Чорно́зем — тип ґрунту, що розвивається в умовах суббореального слабоаридного клімату з добре вираженою сезонною контрастністю під степовою і лучно-степовою рослинністю на пористих карбонатних породах — лесах і лесовидних суглинках. Чорноземи поширені переважно на платформних рівнинах, але зустрічаються також островами серед інших ґрунтів у міжгірських западинах, улоговинах і на слабоеродованих схилах гірських систем. Формування чорноземів зумовлено особливостями біологічного колообігу — великою кількістю хімічних елементів, які залучаються у щорічні процеси утворення і трансформації органічної речовини, надходженням основної маси органічних решток всередину ґрунту, активною участю в розкладанні рослинних решток бактерій, актиноміцетів, безхребетних
За́падная Сиби́рь — часть Сибири, расположенная между Уральскими горами на западе и руслом Енисея на востоке. Площадь региона — 2 451,1 тыс. км² (15 % территории России). Население российской части Западной Сибири — 16,6 млн чел. (на 01.01.2010), то есть около 10 % населения России[1]. Плотность населения — 6 чел. на 1 км².
Западная Сибирь представляет собой территорию на 2500 километров от Северного Ледовитого океана до возвышенностей Казахского мелкосопочника и на 1900 километров от гор Урала до Енисея. Около 80% площади Западной Сибири расположено в пределах Западно-Сибирской равнины, состоящей из двух плоских чашеобразных сильно заболоченных впадин, разделенных повышенными до 175—200 м Сибирскими Увалами. На юго-востоке Западно-Сибирская равнина, постепенно повышаясь, сменяется предгорьями Алтая, Салаира, Кузнецкого Алатау и Горной Шории.
Чорно́зем — тип ґрунту, що розвивається в умовах суббореального слабоаридного клімату з добре вираженою сезонною контрастністю під степовою і лучно-степовою рослинністю на пористих карбонатних породах — лесах і лесовидних суглинках. Чорноземи поширені переважно на платформних рівнинах, але зустрічаються також островами серед інших ґрунтів у міжгірських западинах, улоговинах і на слабоеродованих схилах гірських систем. Формування чорноземів зумовлено особливостями біологічного колообігу — великою кількістю хімічних елементів, які залучаються у щорічні процеси утворення і трансформації органічної речовини, надходженням основної маси органічних решток всередину ґрунту, активною участю в розкладанні рослинних решток бактерій, актиноміцетів, безхребетних
Тому що в ньому є гумос
За́падная Сиби́рь — часть Сибири, расположенная между Уральскими горами на западе и руслом Енисея на востоке. Площадь региона — 2 451,1 тыс. км² (15 % территории России). Население российской части Западной Сибири — 16,6 млн чел. (на 01.01.2010), то есть около 10 % населения России[1]. Плотность населения — 6 чел. на 1 км².
Западная Сибирь представляет собой территорию на 2500 километров от Северного Ледовитого океана до возвышенностей Казахского мелкосопочника и на 1900 километров от гор Урала до Енисея. Около 80% площади Западной Сибири расположено в пределах Западно-Сибирской равнины, состоящей из двух плоских чашеобразных сильно заболоченных впадин, разделенных повышенными до 175—200 м Сибирскими Увалами. На юго-востоке Западно-Сибирская равнина, постепенно повышаясь, сменяется предгорьями Алтая, Салаира, Кузнецкого Алатау и Горной Шории.