Залежно від схожості природно-географічних умов, характеру виробничої діяльності, шляхів соціально-економічного та історичного розвитку, торгових шляхів, від етнічної та антропологічної спорідненості та етнокультурних взаємозв’язків ігається і ступінь близькості, а часом спільності в національний одягі різних народів. Риси такої спільності, що виробилися на певному етапі розвитку етносів, стійкіші за більш пізні впливи. Саме тому ознаки етнічної специфіки та етнокультурної спорідненості в національний одягі різних народів є важливим джерелом пізнання етнічної історії від найдавніших часів до наших днів.
Таке значення традиційного національний одяга підкреслювалося багатьма дослідниками, але до вбрання спершу підходили переважно як до явища культури, що розвивалося за своїми законами, обмежуючись констатацією самого зразка одягу, характеристикою його крою тощо. Погляд на традиційний національний одяг як на предмет етнографічного вивчення у свою чергу викликав історико-культурну спрямованість методики. Національний одяг став сприйматися як явище, котре має певні якісно-розпізнавальні ознаки народного чи національного духу, національної культури. Проте лише деякі дослідники переконливо доводили, що традиційний національний одяг є важливим продуктом культури конкретного народу, і вивчення цього явища проливає світло на питання генезису даного етносу, його історичного розвитку, наочно розкриває етнокультурні взаємозв’язки і взаємні впливи.
усієї системи виховання в Україні є національна ідея, яка відіграє роль об'єднуючого, консолідуючого фактора у суспільному розвиткові, спрямованого на вироблення життєвої позиції людини, становлення її як особистості, як громадянина своєї держави. Національний хapaктеp виховання полягає у формуванні молодої людини як громадянина України, незалежно від її етнічної приналежності.
Інтегруючою основою національної системи виховання є спільність історико-географічного походження, мови, культури і традицій, усвідомлення своєї приналежності до українського суспільства. Кожен з цих чинників визначає єдність поколінь сучасних, минулих і майбутніх, сприяє формуванню громадянина-патріота. Науково обґрунтоване, належним чином організоване виховання відображає духовний поступ нapоду, процес збереження й збагачення його культури.
Залежно від схожості природно-географічних умов, характеру виробничої діяльності, шляхів соціально-економічного та історичного розвитку, торгових шляхів, від етнічної та антропологічної спорідненості та етнокультурних взаємозв’язків ігається і ступінь близькості, а часом спільності в національний одягі різних народів. Риси такої спільності, що виробилися на певному етапі розвитку етносів, стійкіші за більш пізні впливи. Саме тому ознаки етнічної специфіки та етнокультурної спорідненості в національний одягі різних народів є важливим джерелом пізнання етнічної історії від найдавніших часів до наших днів.
Таке значення традиційного національний одяга підкреслювалося багатьма дослідниками, але до вбрання спершу підходили переважно як до явища культури, що розвивалося за своїми законами, обмежуючись констатацією самого зразка одягу, характеристикою його крою тощо. Погляд на традиційний національний одяг як на предмет етнографічного вивчення у свою чергу викликав історико-культурну спрямованість методики. Національний одяг став сприйматися як явище, котре має певні якісно-розпізнавальні ознаки народного чи національного духу, національної культури. Проте лише деякі дослідники переконливо доводили, що традиційний національний одяг є важливим продуктом культури конкретного народу, і вивчення цього явища проливає світло на питання генезису даного етносу, його історичного розвитку, наочно розкриває етнокультурні взаємозв’язки і взаємні впливи.
усієї системи виховання в Україні є національна ідея, яка відіграє роль об'єднуючого, консолідуючого фактора у суспільному розвиткові, спрямованого на вироблення життєвої позиції людини, становлення її як особистості, як громадянина своєї держави. Національний хapaктеp виховання полягає у формуванні молодої людини як громадянина України, незалежно від її етнічної приналежності.
Інтегруючою основою національної системи виховання є спільність історико-географічного походження, мови, культури і традицій, усвідомлення своєї приналежності до українського суспільства. Кожен з цих чинників визначає єдність поколінь сучасних, минулих і майбутніх, сприяє формуванню громадянина-патріота. Науково обґрунтоване, належним чином організоване виховання відображає духовний поступ нapоду, процес збереження й збагачення його культури.