Описание восточно-европейской равнины по плану ниже. 1 названия природного района 2 - положения района: положение на материке положение относительно условных линий на карте положение относительно морей и океанов положение в климатических поясах и областях климата положения в природных зонах положение в областях распространения типов почв протяженность по характерным направлениям в градусах и километрах 3 особенности геологического строения: породы, слагающие земную кору на территории природного района тип геологической структуры возраст геологической основы района 4 особенности рельефа территории тип рельефа особенности формирования рельефа территории крупнейшие формы рельефа 5 особенности климата территории средние температуры января и июля количество солнечной радиации средне годовое количество осадков воздушные массы по сезонам высота снежного покрова особенности увлажнения территории максимальное и минимальное значения температуры климатический пояс и климатическая область 6 почты территории типы почв особенности механического сстава почв особенности состава почв строение почв 7 внутренние воды состав особенности питания особенности водного режима принадлежность к океанического бассейнам 8 растительный и животный мир видовой состав растительного и животного мира особенности среды обитания типичные представители растительного и животного мира 9 хозяйственное освоение территории виды хозяйственной деятельности на территории района проблемы освоения территории перспективы освоения территории

1. Щодо екватора материк розташован у південній півкулі. Протяжність з півночі на південь у що радусах та кілометрах по меридіану 142°пн.д. — 39°-10°=29°; 111км×29°=3219км. Площа — 7692000км^2.

Крайні точки:

мис Йорк 11° пд.ш. 142°сх.д.;

мис Південно-Східний 38° пд.ш. 146° сх.д.;

мис Стіп-Пойнт 26° пд.ш. 144° сх.д.;

мис Байрон 27° пд.ш. 153° сх.д.

2. Австралія лежить у східній півкулі та південній півкулі. Географічні пояси:

3. Протяжність материка із заходу на схід у градусах та кілометрах по паралелі 26°пд.ш. — 153°-113°=40°; 100км×40°=4000км.

4. Омивається Тихим та Індійським океанами. Морські течії: холодна Західно-Австралійська, тепла Східно-Австралійська. Моря: Коралове та Тасманове.

5. Найближчим материком є Євразія. Сполучається водними шляхами та повітряними шляхами

1)Екватор перетинає Атлантичний океан приблизно по середині, отже океан розташований і в північній і в південній півкулі.

Нульовий меридіан перетинає Атлантичний океан, і океан розташований і в східній і в західній півкулях, однак більша його частина розташована в західній півкулі.

До відповіді прикріплено карту, на якій я позначила Атлантичний океан (з його басейном) та умовні лінії, які згадуються у питанні.

2) Рельєф дна визначає значний вплив на процеси, що відбуваються в глибинах вод Світового океану. Незважаючи на успіхи, досягнуті останнім часом, дно океанів досліджено ще явно недостатньо, а головне, вкрай нерівномірно. Місцями на величезних обширах південної півкулі немає жодного проміру. Однак наявних даних достатньо для визначення загальних закономірностей будови дна, характеру рельєфу дна океанів та морів. По цим матеріалам створено велику кількість карт самого різного виду та призначення.

3)Кліматичні пояси – величезні території, в межах яких основні показники клімату майже не змінюються.

Території, де повітряні маси змінюються за сезонами двічі на рік, належать до перехідних кліматичних поясів. У назвах перехідних поясів з'являється префікс “суб”, що означає “під”, тобто під основним поясом. Перехідні кліматичні пояси розташовані між основними поясами. Їх 6: 2 субекваторіальних, 2 субтропічних, 2 субполярних (субарктичний та субантарктичний).

4)Солоність в пріекваторіальних широтах – 35‰.

Простежується зміна солоності з глибиною: на глибині 100-200 м. вона становить 35,4‰, що пов’язано з підповерхневим плином Ломоносова. Встановлено, що солоність поверхневого шару не збігається у ряді випадків з солоністю на глибині.

Різкі перепади вмісту солей гаються і при зустрічі різних по температурі течій. Наприклад, на південь від о. Ньюфаундленд при зустрічі Гольфстріму і Лабрадорської течії на незначній відстані солоність падає від 35‰ до 31-32‰.

5)Органічний світ Атлантики бідніший на різноманітні види, ніж органічний світ Тихого океану. Причина цього – відносна його молодість, а також сильне похолодання клімату під час останнього заледеніння.

Однак при невеликому числі видів кількість риб та інших тварин в Атлантиці значно більше. Шельфів і підняттів дна тут більше, ніж в Тихому океані. Багато зручних місць для нересту донних і придонних риб, у тому числі промислових (тріски, оселедця, морського окуня тощо), що мешкають в основному в помірному поясі. У теплих водах риб менше, але число видів велике (тунці, меч- риба, акули). У полярних водах мешкають кити і тюлені.

Як і в Тихому океані, в Атлантичному представлені майже всі природні пояси. У північному субтропічному поясі розташоване унікальне за своєю природою Саргасове море – море без берегів. Його межами служать течії. Температура і солоність вод моря вище, ніж в оточуючих його океанічних водах. На синій поверхні моря зелено-бурими плямами виступають невеликі пучки саргасових водоростей. Своєрідні природні комплекси внутрішніх морів Атлантичного океану.

6)Біологічні ресурси океанів - риби, кити, молюски (кальмари, мідії тощо), ракоподібні (краби, креветки, кріль тощо), деякі види водоростей, що використовуються для виробництва продуктів харчування і одержання цінних речовин для різних галузей промисловості, сільського господарства, медицини. Вони належать до відновлюваних ресурсів. Загальна маса живих організмів Світового океану оцінюється приблизно 35 млрд. тонн.

Объяснение: