Отросли науки и направления исследований? за ранее . ​

Велике значення для формування рельєфу Євразії мають зовнішні чинники. У кайнозойську еру загальне підняття суходолу і похолодання клімату Землі призвели до виникнення потужного материкового зледеніння. Центрами його в Євразії були Скандинавський півострів, Північний Урал і Таймир. Звідси льодовик на південь, досягнувши на Східноєвропейській рівнині широти Дніпропетровська.

Рухаючись, льодовик істотно змінював поверхню суходолу. Немов величезний бульдозер, він вирівняв міцні скелі та згладив верхні шари пухких порід, утворюючи водночас глибокі вузькі морські затоки, безліч річкових долин й озерних улоговин тощо. Відшліфовані уламки гірських порід - валуни - виносилися із центрів зледеніння далеко на південь. Там, де льодовик танув, накопичувалися льодовикові відклади. Із суміші валунів, глини й піску утворилися велетенські горби, пасма гір і цілі рівнини. Талі води виносили значні маси піску, вирівнювали поверхню і формували плоскі піщані рівнини - полісся.

Подробнее - на -

Африка — материк, другий за величиною після Євразії. Площа — 29,2 млн км2 (з островами 30,3 млн км2), що становить майже 1/5 части­ну всієї суші земної кулі. Довжина від північного мису Ель-Аб'яд (Рас-Енгела) до південного мису Голковий майже 8000 км, ширина між миса­ми Альмаді і Хафун 7500 км. На заході омивається Атлантичним океа­ном, на півночі — Середземним морем, на північному сході — Червоним морем, зі сходу — Індійським океаном. Береги порізані слабо; найбільш велика затока — Гвінейська, найбільший півострів — Сомалі. У геологі­чному відношенні переважно платформа з докембрійською кристаліч­ною основою, перекритою більш молодими осадочними породами. Скла­дчасті гори розташовуються лише на північному заході (Атлас) і на півдні (Капські гори). Середня висота над рівнем моря — 750 м. У рельєфі пере­важають високі складчасті рівнини, плато і плоскогір'я; у внутрішніх районах — великі тектонічні западини (Калахарі в Південній Африці, Конго в Центральній Африці тощо). Від Червоного моря і до р. Замбезі Африка роздроблена найбільшою у світі системою скидних западин, ча­стково зайнятих озерами (Танганьїка, Ньяса та інші). По краях западин розташовані вулкани Кіліманджаро (5895 м, найвища точка Африки), Кенія тощо. Корисні копалини світового значення: алмази (Південна і Західна Африка), золото, уран (Південна Африка), руди заліза, алюмі­нію (Західна Африка), міді, кобальту, берилу, літію (переважно у Півден­ній Африці), фосфорити, нафта, природний газ (Північна і Західна Африка). В Африці на півночі і півдні від зони екваторіального клімату зна­ходяться зони субекваторіального, тропічного і субтропічного клімату. Середньомісячні Температури літа бл. 25—30 °С. Взимку також перева­жають високі плюсові температури (10—25 °С), але в горах бувають тем­ператури нижчі від 0 °С; у горах Атласу щорічно випадає сніг. Найбільша кількість опадів в екваторіальній зоні (в середньому 1500—2000 мм на рік), на узбережжі Гвінейської затоки (до 3000—4000 мм). На півночі та півдні від екватора опади убувають (100 мм і менше в пустелях). Основ­ний стік направлений в Атлантичний океан: pp. Ніл (найдовша в Афри­ці), Конго (Заїр), Нігер, Сенегал, Гамбія, Оранжева; велика річка басей­ну Індійського океану — Замбезі. Бл. 1/3 Африки — область внутріш­нього стоку переважно тимчасових водотоків. Найбільші озера — Вікто­рія, Танганьїка, Ньяса (Малаві)