Згідно з віруваннями різних народів дощ посилають божества дощу (наприклад, для того, щоб вродив врожай). У слов'ян таким богом був Перун, у римській міфології - це Юпітер, у греків - Зевс, у ведичній культурі - Індра. Слід зазначити, що у монотеїстичних релігіях, де поклоняються Верховному Богу над іншими підпорядкованими богами, немає потреби поклонятися богові дощу окремо. Якщо людина поклоняється Верховному Богу, то бог дощу, будучи Його слугою, буде також вдоволений і пошле дощі.
Характеристики[ред. • ред. код]
Рідкі опади з меншим діаметром крапель називаються мрякою. Краплі з діаметром понад 7 мм, розбиваються при випаданні на менші краплі. Інтенсивність дощу коливається від 0.25 мм/год (мжа) до 100 мм/год (злива). Дощ силою 28 мм/год, що випадає на площі 1 га д,огає потужності 7,5 кВт.[1]
Поверхневі потоки, що утворюються під час дощу, спричиняють значну ерозію корінних порід, особливо у гірській місцевості.
Тривала відсутність дощу призводить до посухи. У багатьох культурах виконується спеціальний обряд викликання дощу, що виконується під час посухи з метою виклику дощу.
Механізм утворення[ред. • ред. код]
Дощ випадає, як правило, зі змішаних хмар (переважно шарувато-дощових та високошаруватих), що містять за температури нижче 0 °C переохолоджені краплини і льодяні кристали. Пружність насичення водяної пари над краплями більша, ніж над крижаними кристалами за тієї ж температури, тому хмара, навіть ненасичена водяною парою по відношенню до крапель води, буде перенасичена по відношенню до кристалів. Це призводить до зростання кристалів за одночасного випаровуваннія крапель. Збільшуючись і обтяжуючись, кристали випадають з хмари, приморожуючи до себе при цьому переохолоджені краплини. Входячи у нижню частину хмари або в шари під нею з температурою понад 0 °C вони тануть,, перетворюючись на дощові краплини. Менша роль в утворенні дощу належить злиттю хмарних крапель між собою.
Утворення кристалів льоду звичайно відбувається на ядрах кристалізації — аерозольних часточках, присутніх у атмосфері. За високої концентрації аерозолів утворення дощових краплин відбувається швидше. З цієї причини над великими містами частіше, ніж на селі випадають слабкі дощі.[2] Розпилюючи у хмарі реагенти, можна викликати штучний дощ, однак кількість штучних опадів буде невеликою. В природніх умовах дощові хмари утворюються на потоках теплого вологого повітря, які багаторазово відновлюють вміст вологи у хмарі під час дощу.
Якщо сонце освітлює дощові краплини, що летять, то за певних умов можна гати веселку.
Трудно переоценить народнохозяйственное значение лесостепной зоны. Она давно уже служит житницей страны, давно уже превратилась в одно огромное возделанное поле, занятое посевами, лугами и пастбищами. Наряду с производством зерновых лесостепь служит и основным производителем сахарной свеклы, поставляет значительную часть подсолнечника. Западная половина ее представляет старый район садоводства. Одновременно с этим лесостепь выделяется как зона развитого молочно-мясного скотоводства, свиноводства, птицеводства и местами (Западная Сибирь) овцеводства.
Если в тайге и хвойно-широколиственных лесах важнейшими мерами по повышению урожайности были удобрение и осушение, то в зоне лесостепи на первое место выдвигаются борьба за сохранение влаги и снижение интенсивности водной эрозии почв.
В связи с высокой распаханностью лесостепной области Русской равнины (до 70-80% на ее юго-западе) здесь практически исчерпаны резервы для расширения пахотных земель. В западносибирской лесостепи резервы пахотных земель, главным образом за счет освоения лугово-черноземных и лугово-болотных почв, оцениваются в 5 млн. га.
В недрах лесостепной зоны заключены богатейшие запасы разнообразных полезных ископаемых. На юге Среднерусской возвышенности находится крупное месторождение железных руд – Курская магнитная аномалия, которая в послевоенные годы превратилась в важнейший железорудный район страны. В лесостепи Заволжья расположены известные месторождения Волго-Уральской нефтяной области. Высококачественные каменные угли Донецкого бассейна играют важную роль в энергетическом хозяйстве Советского Союза (а сейчас Украины и России) . Месторождения этих и других видов полезных ископаемых (природный газ, горючие сланцы, бурые угли, фосфориты, строительное сырье) расположены в районах, выделяющихся высокой плотностью населения, что является благоприятным фактором для их освоения.
Охрана лесостепи
Природные ландшафты лесостепи подвергались очень сильному и длительному антропогенному воздействию, главным образом из-за плодородных почв. Большая часть лесостепи распахана и интенсивно используется под земледелие — традиционное занятие коренного населения. Местами еще можно встретить отдельные уцелевшие участки лесостепи (см. Красноярская лесостепь33). Для охраны и изучения лесостепи созданы национальные парки и заповедники, в том числе Самарская Лука, Воронежский заповедник, Лес на Ворскле и др.
Згідно з віруваннями різних народів дощ посилають божества дощу (наприклад, для того, щоб вродив врожай). У слов'ян таким богом був Перун, у римській міфології - це Юпітер, у греків - Зевс, у ведичній культурі - Індра. Слід зазначити, що у монотеїстичних релігіях, де поклоняються Верховному Богу над іншими підпорядкованими богами, немає потреби поклонятися богові дощу окремо. Якщо людина поклоняється Верховному Богу, то бог дощу, будучи Його слугою, буде також вдоволений і пошле дощі.
Характеристики[ред. • ред. код]Рідкі опади з меншим діаметром крапель називаються мрякою. Краплі з діаметром понад 7 мм, розбиваються при випаданні на менші краплі. Інтенсивність дощу коливається від 0.25 мм/год (мжа) до 100 мм/год (злива). Дощ силою 28 мм/год, що випадає на площі 1 га д,огає потужності 7,5 кВт.[1]
Поверхневі потоки, що утворюються під час дощу, спричиняють значну ерозію корінних порід, особливо у гірській місцевості.
Тривала відсутність дощу призводить до посухи. У багатьох культурах виконується спеціальний обряд викликання дощу, що виконується під час посухи з метою виклику дощу.
Механізм утворення[ред. • ред. код]Дощ випадає, як правило, зі змішаних хмар (переважно шарувато-дощових та високошаруватих), що містять за температури нижче 0 °C переохолоджені краплини і льодяні кристали. Пружність насичення водяної пари над краплями більша, ніж над крижаними кристалами за тієї ж температури, тому хмара, навіть ненасичена водяною парою по відношенню до крапель води, буде перенасичена по відношенню до кристалів. Це призводить до зростання кристалів за одночасного випаровуваннія крапель. Збільшуючись і обтяжуючись, кристали випадають з хмари, приморожуючи до себе при цьому переохолоджені краплини. Входячи у нижню частину хмари або в шари під нею з температурою понад 0 °C вони тануть,, перетворюючись на дощові краплини. Менша роль в утворенні дощу належить злиттю хмарних крапель між собою.
Утворення кристалів льоду звичайно відбувається на ядрах кристалізації — аерозольних часточках, присутніх у атмосфері. За високої концентрації аерозолів утворення дощових краплин відбувається швидше. З цієї причини над великими містами частіше, ніж на селі випадають слабкі дощі.[2] Розпилюючи у хмарі реагенти, можна викликати штучний дощ, однак кількість штучних опадів буде невеликою. В природніх умовах дощові хмари утворюються на потоках теплого вологого повітря, які багаторазово відновлюють вміст вологи у хмарі під час дощу.
Якщо сонце освітлює дощові краплини, що летять, то за певних умов можна гати веселку.
Умови утворення[ред. • ред. код]Трудно переоценить народнохозяйственное значение лесостепной зоны. Она давно уже служит житницей страны, давно уже превратилась в одно огромное возделанное поле, занятое посевами, лугами и пастбищами. Наряду с производством зерновых лесостепь служит и основным производителем сахарной свеклы, поставляет значительную часть подсолнечника. Западная половина ее представляет старый район садоводства. Одновременно с этим лесостепь выделяется как зона развитого молочно-мясного скотоводства, свиноводства, птицеводства и местами (Западная Сибирь) овцеводства.
Если в тайге и хвойно-широколиственных лесах важнейшими мерами по повышению урожайности были удобрение и осушение, то в зоне лесостепи на первое место выдвигаются борьба за сохранение влаги и снижение интенсивности водной эрозии почв.
В связи с высокой распаханностью лесостепной области Русской равнины (до 70-80% на ее юго-западе) здесь практически исчерпаны резервы для расширения пахотных земель. В западносибирской лесостепи резервы пахотных земель, главным образом за счет освоения лугово-черноземных и лугово-болотных почв, оцениваются в 5 млн. га.
В недрах лесостепной зоны заключены богатейшие запасы разнообразных полезных ископаемых. На юге Среднерусской возвышенности находится крупное месторождение железных руд – Курская магнитная аномалия, которая в послевоенные годы превратилась в важнейший железорудный район страны. В лесостепи Заволжья расположены известные месторождения Волго-Уральской нефтяной области. Высококачественные каменные угли Донецкого бассейна играют важную роль в энергетическом хозяйстве Советского Союза (а сейчас Украины и России) . Месторождения этих и других видов полезных ископаемых (природный газ, горючие сланцы, бурые угли, фосфориты, строительное сырье) расположены в районах, выделяющихся высокой плотностью населения, что является благоприятным фактором для их освоения.
Охрана лесостепи
Природные ландшафты лесостепи подвергались очень сильному и длительному антропогенному воздействию, главным образом из-за плодородных почв. Большая часть лесостепи распахана и интенсивно используется под земледелие — традиционное занятие коренного населения. Местами еще можно встретить отдельные уцелевшие участки лесостепи (см. Красноярская лесостепь33). Для охраны и изучения лесостепи созданы национальные парки и заповедники, в том числе Самарская Лука, Воронежский заповедник, Лес на Ворскле и др.