Рассмотрим последовательно составляющие Донецко-Приднепровского макрорайона. Начнем с характеристики Донецкого экономического района. В состав района входят Донецкая и Луганская области, расположенные па востоке и юго-востоке Украины. Площадь - 53,2 тыс. км2. Население - 8,2 млн. чел. Это район тяжелой индустрии, он является ведущей в стране угольно-металлургической базой и по уровню экономического развития занимает первое место в Украине. В масштабах промышленного производства страны Донецкий район выделяется добычей угля, поваренной сопи, производством электроэнергии, стали, мощным развитием тяжелою. машиностроения, химического комплекса и промышленности строительных материалов. К важнейшим факторам формирования районного комплекса относятся, в первую очередь, природно-ресурсный. демографический и фактор географического положения. Для развития хозяйства район имеет в целом благоприятные природные условия и значительные природные ресурсы (каменный уголь, соли, ртутные руды - киноварь, строительные материалы и т.д.). Однако, в районе остро ощущается нехватка водных и лесных ресурсов. Экономико-географическое положение оказывает благоприятное влияние на развитие района, так как он расположен большей своей частью в Приазовье, граничит с индустриальными Приднепровским и Северо-Восточным экономическими районами, а также па севере и востоке - с Россией. С указанными территориями район тесно связан густой сетью железных и шоссейных дорог, что безусловно его социально-экономическому развитию. В районе сосредоточены большие людские ресурсы. По количеству населения район занимает первое место в стране. Обе области высоко урбанизированы (около 90%). Здесь сконцентрированы квалифицированные кадры горняков, металлургов, машиностроителей, химиков. Отраслями специализации района являются угольная промышленность, электроэнергетика, металлургия, основная химия, тяжелое машиностроение и промышленность строительных материалов. Угольная промышленность представлена добычей коксовых и энергетических углей (коксующихся в Донецкой области, антрацитов - в Луганской) На угольной промышленности базируется электронергетика, которая представлена мощными ТЭС (Старобешевская, Кураковская. Луганская, Северолонеикая и др.), производящими до 1/3 всей электроэнергии Украины. Высочайшая концентрация коксохимкомбинатов в Донецкой области, в пределах которой находятся гигантские запасы коксующихся углей. Второй район коксохимической промышленности сложился в Приднепровье. Высококачественные флюсовые известняки н доломиты добывают в Донецкой (Докучаевок, Комсомольск, Первомайское и Новотроицк) и Днепропетровской (близ Кривого Рога) областях. Основным фактором, который предопределяет размещение черной металлургии, является большая материалоемкость производства. Так, для выплавки 1т чугуна нужно 1,6-3 т сырой железной руды (в зависимости от содержимого в ней железа) или 1,6-1,7 т железорудного концентрата, 0,75--1,1 т кокса или 1-1,8 т коксующегося угля (при использовании природного горючего газа потребность в коксе уменьшается до 600 кг), 0,5 т известняка и 10-20 т воды с повторным ее использованием, марганцевая руда и огнеупоры. В целом на 1 т готовой продукции (проката) расходуется 6 т сырья, топлива и других материалов, много воды. Следовательно, при размещении металлургического предприятия полного цикла решающее значение имеет наличие необходимых сырьевых, топливно-энергетических и водных ресурсов. В Украине исторически сложилось так, что металлургические заводы размещены в Донбассе - возле источников топлива, а также в Приднепровье - близ месторождений железной и марганцевой руд и надежного источника водоснабжения - Днепра. При размещении заводов черной металлургии в Украине перед Октябрьской революцией и в годы первых пятилеток топливный фактор был определяющим Черная металлургия производит чугун, сталь, прокат - Мариуполь, Донецк, Макеевка, Алчевск, Енакиево. Цветные металлы - Константиновка (цинк), Никитовка (ртуть), Артемовск (завод о
Складчаста область (рос. складчатая область, англ. fold area, folded region, orogen; нім. Faltungsgebiet n) – сукупність складчастих споруд, які виникли на місці попередньої геосинклінальної області. Відповідає складчастій гірській країні, від якої утворюється назва С.о.
Складчаста область - ділянка земної кори, в межах якої шари гірських порід зім'яті в складки. Утворення більшої частини С. о. є закономірною стадією розвитку рухливих зон земної кори — геосинклінальних поясів . У зв'язку з нерівномірною інтенсивністю розвитку тектонічних процесів (див. Тектонічні цикли ) формування С. о. приурочене переважно до деяких епох, називається епохами складчастості. Наприклад, для часу з початку палеозою виділяються: Каледонії С. о. (головне ськладкообразованіє відбувалося в ордовіке, силурі і першій половині девона), герцинськие С. о. (в кінці палеозою), мезозойські, або кіммерійські С. о. (у юрі і початку мела), альпійські С. о. (в кінці крейди і кайнозої). Ряд С. о. утворився в докембрії (див. Докембрійські епохи складчастості ) . Окрім складок, С. о. характеризуються наявністю покривів тектонічних, регіональним метаморфізмом порід, посиленим проявом магматичної діяльності. Деяка частина С. о. виникла в результаті того, що зім'яло осадового чохла платформ, або на периферії геосинклінальних областей (наприклад, Юрські гори) або у внутрішньоплатформених складчастих зонах, зокрема авлакогенах (Донбас).
Складчаста область (рос. складчатая область, англ. fold area, folded region, orogen; нім. Faltungsgebiet n) – сукупність складчастих споруд, які виникли на місці попередньої геосинклінальної області. Відповідає складчастій гірській країні, від якої утворюється назва С.о.
Складчаста область - ділянка земної кори, в межах якої шари гірських порід зім'яті в складки. Утворення більшої частини С. о. є закономірною стадією розвитку рухливих зон земної кори — геосинклінальних поясів . У зв'язку з нерівномірною інтенсивністю розвитку тектонічних процесів (див. Тектонічні цикли ) формування С. о. приурочене переважно до деяких епох, називається епохами складчастості. Наприклад, для часу з початку палеозою виділяються: Каледонії С. о. (головне ськладкообразованіє відбувалося в ордовіке, силурі і першій половині девона), герцинськие С. о. (в кінці палеозою), мезозойські, або кіммерійські С. о. (у юрі і початку мела), альпійські С. о. (в кінці крейди і кайнозої). Ряд С. о. утворився в докембрії (див. Докембрійські епохи складчастості ) . Окрім складок, С. о. характеризуються наявністю покривів тектонічних, регіональним метаморфізмом порід, посиленим проявом магматичної діяльності. Деяка частина С. о. виникла в результаті того, що зім'яло осадового чохла платформ, або на периферії геосинклінальних областей (наприклад, Юрські гори) або у внутрішньоплатформених складчастих зонах, зокрема авлакогенах (Донбас).
Объяснение: