Антропогенные факторы влияния сельского производства на природу могут быть механические, физические, химические и биологические. Механические - давление на почву сельскохозяйственной техникой, изъятие воды, рыхление почв, срезание и повреждение растений, уничтожение животных, птиц и насекомых, вырубка леса, планировка участков, кротование, щелевание, устройство каналов и канав и др.
Химические - пестициды, синтетические средства, органические и минеральные удобрения, сточные воды промышленных предприятий при поливе, нефтепродукты, тяжёлые металлы и др.
Биологические - воздействие разводимых растений на животных, выпускаемых на поля и привлекающих энтомофагов, распространение на домашних животных, возбудителей инфекционных заболеваний и паразитов, интродуцирование растений и животных.
Любые антропогенные факторы как комплексные, так и элементарные, возникающие в процессе сельхоз производства взаимодействует с естественными, усиливая или ослабляя их действия на природу.
Для характеристики розміщення населення використовують поняття "розселення". Розселення є міським і сільським. Основними чинниками розселення, в тому числі його інтенсивності і напрямів, є соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил тощо), природні та демографічні.
Природні фактори позначаються на процесі розселення внаслідок територіальних відмінностей природного середовища (поверхні, клімату, гідрографічної мережі, корисних копалин, якості земельних ресурсів та ін.).
Територіальні особливості розселення, крім того, залежать від інтенсивності та напрямів постійних та маятникових переміщень населення.
Міське розселення. На території України чітко виділяється дія трьох чинників, що впливають на розміщення населення, в тому числі міського. Найважливішим є соціально-економічний чинник, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на виникнення міст і значний приплив сільського населення до них. Так, міське населення з 1913 до 1994 р. зросло у 5,2 раза, а сільське зменшилося в 1,7 раза. Тепер в Україні 445 міст та 909 селищ міського типу. Між цими двома видами міських поселень є істотна відмінність. Містом вважають населений пункт, який виконує промислові, транспортні, культурно-торгові та адміністративні функції, а населення складається переважно з робітників, службовців та їхніх сімей. Міста поділяють на економічні (промислові, транспортні, торгово-розподільні) та неекономічні (адміністративні, культурні, рекреаційні та ін.).
Найбільше міст зосереджено в Західній економічній зоні — 210 (47 % усіх міст України), проте в них проживає тільки 36,1 % міського населення країни. Навпаки, у Східній економічній зоні — 183 міста (41 % міст), проте в них проживає майже половина всіх городян (49,3 %). У Південній економічній зоні України зосереджено понад 11 % міст і 14 % міського населення держави.
Часто міста виконують якусь одну функцію, тому їх називають малофункціональними (монофункціональними). Проте найчастіше вони поліфункціональні.
Найгустіша мережа міст характерна для Донецької (51 місто), Луганської (37), Київської (25), Одеської та Харківської (відповідно 18 і 17) областей. Найменше їх у Миколаївській та Херсонській (по 9 у кожній), Рівненській, Закарпатській та Волинській (відповідно 10, 10, 11).
Крім того, більшість міських жителів проживає у так званих селищах міського типу. Це проміжна ланка поселень між містом і селом. Ці поселення розміщуються навколо промислових підприємств, залізничних вузлів, курортів чи санаторіїв і мають дві і більше тисяч мешканців, переважно робітників і службовців та членів їхніх сімей.
Селища міського типу поділяють на індустріальні, агропромислові, сільськогосподарські, несільськогосподарські та мішаного типу. В 1995 р. їх в країні було 907, або 67,2 % загальної кількості всіх міських поселень України, проте в них проживало тільки 13,2 % загальної кількості міського населення. В цілому селища міського типу поділяють на дрібні (від 2 до 10 тис. чол.) — усього 829 (91 % загальної кількості їх). Найбільше селищ міського типу зосереджено у Східній (446) та в Західній (327) економічних зонах. Найменше їх у Південній економічній зоні — 138.
Найпоширеніші селища міського типу — індустріальні, що характерно для Східної економічної зони, та мішаного типу (адміністративно-агропромислові) — в Західній економічній зоні; курортні ж найбільш характерні для Південної економічної зони, а також у регіоні, що прилягає до зони Українських Карпа
Антропогенные факторы влияния сельского производства на природу могут быть механические, физические, химические и биологические. Механические - давление на почву сельскохозяйственной техникой, изъятие воды, рыхление почв, срезание и повреждение растений, уничтожение животных, птиц и насекомых, вырубка леса, планировка участков, кротование, щелевание, устройство каналов и канав и др.
