План характеристики ПТК России.
1.Географическое положение (в какой части страны расположена, конфигурация, положение относительно других ПТК).
2.Рельеф (указать преобладающие высоты); какая тектоническая структура лежит в основании?
3.Геологическое строение.
4.Климатические условия (Т, количество осадков, тип климата).
5.Почвы.
6.Природные зоны.
7.Типичные растения и животные.
8.Ресурсы, возможности их использования человеком.
9.Опасные природные явления, характерные для данных ПТК.
10.Экологические проблемы данных территорий (рис.107, с.262; рис.116, с.294).
11.Проблемы охраны ПТК (особо охраняемые компоненты природы).
Результаты своих исследований запишите в таблицу:
План о. Сахалин
1.Географическое положение.
2.Тектоника и рельеф.
3.Геологическое строение.
4.Климат.
5.Почвы.
6.Природные зоны.
7.Расения и животные
8.Ресурсы.
9.Опасные природные явления.
10.Экологическая ситуация.
10.Особо охраняемые компоненты природы
Найменший з океанів планети — Північний Льодовитий. Його площа становить 14,75 млн км кв., що в 12 разів менша від площі Тихого океану. Малі розміри океану зумовили те, що його довго називали морем. Ще наприкінці минулого століття про нього майже нічого не знали. Сумніви були навіть щодо того, чи справді є водна поверхня в районі Північного полюса. Адже більша частина океану завжди вкрита кригою.
Объяснение:
Географічне положення. Північний Льодовитий океан розташований на крайній півночі Землі й з усіх боків повністю оточений суходолом: Євразією та Північною Америкою. Береги материків значно порізані, тут розташовані численні моря і затоки. За кількістю островів Північний Льодовитий океан посідає друге місце після Тихого. Більшість островів мають материкове походження і укриті льодовиками.
Окраїнними морями океану є Баренцеве, Карське, Лаптєвих, Східносибірське, Чукотське, Бофорта, Баффіна. Найбільші архіпелаги - Канадський арктичний, Нова Земля, Північна Земля, Шпіцберген, Земля Франца-Йосифа, Новосибірські острови, острів Врангеля.
Чисельність насе́лення Украї́ни 2017 року становила 44,03 млн осіб (32-ге місце у світі)[1]. За оцінкою Державної служби статистики України, станом на 1 січня 2019 року чисельність наявного населення України без врахування тимчасово окупованої території Донецької області, Луганської області, Автономної Республіки Крим і міста Севастополь становила 37 289 400 осіб (з Донбасом - 42 153 000 осіб)[2]. Чисельність українців стабільно зменшується, народжуваність 2017 року становила 10,3 ‰ (189-те місце у світі), смертність — 14,4 ‰ (5-те місце у світі), природний приріст — -0,41 % (220-те місце у світі) . Історично чисельність населення країни зростала так: станом на 1917 рік на території у сучасних межах України мешкало 38,8 мільйонів осіб (11-те місце у світі серед сучасних держав); на початок Другої світової війни, 1939 року — 39 млн осіб; після війни у межах УРСР 1959 року мешкало 42 млн осіб; 1970 року — 47 млн осіб; на момент здобуття незалежності, 1991 року — 52 млн осіб; згідно з переписом 2001 року — 48,5 млн осіб; перед початком російсько-української війни, на початку 2014 року — 45,5 млн осіб . Населення країни розміщене нерівномірно. Велика кількість населення сконцентрована у великих промислових центрах східних областей і Центрального Придніпров'я, навколо приморських міст Північного Причорномор'я, Південного узбережжя Криму, у столиці та навколо неї. Водночас сільське населення найбільше сконцентроване в Прикарпатті, Галичині та на Поділлі . Пересічна густота населення — 74,3 особи/км² . Рівень урбанізованості досить високий — 70,1 %; в країні налічується 1345 міських поселень, з яких чотири міста-мільйонника — Київ (столиця), Харків, Одеса й Дніпро. Місто Донецьк внаслідок депопуляції втратило частину населення і статус мільйонника . Україну населяють переважно українці, їхня частка превалює над частками інших народів в усіх областях, окрім Криму, де частка росіян трохи більша за половину. У містах, особливо сходу та півдня, велика частка росіян та представників інших народів, що обумовлено масовою імміграцією в часи перебування у складі Російської імперії та особливо Радянського Союзу. Регіонами компактного проживання національних меншин є: кримські татари — Крим, румуни й молдовани — Буковина, угорці — Закарпаття, болгари, молдовани й гагаузи — Одещина, болгари й греки — Приазов'я . Офіційна мова — українська, дуже поширена у вжитку російська мова, регіонально — кримськотатарська (Крим), румунська (Буковина), угорська (Закарпаття) та інші . Більшість населення України сповідує християнську віру і відносить себе до однієї з конфесійних громад: Української православної церкви Московського патріархату, Православної церкви України, Української греко-католицької і римо-католицької церков. Стрімко розвиваються різноманітні громади протестантських церков (переважно на сході); відроджуються громади мусульман (у Криму) створюються нові (переселенцями у великі міста сходу); історично широко представлені юдейські громади у містах і містечках від Львова до Харкова, від Києва до Одеси . Демографічні й соціологічні дослідження в країні ведуться рядом державних органів і науково-освітніх установ . Регулярно проводяться переписи населення. За радянських часів, за рекомендаціями відповідних установ ООН, кожного десятиліття; за часів незалежності лише один раз — Всеукраїнський перепис населення 2001 року
Объяснение: