світових ринках. Сутність проблеми полягав у тому, що зовнішні запозичення, ще і в таких обсягах вимагають від валютного ринку системної інтенсифікаційної роботи, так як держава змушена обслуговувати зовнішній борг в іноземній валюті, саме тому при зменшенні обсягів роботи внутрішнього валютного ринку, держава втрачає платоспроможність до обслуговування боргів так би мовити із середини і заповнює такий дефіцит валюти новими зовнішніми валютними запозиченнями.
Саме тому після всіх негативних проявів в економічні та фінансовій системах 2008-2009 роках, відголоски яких лунають і досі, всі світові школи та вчені почали шукати напрями вирішення цієї ситуації, підтвердженням цього слугує Всесвітній економічний форум у Давосі 2014 року, на якому вперше від початку кризи піднімались питання не самої кризи як явища, а напрямів та методів її вирішення.
Объяснение: