Південна Азія знаходиться в серединно-південній частині Азії. На заході вона межує з Південно-Західною Азією; на півночі — з Середньою (Центральною) Азією; на північному сході — зі Східною Азією; на південному сході — з Південно-Східною Азією. До складу регіону належать вісім країн, з них сім — Індія (офіційна назва — Республіка Індія); Пакистан (Ісламська Республіка Пакистан); Непал (Королівство Непал); Бутан (Королівство Бутан); Бангладеш (Народна Республіка Бангладеш); Шрі-Ланка (Демократична Соціалістична Республіка Шрі-Ланка); Мальдіви (Республіка Мальдіви) — є незалежними країнами (державами). Восьма — Чагос (архіпелаг Чагос) є залежною від Великої Британії країною. Як бачимо, за формою державного ладу п'ять з семи держав (Індія, Пакистан, Бангладеш, Шрі-Ланка та Мальдіви) є республіками, дві — Непал та Бутан — монархіями (королівствами). За формою державного устрою п'ять із семи країн регіону (Бангладеш, Бутан, Мальдіви, Непал та Шрі-Ланка) є унітарними державами і лише дві (Індія та Пакистан) — федеративними. Столицями держав є: Індії — Делі; Пакистану — Ісламабад; Непалу — Катманду; Бутану — Тхімпху; Бангладеш — Дакка; Шрі-Ланки — Коломбо; Мальдівів — Мале.
За площею вісім країн регіону поділяються на п'ять груп. Перші дві включають по одній країні, три наступні — по дві. До першої групи входить Індія з площею 3163 тис. км
За цим показником вона займає сьоме місце в світі. Другу групу представляє Пакистан з площею 796 тис. км2 (35- те місце в світі). Третя група включає в себе близькі за площею країни — Непал (148 тис. км2) та Бангладеш (143 тис. км2). У четвертій знаходяться Шрі-Ланка (66 тис. км2) та Бутан (47 тис. км2). П'ята група представлена Мальдівами (0,3 тис. км2), що входять до десятки найменших за площею держав світу, та залежним від Великої Британії Чагосом (0,1 тис. км2) —архіпелагом на крайньому півдні. Суспільно-географічне положення регіону в цілому досить зручне. Всі країни, крім Непалу та Бутану, мають вихід до моря (Індійського океану). До середини XX ст. країни Південної Азії, крім Непалу, були колоніями Великої Британії і утворювали так звану Британську Індію. Тому Індія, Пакистан, Бангладеш, а також Шрі-Ланка утворюють, до певної міри, єдине комунікаційне ціле, зокрема транспортно-залізничне. Натомість залізничне сполучення з країнами — сусідами регіону Іраном, Афганістаном, Китаєм та М'янмою, а також з Непалом і Бутаном — відсутнє. Комунікаційне сполучення із заходом і північчю регіону (Іран, Афганістан) здійснюється в основному автомобільним транспортом і є інтенсивнішим, ніж зі сходом (Китай, М'янма). У комунікаційному сполученні з країнами Південно-Східної Азії головну роль відіграє морський транспорт. Для регіону характерні внутрішні і зовнішні територіальні суперечності. Внутрішні — між Пакистаном та Індією — через Кашмір. Зовнішні — між Китаєм та Індією — через Аксай, прикордонну територію (між Індією і Китаєм) на північному заході індійсько-китайського кордону.У природно-географічному відношенні основою регіону є Індо-Гангська рівнина. До неї з півдня примикає півострів Індостан, більшу чатину якого займає плато Декан та острів Шрі-Ланка. З північного заходу Індо-Гангську рівнину облямовують відроги Гіндукушу, а на північному сході рівнина впирається у найвищі гори світу — Гімалаї. Крім о. Шрі-Ланка у складі регіону виділяються ще Лаккадівські та Мальдівські острови й архіпелаг Чагос. Основними ріками Південної Азії є Інд та Ганг. Більша частина регіону лежить у тропічному і субекваторіальному поясах з типовим мусонним кліматом. Найважливішими корисними копалинами Південної Азії є кам'яне вугілля (на заході від дельти Гангу), нафта (північно-східний шельф Аравійського моря), залізо, марганець, мідь, свинець, золото, уран та інші метали на півострові Індостан.
Безсумнівним лідером регіону за кількістю населення є Індія (1030 млн. осіб, середина 2001 р.). На неї припадає близько 8/10 населення країн Південної Азії. Решту країн можна поділити на три групи. До першої відносяться Пакистан та Бангладеш — відповідно 156 і 129 млн. осіб. Друга — Непал (24 млн. осіб) і Шрі-Ланка (18,8 млн. осіб). До третьої відноситься Бутан (2,1 млн. осіб) та Мальдіви (0,3 млн. осіб). У регіоні є дві країни з надвисокою щільністю населення — Бангладеш (850 осіб/км2) та Мальдіви (1000 осіб/км2). В чотирьох країнах щільність населення висока. Це Індія (327 осіб/км
Общеизвестный факт – самой плодородной почвой в мире является чернозем, который наиболее благоприятен для выращивания практически всех видов сельскохозяйственных культур. Впрочем, мало кто знает, что для образования чернозема необходимо, по самым скромным меркам, не менее 6-8 тысяч лет. Почему же именно наличие чернозема, а не обильное использование различных органических удобрений, является тем самым ключом для получения хорошего урожая? Дело в том, что на образование этого плодородного грунта имеют свое влияние более 100 факторов, без которых эта почва вряд ли была столь ценной. Главными из них традиционно являются климатические, геологические и, конечно же, биологические факторы.
Следует отметить, что в той зоне, где происходит образование чернозема, лето чрезвычайно жаркое и продолжительное – в теплое время года активно стимулируется обмен питательных веществ между землей и микроорганизмами, а также различными растениями. Кроме того этому процессу увеличение влажности почвы за счет притока грунтовых вод, что столь характерно для засушливых районов, где в летнее время года наблюдается малое количество осадков. В виду этого вовсе неудивительно, что самое высокое плодородие чернозема характерно для Центральной и Восточной Украины, а также для Воронежской, Тульской и Белгородской областей.
Корневая система растений, подкрепленная полезными веществами, пронизывая почву, разбивает ее на отдельные агрегаты, за счет чего растениям обеспечивается необходимый приток воздуха. Между агрегатами обитает внушительное количество микроорганизмов, которые оказывают благотворное влияние на состав черноземных почв, преобразовывая отмершие остатки растений и разрыхляя верхние слои грунты. Следует отметить, что в искусственных условиях создать чернозем практически невозможно, ведь эта земля уникальна в плане своего состава. На процесс его образования влияют самые разные факторы, повторить которые в искусственных условиях не представляется возможным.
Главной характеристикой черноземных грунтов является гумус. Основой для него служит перегной, образовавшийся в результате обмена питательных веществ между микроорганизмами и отмершими растениями. Состав гумуса следующий: гуминовые кислоты и фульвокислоты, необходимые для укрепления корневой системы растений, их полноценного роста и развития. Черноземные грунты отличаются самым высоким процентом содержания питательных элементов среди всех почв на земле, зернистой структурой и нейтральной реакцией среды.
Південна Азія знаходиться в серединно-південній частині Азії. На заході вона межує з Південно-Західною Азією; на півночі — з Середньою (Центральною) Азією; на північному сході — зі Східною Азією; на південному сході — з Південно-Східною Азією. До складу регіону належать вісім країн, з них сім — Індія (офіційна назва — Республіка Індія); Пакистан (Ісламська Республіка Пакистан); Непал (Королівство Непал); Бутан (Королівство Бутан); Бангладеш (Народна Республіка Бангладеш); Шрі-Ланка (Демократична Соціалістична Республіка Шрі-Ланка); Мальдіви (Республіка Мальдіви) — є незалежними країнами (державами). Восьма — Чагос (архіпелаг Чагос) є залежною від Великої Британії країною. Як бачимо, за формою державного ладу п'ять з семи держав (Індія, Пакистан, Бангладеш, Шрі-Ланка та Мальдіви) є республіками, дві — Непал та Бутан — монархіями (королівствами). За формою державного устрою п'ять із семи країн регіону (Бангладеш, Бутан, Мальдіви, Непал та Шрі-Ланка) є унітарними державами і лише дві (Індія та Пакистан) — федеративними. Столицями держав є: Індії — Делі; Пакистану — Ісламабад; Непалу — Катманду; Бутану — Тхімпху; Бангладеш — Дакка; Шрі-Ланки — Коломбо; Мальдівів — Мале.
За площею вісім країн регіону поділяються на п'ять груп. Перші дві включають по одній країні, три наступні — по дві. До першої групи входить Індія з площею 3163 тис. км
За цим показником вона займає сьоме місце в світі. Другу групу представляє Пакистан з площею 796 тис. км2 (35- те місце в світі). Третя група включає в себе близькі за площею країни — Непал (148 тис. км2) та Бангладеш (143 тис. км2). У четвертій знаходяться Шрі-Ланка (66 тис. км2) та Бутан (47 тис. км2). П'ята група представлена Мальдівами (0,3 тис. км2), що входять до десятки найменших за площею держав світу, та залежним від Великої Британії Чагосом (0,1 тис. км2) —архіпелагом на крайньому півдні. Суспільно-географічне положення регіону в цілому досить зручне. Всі країни, крім Непалу та Бутану, мають вихід до моря (Індійського океану). До середини XX ст. країни Південної Азії, крім Непалу, були колоніями Великої Британії і утворювали так звану Британську Індію. Тому Індія, Пакистан, Бангладеш, а також Шрі-Ланка утворюють, до певної міри, єдине комунікаційне ціле, зокрема транспортно-залізничне. Натомість залізничне сполучення з країнами — сусідами регіону Іраном, Афганістаном, Китаєм та М'янмою, а також з Непалом і Бутаном — відсутнє. Комунікаційне сполучення із заходом і північчю регіону (Іран, Афганістан) здійснюється в основному автомобільним транспортом і є інтенсивнішим, ніж зі сходом (Китай, М'янма). У комунікаційному сполученні з країнами Південно-Східної Азії головну роль відіграє морський транспорт. Для регіону характерні внутрішні і зовнішні територіальні суперечності. Внутрішні — між Пакистаном та Індією — через Кашмір. Зовнішні — між Китаєм та Індією — через Аксай, прикордонну територію (між Індією і Китаєм) на північному заході індійсько-китайського кордону.У природно-географічному відношенні основою регіону є Індо-Гангська рівнина. До неї з півдня примикає півострів Індостан, більшу чатину якого займає плато Декан та острів Шрі-Ланка. З північного заходу Індо-Гангську рівнину облямовують відроги Гіндукушу, а на північному сході рівнина впирається у найвищі гори світу — Гімалаї. Крім о. Шрі-Ланка у складі регіону виділяються ще Лаккадівські та Мальдівські острови й архіпелаг Чагос. Основними ріками Південної Азії є Інд та Ганг. Більша частина регіону лежить у тропічному і субекваторіальному поясах з типовим мусонним кліматом. Найважливішими корисними копалинами Південної Азії є кам'яне вугілля (на заході від дельти Гангу), нафта (північно-східний шельф Аравійського моря), залізо, марганець, мідь, свинець, золото, уран та інші метали на півострові Індостан.
Безсумнівним лідером регіону за кількістю населення є Індія (1030 млн. осіб, середина 2001 р.). На неї припадає близько 8/10 населення країн Південної Азії. Решту країн можна поділити на три групи. До першої відносяться Пакистан та Бангладеш — відповідно 156 і 129 млн. осіб. Друга — Непал (24 млн. осіб) і Шрі-Ланка (18,8 млн. осіб). До третьої відноситься Бутан (2,1 млн. осіб) та Мальдіви (0,3 млн. осіб). У регіоні є дві країни з надвисокою щільністю населення — Бангладеш (850 осіб/км2) та Мальдіви (1000 осіб/км2). В чотирьох країнах щільність населення висока. Це Індія (327 осіб/км
Общеизвестный факт – самой плодородной почвой в мире является чернозем, который наиболее благоприятен для выращивания практически всех видов сельскохозяйственных культур. Впрочем, мало кто знает, что для образования чернозема необходимо, по самым скромным меркам, не менее 6-8 тысяч лет. Почему же именно наличие чернозема, а не обильное использование различных органических удобрений, является тем самым ключом для получения хорошего урожая? Дело в том, что на образование этого плодородного грунта имеют свое влияние более 100 факторов, без которых эта почва вряд ли была столь ценной. Главными из них традиционно являются климатические, геологические и, конечно же, биологические факторы.
Следует отметить, что в той зоне, где происходит образование чернозема, лето чрезвычайно жаркое и продолжительное – в теплое время года активно стимулируется обмен питательных веществ между землей и микроорганизмами, а также различными растениями. Кроме того этому процессу увеличение влажности почвы за счет притока грунтовых вод, что столь характерно для засушливых районов, где в летнее время года наблюдается малое количество осадков. В виду этого вовсе неудивительно, что самое высокое плодородие чернозема характерно для Центральной и Восточной Украины, а также для Воронежской, Тульской и Белгородской областей.
Корневая система растений, подкрепленная полезными веществами, пронизывая почву, разбивает ее на отдельные агрегаты, за счет чего растениям обеспечивается необходимый приток воздуха. Между агрегатами обитает внушительное количество микроорганизмов, которые оказывают благотворное влияние на состав черноземных почв, преобразовывая отмершие остатки растений и разрыхляя верхние слои грунты. Следует отметить, что в искусственных условиях создать чернозем практически невозможно, ведь эта земля уникальна в плане своего состава. На процесс его образования влияют самые разные факторы, повторить которые в искусственных условиях не представляется возможным.
Главной характеристикой черноземных грунтов является гумус. Основой для него служит перегной, образовавшийся в результате обмена питательных веществ между микроорганизмами и отмершими растениями. Состав гумуса следующий: гуминовые кислоты и фульвокислоты, необходимые для укрепления корневой системы растений, их полноценного роста и развития. Черноземные грунты отличаются самым высоким процентом содержания питательных элементов среди всех почв на земле, зернистой структурой и нейтральной реакцией среды.