Байкал окружен горами. Северное и северо-западное побережье образовано Приморским хребтом с высотой около 1 700 м и Байкальским хребтом с наибольшей отметкой 2 572 м (г. Черского) . Восточное побережье северной части образовано Баргузинским хребтом ( максимальная высота 2 840 м) , средней части хребтом Улан-Бургасы, а побережье южной котловины хребтом Хамар-Дабан с максимальной высотой 2 323 м (г. Сохор) .
Именно горы, окаймляющие Байкал, прежде всего определяют характер его берегов. Южная и средняя часть западного побережья вплоть до пролива Ольхонские Ворота, а также восточное побережье острова Ольхон в основном образованы крутыми, часто скалистыми берегами, которые расчленены широкими долинами рек и небольшими распадками ручьев. Берега повсеместно каменистые, за исключением бухты Песчаной и прилегающих к ней бухточек. Естественных укрытий от непогоды и господствующих здесь ветров мало. На восьмидесятикилометровом участке от порта Култук до порта Байкал всего два надежных убежища для малых судов с осадкой до 0,5 м - устья рек Крутая и Поповинная.
От южной оконечности Байкала вплоть до мыса Голый берега покрыты лесом, а здесь на смену ему приходит приольхонская лесостепь. На северо-восток от Бугульдейки всё чаще встречаются отвесные скалистые утесы, береговая полоса порой отсутствует на протяжении нескольких километров, что представляет значительную опасность для малых судов в штормовую погоду.
Крутые скалистые берега без удобных бухт имеет юго-восточная и восточная сторона острова Ольхон, а также десятикилометровый участок северо-западного побережья, прилегающий к мысу Хобой, северной оконечности острова.
Пролив Ольхонские Ворота ведет в Малое Море, большое обособленное водное пространство между западным побережьем Байкала и самым крупным на озере островом Ольхон. Он имеет сложную береговую линию, образующую несколько бухт, удобных для стоянки, ограниченных скалистыми мысами.
Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі. Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці. Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Именно горы, окаймляющие Байкал, прежде всего определяют характер его берегов. Южная и средняя часть западного побережья вплоть до пролива Ольхонские Ворота, а также восточное побережье острова Ольхон в основном образованы крутыми, часто скалистыми берегами, которые расчленены широкими долинами рек и небольшими распадками ручьев. Берега повсеместно каменистые, за исключением бухты Песчаной и прилегающих к ней бухточек. Естественных укрытий от непогоды и господствующих здесь ветров мало. На восьмидесятикилометровом участке от порта Култук до порта Байкал всего два надежных убежища для малых судов с осадкой до 0,5 м - устья рек Крутая и Поповинная.
От южной оконечности Байкала вплоть до мыса Голый берега покрыты лесом, а здесь на смену ему приходит приольхонская лесостепь. На северо-восток от Бугульдейки всё чаще встречаются отвесные скалистые утесы, береговая полоса порой отсутствует на протяжении нескольких километров, что представляет значительную опасность для малых судов в штормовую погоду.
Крутые скалистые берега без удобных бухт имеет юго-восточная и восточная сторона острова Ольхон, а также десятикилометровый участок северо-западного побережья, прилегающий к мысу Хобой, северной оконечности острова.
Пролив Ольхонские Ворота ведет в Малое Море, большое обособленное водное пространство между западным побережьем Байкала и самым крупным на озере островом Ольхон. Он имеет сложную береговую линию, образующую несколько бухт, удобных для стоянки, ограниченных скалистыми мысами.
Відповідь:
Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі. Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці. Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Пояснення: