Стихийные природные явления – это явления, которые происходят в шарах литосферы. К числу стихийных природных явлений относят оползни, землетрясения, лавины, извержения вулканов.Наиболее характерным для России является землетрясение. Так в 1995 году от сильного землетрясения пострадал Сахалинский полуостров. Сильнейшие внутренние толчки привели к уничтожению нескольких населенных пунктов.Для горных районов, в частности региона Уральских и Алтайских гор, характерны оползни и обвалы. Из-за того, что эти горные системы принадлежат к старым горам, массы снега, которые сходят весной, несут за собой обломки камней, что является опасным для местных жителей.
Одним із факторів, що визначають життя в океані є тиск. З глибиною гається зростання атмосферного тиску (1100 атм. на глибині 11000 м). Океан, як відомо заселений і на дні. Отже, на глибинах дна Світового океану живі організми мають приблизно такий же внутрішній тиск. Відомі численні приклади еврибіонтних видів за відношенням до тиску. Так, морські їжаки можуть існувати до глибини 4900 м, молюски від 35 до 4400 м.
Важливим фактором розподілу живих організмів є температура. Для температурного режиму Світового океану характерна зональність. Різні райони океану відрізняються не лише середньорічними температурами, але й амплітудами. Ця амплітуда невелика в тропічних і приполярних водах, де складає 2ºС, у водах помірних широт вона значно більша і складає 6…10ºС. Тому в тропічних і полярних водах присутні стенотермні організми. Евритермні види поширені від тропічних до приполярних вод. Особливо значна кількість їх у водах помірного поясу.
Температура води знижується з глибиною. Глибше 3000 м температура залишається майже незмінною (1,5…1, 8ºС), але може знижуватись і до 0ºС або й дещо нижче.
В окремих районах гається підняття холодних вод на поверхню. Це явище називають апвелінг. В більш холодній воді краще розчиняється кисень і тому зростає кількість дрібних морських організмів, які є кормом для риби. В областях апвелінгу розташовані основні райони по вилову риби.
Важливе значення для морських організмів має солоність води. Середня солоність вод Світового океану становить 35‰. Найбільші коливання солоност гаються у верхньому шарі води від 30‰ в приполярних до 37,9‰ в тропічних широтах.
Одним із факторів, що визначають життя в океані є тиск. З глибиною гається зростання атмосферного тиску (1100 атм. на глибині 11000 м). Океан, як відомо заселений і на дні. Отже, на глибинах дна Світового океану живі організми мають приблизно такий же внутрішній тиск. Відомі численні приклади еврибіонтних видів за відношенням до тиску. Так, морські їжаки можуть існувати до глибини 4900 м, молюски від 35 до 4400 м.
Важливим фактором розподілу живих організмів є температура. Для температурного режиму Світового океану характерна зональність. Різні райони океану відрізняються не лише середньорічними температурами, але й амплітудами. Ця амплітуда невелика в тропічних і приполярних водах, де складає 2ºС, у водах помірних широт вона значно більша і складає 6…10ºС. Тому в тропічних і полярних водах присутні стенотермні організми. Евритермні види поширені від тропічних до приполярних вод. Особливо значна кількість їх у водах помірного поясу.
Температура води знижується з глибиною. Глибше 3000 м температура залишається майже незмінною (1,5…1, 8ºС), але може знижуватись і до 0ºС або й дещо нижче.
В окремих районах гається підняття холодних вод на поверхню. Це явище називають апвелінг. В більш холодній воді краще розчиняється кисень і тому зростає кількість дрібних морських організмів, які є кормом для риби. В областях апвелінгу розташовані основні райони по вилову риби.
Важливе значення для морських організмів має солоність води. Середня солоність вод Світового океану становить 35‰. Найбільші коливання солоност гаються у верхньому шарі води від 30‰ в приполярних до 37,9‰ в тропічних широтах.
Объяснение: