Крім стабільного забезпечення населення країни якісним, безпечним, доступним продовольством, сільське господарство України спроможне на вагомий внесок у розв'язання світової проблеми голоду. Його потенціал виробництва значно перевищує потреби внутрішнього ринку[1].
Сільськогосподарські угіддя займають 42 млн. гектарів, або 70 % загального фонду країни. 78,9 % сільськогосподарських угідь — орні землі та багаторічні насадження, 13,0 % — пасовища, 8,4 % — сіножаті. Найвища частка орних земель — у степових районах (70–80 %) і лісостеповій зоні. Пасовища зосереджені, в основному, в Карпатах, на Поліссі та в південно-східних степових областях, сіножаті — в долинах річок лісової і лісостепової зон.
Станом на 2015 рік українські сільгоспвиробники постачають свою продукцію в 190 країн світу[2].
За даними уряду, станом на 2018 рік агросектор займає майже 17 % ВВП України і приносить майже 38 % валютної виручки.[3]
Восточный макрорегион — крупнейшая по площади часть России (12,8 млн. км2) — 75% территории страны. К планетарной зоне Севера относится 1/2 территории Западной Сибири, 2/3 Восточной Сибири, 3/4 Дальнего Востока, поэтому освоение региона связано с большими затратами; здесь проживает всего 22% населения страны.
В недрах Сибири и Дальнего Востока сосредоточены огромные запасы природных ресурсов: 85% энергоресурсов и древесины, 75% запасов пресных вод, основная масса запасов алмазов, золота, руд металлов. Южная часть региона имеет достаточно пригодный для многоотраслевого сельского хозяйства климат и плодородные почвы. В морях, реках, озерах региона развит рыбный промысел, в лесах — охота-Районы Восточного макрорегиона сближает высокая чувствительность экосистем Дальнего Севера к антропогенному воздействию, влиянию транспорта
Развитие региона, обладающего такой крупной ресурсной базой, сдерживается не только суровостью климата, но и крайней удаленностью от европейской части России. Поэтому развитие транспорта — жизненно важный во для макрорегиона.
Сільськогосподарські угіддя займають 42 млн. гектарів, або 70 % загального фонду країни. 78,9 % сільськогосподарських угідь — орні землі та багаторічні насадження, 13,0 % — пасовища, 8,4 % — сіножаті. Найвища частка орних земель — у степових районах (70–80 %) і лісостеповій зоні. Пасовища зосереджені, в основному, в Карпатах, на Поліссі та в південно-східних степових областях, сіножаті — в долинах річок лісової і лісостепової зон.
Станом на 2015 рік українські сільгоспвиробники постачають свою продукцію в 190 країн світу[2].
За даними уряду, станом на 2018 рік агросектор займає майже 17 % ВВП України і приносить майже 38 % валютної виручки.[3]
Восточный макрорегион — крупнейшая по площади часть России (12,8 млн. км2) — 75% территории страны. К планетарной зоне Севера относится 1/2 территории Западной Сибири, 2/3 Восточной Сибири, 3/4 Дальнего Востока, поэтому освоение региона связано с большими затратами; здесь проживает всего 22% населения страны.
В недрах Сибири и Дальнего Востока сосредоточены огромные запасы природных ресурсов: 85% энергоресурсов и древесины, 75% запасов пресных вод, основная масса запасов алмазов, золота, руд металлов. Южная часть региона имеет достаточно пригодный для многоотраслевого сельского хозяйства климат и плодородные почвы. В морях, реках, озерах региона развит рыбный промысел, в лесах — охота-Районы Восточного макрорегиона сближает высокая чувствительность экосистем Дальнего Севера к антропогенному воздействию, влиянию транспорта
Развитие региона, обладающего такой крупной ресурсной базой, сдерживается не только суровостью климата, но и крайней удаленностью от европейской части России. Поэтому развитие транспорта — жизненно важный во для макрорегиона.
Объяснение: