Қосымша тапсырма Интернет қоры мен әдеби деректерді пайдалана отырып, «Археолог-
тер - тарихты заттай дерек бойынша зерттеушілер» деген тақырыпта
эссе жазыңдар.
Жазбаша тапсырмаға қойылатын талаптар:
1. Тақырыпты ашу үшін маңызды деректерді таңдап алу.
2. Түрлі суреттермен көркем безендіру.
3. Негізгі ойды жүйелі түрде, нақты жеткізу.​

Назву «Візантійська імперія» держава одержала в працях істориків уже після свого падіння, вперше — від німецького вченого Ієроніма Вольфа в 1557 році. Назва походить від середньовічної назви Візантій, якою позначали поселення, яке існувало на місці сучасного Стамбула (Царгорода, Константинополя) до розбудови його Костянтином Великим, тобто Візантійська імперія — та з Римських імперій, центром якої було місто Візантій. Жителі імперії, серед яких були предки сучасних греків, південних слов'ян, румун, молдаван, італійців, французів, іспанців, турків, арабів, вірмен та багатьох інших сучасних народів, називали себе ромеями або римлянами. Саму ж імперію вони іноді називали просто «Романія», але нерідко іменували її державою ромеїв. Столиця — Константинополь (античний Візантій, болгарский Царгород, тепер Стамбул). Як спадкоємиця Римської імперії Візантійська держава не лише успадкувала її найбагатші провінції, але й зберігала культурні надбання, тож довгий час являла собою духовний, культурний, економічний і політичний центр Середземномор'я. Її столиця — Константинополь (древній Візантій) в документах тих часів називався Рим. Її правителі в часи найбільшої могутності правили землями від африканських пустель до дунайських берегів, від Гібралтарської протоки до хребтів Кавказу. Немає єдиної думки щодо того, коли утворилася Візантійська імперія. Багато хто розглядає Костянтина І (306–337), засновника Константинополя, за першого Візантійського Імператора. Деякі історики вважають, що ця подія відбулася передніше, протягом царювання Діоклетіана (284–305), який для полегшення управління величезною імперією, офіційно поділив її на східну і західну половини. Інші вважають за переломне царювання Феодосія І (379–395) та офіційне витискання Християнством поганства, або час його смерті в 395, коли політичне розділення між Східною і Західною частинами імперії всталилось. Також віхою є 476 рік, коли Ромул Август, останній західний імператор, відмовився від влади та відповідно імператор залишився лише в Константинополі. Важливим моментом став 620 рік коли за імператора Іраклія державною мовою офіційно стала грецька. Занепад імперії пов'язаний з багатьма причинами, як зовнішніми так і внутрішніми. Це розвиток інших регіонів світу, зокрема Західної Європи (в першу чергу Італії, Венеціанської і Генуезської республік), а також країн ісламу. Також це загострення протиріч між різними регіонами імперії і розкол її на Грецьке, Болгарське та інше царства. Вважають, що імперія припинила існування з падінням Константинополя під ударами Османської імперії в 1453, хоча її залишки проіснувала ще декілька років, до падіння Містри в 1460 і Трапезундської імперії в 1461. Але слід звернути увагу на те, що середньовічні південнослов'янські джерела описують падіння Візантійської імперії не як падіння Римської чи Ромейської імперії (адже вони себе теж вважали ромеями), а як падіння Грецького царства — одного з царств, яке входило до складу імперії. Також слід пам'ятати, що як імператори Священної Римської імперії так і султани Османської імперії називали себе римськими імператорами і спадкоємцями Римської імперії. Найбільші території імперія контролювала за імператора Юстиніана І, що вів широку завойовницьку політику в західному Середземномор'ї, прагнучи відновити колишню Римську імперію. З цього часу вона поступово втрачала землі під натиском варварських королівств і східноєвропейських племен. Після арабських завоювань займала лише територію Греції і Малої Азії. Експансія в IX–XI століттях змінилася серйозними втратами, розпадом країни під ударами хрестоносців і загибеллю під тиском турків-сельджуків і турків-османів. Етнічний склад населення Візантійської імперії, особливо на першому етапі її історії, був вкрай строкатим — болгари, копти, вірмени, грузини, євреї, елінізовані малоазійські племена, фракійці, іллірійці, даки. Зі зменшенням території Візантії (починаючи з VII століття) частина народів залишилася поза її межами — у той же час сюди приходили і розселялися нові народи (готи в IV–V ст.,печеніги, половці в XI–XIII ст. і ін.). У VI–XI ст. до складу населення Візантії входили етнічні групи, з яких надалі сформувалася італійська народність. Переважну роль в економіці, політичному житті і культурі Візантії грало грецьке населення. Державна мова Візантії в IV–VI століттях — латинська, з VII століття і до кінця існування імперії — грецька.

Исполнилось 500 лет со дня рождения философа, математика, географа и картографа Меркатора, который заложил основы современной картографии.Европа. Карта МеркатораВ начале XVI века Европа переживала подъем: мореплаватели открывали новые континенты, Коперник понял, что Земля и прочие планеты вращаются вокруг Солнца, а монах-ренегат по имени Мартин Лютер открыто выступил против католической церкви. В общем,открывались совершенно новые миры.Открывая новые мирыГерард (или Герхард, как его еще называют) Кремер, родившийся в 1512 году во Фландрии, был учеником сапожника и даже не предполагал, что станет всемирно известным картографом, о котором будут вспоминать и 500 лет спустя. Вообще-то, его богатый дядя предусматривал для него церковную карьеру и оплачивал соответствующее обучение. Юноша, изучавший латынь, латинизировал и имя, и свою фамилию: из Кремера (что означает "торговец") он превратился в Меркатора.Меркатор оказался очень учеником. Он поставил перед собой серьезную цель: после точных замеров нового мира он хотел графически отобразить его части таким образом, чтобы сохранить пропорции и путешественникам и купцам.КОНТЕКСТГанзейский союз: Купцы идут, конторы пишутИз Люнебурга в Великий Новгород: где начинался Соляной путьНовгородская скра: Правила средневекового бизнесаСамый сладкий маршрут ЕвропыГерард Меркатор учился в Левенском университете, где на него оказали большое влияние выдающиеся математики, картографы и гравировщики на меди. Именно у них он получил фундаментальные знания и практический опыт, необходимые для его научных работ. Позже Меркатор перебрался в Антверпен, где открыл собственное дело. Он рисовал и печатал карты, конструировал глобусы, собирал "путеводители" мореплавателей. Магазин Меркатора процветал, но вдруг разразился скандал. В католической Фландрии Меркатора обвинили в симпатиях к учению Лютера. Картографа арестовали по подозрению в ереси, но вскоре, к счастью, освободили.Объяснить космосТем не менее, Меркатор с тех пор чувствовал себя не совсем уютно во Фландрии и позже покинул Нидерланды, переселившись в Германию. В Дуйсбурге в это время открывался университет, и Меркатор принял предложение герцога преподавать в нем. Правда, это не получилось, но Меркатор стал преподавать в гимназии.Основным его занятием оставалась картография. И здесь главное достижение Меркатора - то, что он использовал равноугольную цилиндрическую проекцию при составлении навигационных карт. "Проекция Меркатора" - это, если говорить несколько упрощенно, "сплюснутые" полушария земли, сохранение углов и форм. Ее до сих пор применяют для составления морских навигационных и аэронавигационных карт.Карты Меркатора, гравированные на меди, пользовались очень большой популярностью во всем мире. В Дуйсбурге он завершил работу над своей знаменитой 18-страничной картой Европы. Но планы Меркатора простирались гораздо дальше. Он собирался описать Небо и Землю с учетом богословских постулатов и исторических фактов и назвать эту работу "Атласом". В своем труде, состоящем из множества частей, Меркатор намеревался, описывая сотворение мира и историю отдельных государств, "объяснить" весь космос. До конца своей жизни Меркатор работал над своим трудом. Картографическая часть работы была практически завершена. Меркатор назвал ее "Атлас". Это слово он внес в современный язык.