ЗА́ПАДНО-СИБИ́РСКАЯ РАВНИ́НА, Западно-Сибирская низменность, одна из крупнейших равнин земного шара (третья по величине после Амазонской и Восточно-Европейской равнин), на севере Азии, в России и Казахстане. Занимает всю Западную Сибирь, протягиваясь от побережья Северного Ледовитого океана на севере до Тургайского плато и Казахского мелкосопочника на юге, от Урала на западе до Среднесибирского плоскогорья на востоке.
Кузнецко-Алтайский подрайон включает Кемеровскую, Новосибирскую области, Алтайский край и Республику Алтай. Хотя подрайон занимает менее 20% территории Западной Сибири, он сосредоточивает около 60% всего населения района.
Велике значення для формування рельєфу Євразії мають зовнішні чинники. У кайнозойську еру загальне підняття суходолу і похолодання клімату Землі призвели до виникнення потужного материкового зледеніння. Центрами його в Євразії були Скандинавський півострів, Північний Урал і Таймир. Звідси льодовик просувався на південь, досягнувши на Східноєвропейській рівнині широти Дніпропетровська.
Рухаючись, льодовик істотно змінював поверхню суходолу. Немов величезний бульдозер, він вирівняв міцні скелі та згладив верхні шари пухких порід, утворюючи водночас глибокі вузькі морські затоки, безліч річкових долин й озерних улоговин тощо. Відшліфовані уламки гірських порід - валуни - виносилися із центрів зледеніння далеко на південь. Там, де льодовик танув, накопичувалися льодовикові відклади. Із суміші валунів, глини й піску утворилися велетенські горби, пасма гір і цілі рівнини. Талі води виносили значні маси піску, вирівнювали поверхню і формували плоскі піщані рівнини - полісся.
МОЖЕТ ЧТО ЗДЕСЬ ВОЗМЁШЬ)
ЗА́ПАДНО-СИБИ́РСКАЯ РАВНИ́НА, Западно-Сибирская низменность, одна из крупнейших равнин земного шара (третья по величине после Амазонской и Восточно-Европейской равнин), на севере Азии, в России и Казахстане. Занимает всю Западную Сибирь, протягиваясь от побережья Северного Ледовитого океана на севере до Тургайского плато и Казахского мелкосопочника на юге, от Урала на западе до Среднесибирского плоскогорья на востоке.
Кузнецко-Алтайский подрайон включает Кемеровскую, Новосибирскую области, Алтайский край и Республику Алтай. Хотя подрайон занимает менее 20% территории Западной Сибири, он сосредоточивает около 60% всего населения района.
Відповідь:
Велике значення для формування рельєфу Євразії мають зовнішні чинники. У кайнозойську еру загальне підняття суходолу і похолодання клімату Землі призвели до виникнення потужного материкового зледеніння. Центрами його в Євразії були Скандинавський півострів, Північний Урал і Таймир. Звідси льодовик просувався на південь, досягнувши на Східноєвропейській рівнині широти Дніпропетровська.
Рухаючись, льодовик істотно змінював поверхню суходолу. Немов величезний бульдозер, він вирівняв міцні скелі та згладив верхні шари пухких порід, утворюючи водночас глибокі вузькі морські затоки, безліч річкових долин й озерних улоговин тощо. Відшліфовані уламки гірських порід - валуни - виносилися із центрів зледеніння далеко на південь. Там, де льодовик танув, накопичувалися льодовикові відклади. Із суміші валунів, глини й піску утворилися велетенські горби, пасма гір і цілі рівнини. Талі води виносили значні маси піску, вирівнювали поверхню і формували плоскі піщані рівнини - полісся.