Физические - искусственный свет, радиоволны, электрополя.
Химические - пестициды, синтетические средства, органические и минеральные удобрения, сточные воды промышленных предприятий при поливе, нефтепродукты, тяжёлые металлы и др.
Биологические - воздействие разводимых растений на животных, выпускаемых на поля и привлекающих энтомофагов, распространение на домашних животных, возбудителей инфекционных заболеваний и паразитов, интродуцирование растений и животных.
Любые антропогенные факторы как комплексные, так и элементарные, возникающие в процессе сельхоз производства взаимодействует с естественными, усиливая или ослабляя их действия на природу.
Объяснение:
Для характеристики розміщення населення використовують поняття "розселення". Розселення є міським і сільським. Основними чинниками розселення, в тому числі його інтенсивності і напрямів, є соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил тощо), природні та демографічні.
Природні фактори позначаються на процесі розселення внаслідок територіальних відмінностей природного середовища (поверхні, клімату, гідрографічної мережі, корисних копалин, якості земельних ресурсів та ін.).
Територіальні особливості розселення, крім того, залежать від інтенсивності та напрямів постійних та маятникових переміщень населення.
Міське розселення. На території України чітко виділяється дія трьох чинників, що впливають на розміщення населення, в тому числі міського. Найважливішим є соціально-економічний чинник, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на виникнення міст і значний приплив сільського населення до них. Так, міське населення з 1913 до 1994 р. зросло у 5,2 раза, а сільське зменшилося в 1,7 раза. Тепер в Україні 445 міст та 909 селищ міського типу. Між цими двома видами міських поселень є істотна відмінність. Містом вважають населений пункт, який виконує промислові, транспортні, культурно-торгові та адміністративні функції, а населення складається переважно з робітників, службовців та їхніх сімей. Міста поділяють на економічні (промислові, транспортні, торгово-розподільні) та неекономічні (адміністративні, культурні, рекреаційні та ін.).
Найбільше міст зосереджено в Західній економічній зоні — 210 (47 % усіх міст України), проте в них проживає тільки 36,1 % міського населення країни. Навпаки, у Східній економічній зоні — 183 міста (41 % міст), проте в них проживає майже половина всіх городян (49,3 %). У Південній економічній зоні України зосереджено понад 11 % міст і 14 % міського населення держави.
Часто міста виконують якусь одну функцію, тому їх називають малофункціональними (монофункціональними). Проте найчастіше вони поліфункціональні.
Найгустіша мережа міст характерна для Донецької (51 місто), Луганської (37), Київської (25), Одеської та Харківської (відповідно 18 і 17) областей. Найменше їх у Миколаївській та Херсонській (по 9 у кожній), Рівненській, Закарпатській та Волинській (відповідно 10, 10, 11).
Крім того, більшість міських жителів проживає у так званих селищах міського типу. Це проміжна ланка поселень між містом і селом. Ці поселення розміщуються навколо промислових підприємств, залізничних вузлів, курортів чи санаторіїв і мають дві і більше тисяч мешканців, переважно робітників і службовців та членів їхніх сімей.
Селища міського типу поділяють на індустріальні, агропромислові, сільськогосподарські, несільськогосподарські та мішаного типу. В 1995 р. їх в країні було 907, або 67,2 % загальної кількості всіх міських поселень України, проте в них проживало тільки 13,2 % загальної кількості міського населення. В цілому селища міського типу поділяють на дрібні (від 2 до 10 тис. чол.) — усього 829 (91 % загальної кількості їх). Найбільше селищ міського типу зосереджено у Східній (446) та в Західній (327) економічних зонах. Найменше їх у Південній економічній зоні — 138.
Найпоширеніші селища міського типу — індустріальні, що характерно для Східної економічної зони, та мішаного типу (адміністративно-агропромислові) — в Західній економічній зоні; курортні ж найбільш характерні для Південної економічної зони, а також у регіоні, що прилягає до зони Українських Карпа