1. Географическая широта-это основной климатообразующий фактор, ведь от этой широты или от угла падения солнечных лучей зависит количество солнечной радиации (то есть тепла), которое будет поступать на поверхность Земли.
2. Циркуляция воздушных масс-это перемещение огромных потоков воздуха над территорией Земли, которые переносит тепло и влагу из одних территорий на другие.
3. Океанические течения.Если течения тёплые, то они приносят на поверхность Земли тёплый и влажный воздух, а если холодные-то холодный и сухой.Поэтому климат в прибрежных территориях на материках в основном зависит от этих течений.
4. Подстилающая поверхность и рельеф.На разных участках с разным рельефом климат будет различный.Если есть горы то они буду задерживать воздушные массы, идущие например с океана.В горах также формируется горный климат, которому присуща высотная поясность, то есть изменение климата с высотой.А на равнинной поверхности воздушные массы будут глубоко заходить внутрь материка.
5. Удаленность от океана.Возле океана климат всегда будет морской с высокой влажностью.И чем дальше вглубь материка, тем меньше будет выпадать осадков.
Вели́кі географі́чні відкриття́ — у всесвітній історії період XV—XVII століть, в ході якого європейські народи здійснили географічні відкриття майже в усіх регіонах Земної кулі. Були знайдені нові землі і морські маршрути до Африки, Америки, Азії та Океанії. Європа дала початок загальнопланетарній глобалізації й вестернізації, докорінно змінивши політично-економічну й соціально-культурну карту старого світу. Передовими країнами цього періоду були Португалія і Кастилія (Іспанія), наприкінці періоду — Англія, Франція, Голландія. Рушіями відкриттів були поширення християнства і боротьба з ісламом, розширення володінь і пошук ресурсів (дорогоцінних металів, прянощів, рабів, інших товарів). Європейці отримали нові знання в багатьох галузях науки: навігації, географії, астрономії, етнографії, військової справи, економіки тощо. Християнство перетворилося на панівну релігію планети, завдяки діяльності єзуїтів, домініканців та інших чернечих орденів. Європейські держави заснували заморські торговельні факторії та колонії, поступово вступивши в епоху колоніалізму й імперіалізму. Відбулося невідоме до того часу переміщення осіб, змішання і нищення культур, освоєння і розвиток невідомих територій. Видатними діячами, які здійснили цивілізаційний прорив Європи у цей період, були Христофор Колумб, Васко да Гама, Педру Алвареш Кабрал, Бартоломеу Діаш, Фернан Магеллан, Франциск Ксав'єр, Афонсу де Албукерке, Франсіско Пісарро, Ернан Кортес, Мігель Лопес де Легаспі, Франсіско де Орельяна та інші.
Краткое описание климатообразующих факторов.
Климатообразующие факторы:
1. Географическая широта-это основной климатообразующий фактор, ведь от этой широты или от угла падения солнечных лучей зависит количество солнечной радиации (то есть тепла), которое будет поступать на поверхность Земли.
2. Циркуляция воздушных масс-это перемещение огромных потоков воздуха над территорией Земли, которые переносит тепло и влагу из одних территорий на другие.
3. Океанические течения.Если течения тёплые, то они приносят на поверхность Земли тёплый и влажный воздух, а если холодные-то холодный и сухой.Поэтому климат в прибрежных территориях на материках в основном зависит от этих течений.
4. Подстилающая поверхность и рельеф.На разных участках с разным рельефом климат будет различный.Если есть горы то они буду задерживать воздушные массы, идущие например с океана.В горах также формируется горный климат, которому присуща высотная поясность, то есть изменение климата с высотой.А на равнинной поверхности воздушные массы будут глубоко заходить внутрь материка.
5. Удаленность от океана.Возле океана климат всегда будет морской с высокой влажностью.И чем дальше вглубь материка, тем меньше будет выпадать осадков.
Вели́кі географі́чні відкриття́ — у всесвітній історії період XV—XVII століть, в ході якого європейські народи здійснили географічні відкриття майже в усіх регіонах Земної кулі. Були знайдені нові землі і морські маршрути до Африки, Америки, Азії та Океанії. Європа дала початок загальнопланетарній глобалізації й вестернізації, докорінно змінивши політично-економічну й соціально-культурну карту старого світу. Передовими країнами цього періоду були Португалія і Кастилія (Іспанія), наприкінці періоду — Англія, Франція, Голландія. Рушіями відкриттів були поширення християнства і боротьба з ісламом, розширення володінь і пошук ресурсів (дорогоцінних металів, прянощів, рабів, інших товарів). Європейці отримали нові знання в багатьох галузях науки: навігації, географії, астрономії, етнографії, військової справи, економіки тощо. Християнство перетворилося на панівну релігію планети, завдяки діяльності єзуїтів, домініканців та інших чернечих орденів. Європейські держави заснували заморські торговельні факторії та колонії, поступово вступивши в епоху колоніалізму й імперіалізму. Відбулося невідоме до того часу переміщення осіб, змішання і нищення культур, освоєння і розвиток невідомих територій. Видатними діячами, які здійснили цивілізаційний прорив Європи у цей період, були Христофор Колумб, Васко да Гама, Педру Алвареш Кабрал, Бартоломеу Діаш, Фернан Магеллан, Франциск Ксав'єр, Афонсу де Албукерке, Франсіско Пісарро, Ернан Кортес, Мігель Лопес де Легаспі, Франсіско де Орельяна та інші.
Объяснение: