Кто придумал географию Впервые ввёл термин “география” выдающийся древнегреческий учёный Эратосфен, живший на рубеже III — II вв. до н.э. В своём сочинении “Географические записки”, которое не полностью дошло до наших дней, он свёл воедино все знания о Земле, накопленные к тому времени и впервые применил сам термин “география”. Именно Эратосфен подтвердил утверждение Пифагора о шарообразности Земли и определил очень простыми прибора- ми её радиус и окружность.Во время путешествия по Египту, он заметил, что в городе Асуане в полдень в день летнего солнцестояния солнце находится прямо над головой. А в Александрии, в это же время, солнце стоит гораздо ниже, и все предметы отбрасывают тень.Прибор, который сделал Эратосфен, представлял собой полукруглую чашу, на дне которой в центре он укрепил стержень. Внутри чаши через основание стержня он провёл черту, разделив её на 180 равных частей - градусов. Рассуждения учёного были просты, вычислить угол на который отклоняется тень от стержня в тот момент, когда солнце в зените. И зная расстояние между городами, он определил, что протяжённость окружности земного шара равна около 39 690 км в мерах длины тех времён. По данным современных измерений окружность Земли равна 40 076 км
Геологічний розвиток материка Ще 180 млн років тому Африка була частиною стародавнього материка Гондвана. Коли Гондвана розкололася, від неї відокремилася Африканська літосферна плита. В основі сучасної Африки лежить частина цієї плити - Африкано-Аравійська платформа. Профіль рельєфу материка її осадового чохла в окремих місцях становить 7000 метрів. Складчасті споруди, що колись були на її місці, під впливом зовнішніх сил зруйнувалися, утворивши високі рівнини. Вони простягаються на сотні кілометрів. Таким є нагір’я Тібесті.
На півночі та заході материка платформа частіше зазнавала опускань, утворюючи величезні западини. Вони часто затоплювалися морем. Нині тут переважають висоти до 1000 м, і тому всю цю частину материка називають Низькою Африкою.
Південну і східну частину материка, де середні висоти перевищують 1000 м, називають Високою Африкою. Тут платформа піднімалася, унаслідок чого із часом утворилися Ефіопське нагір’я та Східноафриканське плоскогір’я.
Водночас окремі блоки платформи на сході Африки опускалися, через що виникла ціла система глибоких розломів у земній корі, що утворили Великий Африканський розлом. Тут відбувалися виливи магми та виверження вулканів. Деякі з них уже згасли, наприклад найвища вершина Африки - гора Кіліманджаро(5895м).
У Високій Африці трапляються як поодинокі вершини, так і великі гірські масиви на краях платформи.
Драконові гори: їхні схили нагадують велетенські сходи, що спускаються до внутрішніх районів материка, а до узбережжя Індійського океану гори часто уриваються стрімкими схилами.
Капські гори - простягаються вздовж південного краю Африки, мають стрімкі схили.
На півночі Африки розташовані молоді Атлаські гори (Атлас).
Геологічний розвиток материка Ще 180 млн років тому Африка була
частиною стародавнього материка Гондвана. Коли Гондвана розкололася, від неї відокремилася Африканська літосферна плита. В основі сучасної Африки лежить частина цієї плити - Африкано-Аравійська платформа. Профіль рельєфу материка її осадового чохла в окремих місцях становить 7000 метрів. Складчасті споруди, що колись були на її місці, під впливом
зовнішніх сил зруйнувалися, утворивши високі рівнини. Вони простягаються
на сотні кілометрів. Таким є нагір’я Тібесті.
На півночі та заході материка платформа частіше зазнавала опускань,
утворюючи величезні западини. Вони часто затоплювалися морем. Нині тут
переважають висоти до 1000 м, і тому всю цю частину материка називають
Низькою Африкою.
Південну і східну частину материка, де середні висоти перевищують
1000 м, називають Високою Африкою. Тут платформа піднімалася, унаслідок чого із часом утворилися Ефіопське нагір’я та Східноафриканське
плоскогір’я.
Водночас окремі блоки платформи на сході Африки
опускалися, через що виникла ціла система глибоких розломів у земній
корі, що утворили Великий Африканський розлом. Тут відбувалися виливи магми та виверження вулканів. Деякі з них уже згасли, наприклад
найвища вершина Африки - гора Кіліманджаро(5895м).
У Високій Африці трапляються як поодинокі вершини, так і великі
гірські масиви на краях платформи.
Драконові гори: їхні схили нагадують велетенські сходи, що спускаються до внутрішніх районів материка, а до узбережжя Індійського океану гори часто уриваються стрімкими схилами.
Капські гори - простягаються вздовж південного краю Африки, мають стрімкі схили.
На півночі Африки розташовані молоді Атлаські гори (Атлас).