Становлення української наукової географії пов’язане із іменами С.Рудницького, П. Тутковського і В. Кубійовича.
Академіка Степана Рудницького (1877-1937 рр.) вважають основоположником сучасної української географії. Зробив вагомий внесок у розвиток фізичної географії (геоморфологія Карпат), політичної географії (обґрунтував необхідність створення української незалежної держави), картографії, створив перші настінні карти України для школярів). Організував Український науково-дослідний інститут географії і картографії, започаткував видання Українського географічного журналу та Географічної енциклопедії, видав низку підручників з географії для дітей.
Павло Тутковський (1858 — 1930) — один з ініціаторів створення Академії наук України. Він активно працював у галузі геології, досліджував природу Волині, Полісся, Поділля, Придніпров'я. П. Тутковський — автор низки наукових праць з фізичної географії та краєзнавства України. Учений заснував у Житомирі Волинський краєзнавчий музей, у Києві — Геологічний музей.
Видатний географ і картограф Володимир Кубійович (1900 — 1985) здійснював свою наукову діяльність здебільшого за межами України (у Польщі, Німеччині та Франції). Він є автором таких праць, як «Атлас України і суміжних країв», «Географія України і суміжних земель», що вийшли в 1930-х роках. Багато років поспіль очолював Наукове товариство ім. Шевченка в Європі, був редактором багатотомної «Енциклопедії українознавства», до якої написав статті про природу, населення й господарство України. У першій половині XX ст. працювали багато вчених у різних галузях географічних знань. Серед них природознавець Володимир Вернадський (1863—1945) — основоположник геохімії та вчення про біосферу, один з перших президентів Академії наук України. Борис Срезневський (1857—1934) — один із організаторів метеорологічної служби в Україні. Георгій Висоцький (1865 — 1940) — грунтознавець і вчений в галузі лісівництва, Олена Степанів – геоурбаніст, Володимир Бондарчук —геоморфолог, Петро Погребняк — вчений у галузі біогеографії та екології рослин та ін.
Сучасні географічні дослідження проводяться у різних напрямках. Одним із завдань сучасної географії її передбачення негативного впливу людського господарювання на природу планети. Сучасні дослідження зв’язані також з пошуками нових джерел енергії, вивченням рухів земної кори, функціонуванням великих міст та ін. У цьому значну роль відіграють космічні дослідження, а особливо космічне знімання Землі. Перший космічний політ у 1961 році здійснив Ю.Гагарін, у 1969 році американець Армстронг першим ступив на місячну поверхню, а в 1997 р. наукові експерименти у космосі здійснив громадянин української незалежної держави Леонід Каденюк.
Становлення української наукової географії пов’язане із іменами С.Рудницького, П. Тутковського і В. Кубійовича.
Академіка Степана Рудницького (1877-1937 рр.) вважають основоположником сучасної української географії. Зробив вагомий внесок у розвиток фізичної географії (геоморфологія Карпат), політичної географії (обґрунтував необхідність створення української незалежної держави), картографії, створив перші настінні карти України для школярів). Організував Український науково-дослідний інститут географії і картографії, започаткував видання Українського географічного журналу та Географічної енциклопедії, видав низку підручників з географії для дітей.
Павло Тутковський (1858 — 1930) — один з ініціаторів створення Академії наук України. Він активно працював у галузі геології, досліджував природу Волині, Полісся, Поділля, Придніпров'я. П. Тутковський — автор низки наукових праць з фізичної географії та краєзнавства України. Учений заснував у Житомирі Волинський краєзнавчий музей, у Києві — Геологічний музей.
Видатний географ і картограф Володимир Кубійович (1900 — 1985) здійснював свою наукову діяльність здебільшого за межами України (у Польщі, Німеччині та Франції). Він є автором таких праць, як «Атлас України і суміжних країв», «Географія України і суміжних земель», що вийшли в 1930-х роках. Багато років поспіль очолював Наукове товариство ім. Шевченка в Європі, був редактором багатотомної «Енциклопедії українознавства», до якої написав статті про природу, населення й господарство України. У першій половині XX ст. працювали багато вчених у різних галузях географічних знань. Серед них природознавець Володимир Вернадський (1863—1945) — основоположник геохімії та вчення про біосферу, один з перших президентів Академії наук України. Борис Срезневський (1857—1934) — один із організаторів метеорологічної служби в Україні. Георгій Висоцький (1865 — 1940) — грунтознавець і вчений в галузі лісівництва, Олена Степанів – геоурбаніст, Володимир Бондарчук —геоморфолог, Петро Погребняк — вчений у галузі біогеографії та екології рослин та ін.
Сучасні географічні дослідження проводяться у різних напрямках. Одним із завдань сучасної географії її передбачення негативного впливу людського господарювання на природу планети. Сучасні дослідження зв’язані також з пошуками нових джерел енергії, вивченням рухів земної кори, функціонуванням великих міст та ін. У цьому значну роль відіграють космічні дослідження, а особливо космічне знімання Землі. Перший космічний політ у 1961 році здійснив Ю.Гагарін, у 1969 році американець Армстронг першим ступив на місячну поверхню, а в 1997 р. наукові експерименти у космосі здійснив громадянин української незалежної держави Леонід Каденюк.
Объяснение: