2 . государство в Центральной Америке, между Коста-Рикой (на юге) и Гондурасом 3В пределах территории Никарагуа, отличающейся большим разнообразием ландшафтов, можно выделить 4 крупных природных области. Большую часть страны занимает треугольная в плане, сужающаяся к югу горная область (Никарагуанское нагорье). С востока к нему примыкает вторая область – обрамляющая Карибское побережье широкая полоса низменностей, известная как Москитовый берег. Третью область образует низменность, тянущаяся поперек перешейка от зал. Фонсека на юго-восток до Карибского побережья, а четвертую – вулканическая зона западного Никарагуа, с многочисленными действующими вулканами.
Центральная горная область – Никарагуанское нагорье – представляет собой сложную систему складчато-сбросовых хребтов, ориентированных в широтном направлении; на юго-западе они перекрыты чехлом вулканических отложений. Высота гор на юго-западе составляет ок. 1500 м над у.м. и постепенно снижается до 600 м на восток. Многочисленные пики возвышаются над уровнем хребтов, достигая 2400 м. Восточная часть области расчленена глубоко врезанными долинами рек, текущих на восток. В нижнем течении реки имеют широкие долины с плоским дном и текут между постепенно снижающимися к востоку – в сторону Карибского моря – горными грядами.
Низменность Москитового берега, местами более 80 км шириной, протягивается вдоль всего побережья Никарагуа начиная от р. Сан-Хуан и продолжается далее на север в пределы Гондураса. Эта низменность сложена наносами многочисленных протекающих по ней рек, в том числе Коко (или Сеговия), Рио-Эскондидо, Рио-Гранде-де-Матагальпа и др., и изобилует болотами. Западнее горной области расположена широкая тектоническая депрессия, обрамленная протяженными линиями разломов и тянущаяся в юго-восточном направлении от зал. Фонсека. В ее пределах находятся два больших озера – Манагуа длиной 51 км и шириной от 16 до 25 км и Никарагуа, длиной 105 км и шириной ок. 70 км. Эта область подвержена частым землетрясениям. Над поверхностью озера Никарагуа поднимаются три вулканических конуса, самый высокий из которых – Консепсьон (1557 м над у.м.). На юго-западном берегу озера Манагуа вздымается величественный вулкан Момотомбо (1259 м). Цепь из 20 вулканов продолжается далее на северо-запад, к зал. Фонсека. Озера отделены от Тихого океана зоной холмистого и низкогорного рельефа шириной от 25 до 50 км; высота гор местами достигает 900 м. 4.Тропический, пассатный. Средняя дневная температура сухого периода (с марта по май) 24—32 °C. Дожди возможны в период с июня по октябрь, средняя дневная температура 26—28 °C. Лучшее время для поездки на Тихоокеанское побережье и в центральные районы страны — сухое и прохладное начало зимы. На Атлантическое побережье можно ехать в любое время года, за исключением очень пыльных апреля и мая. 5.Крупнейшие реки — Коко, Рио-Гранде. Самые большие озера — Манагуа и Никарагуа. 7.
щею та найвище нагір’я світу — Тибет. У Євразії є й найглибша западина суходолу: береги Мертвого моря лежать на 395 м нижче від рівня моря. Надзвичайно різноманітний і контрастний рельєф материка сформувався в результаті тривалих геологічних процесів, що відбувалися в надрах Землі та на її поверхні.
^1^ Тектонічна будова.
На відміну від інших материків, основу Євразії складають декілька давніх платформ, сполучених між собою різновіковими складчастими поясами. Образно кажучи, Євразія складається з кількох континентів, з’єднаних в одне ціле. Давні платформи — Східноєвропейська, Сибірська, Китайська — разом із Північною Америкою формували єдиний материк — Лавразію. До них пізніше приєдналися Аравійська й Індостанська платформи — уламки давньої Гондвани.
На карті будови земної кори (рис. 1) видно, що Євразія займає не тільки всю Євразійську літосферну плиту, але й частини Індо-Австралійської та Африкано-Аравійської. Уздовж лінії їхнього зіткнення земна кора зім’ята у складки — там в альпійську епоху утворився Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс. Тому гори, що виникли в цьому поясі, розташовуються не на окраїнах уздовж узбережжя, як на інших материках, а у внутрішніх і південних частинах Євразії. Уздовж східного узбережжя материка на стику з Тихоокеанською літосферною плитою простягнувся ще один пояс альпійської складчастості — Тихоокеанський.
У поясах складчастості складкоутворення ще не завершилося, тривають активні тектонічні процеси. У зв’язку з цим у таких місцях гаються висока сейсмічність і вулканізм. Найбільшими діючими вулканами в Європі в межах Середземноморського сейсмічного поясу є Етна (рис. 2) і Везувій. Діючі вулкани Азії — Ключев-ська Сопка, Фудзіяма, Кракатау та інші — входять до Тихоокеанського сейсмічного поясу.
4^ Загальні риси рельєфу.
Пояснити розташування основних форм рельєфу материка до зіставлення фізичної карти Євразії та карти будови земної кори. У межах платформ сформувався рівнинний рельєф різної висоти.
Величезні простори на сході Європи займає Східноєвропейська рівнина, яка утворилася на Східноєвропейській платформі. Давнім азіатським платформам відповідають Середньосибірське плоскогір’я
1Никарагуа
2 . государство в Центральной Америке, между Коста-Рикой (на юге) и Гондурасом3В пределах территории Никарагуа, отличающейся большим разнообразием ландшафтов, можно выделить 4 крупных природных области. Большую часть страны занимает треугольная в плане, сужающаяся к югу горная область (Никарагуанское нагорье). С востока к нему примыкает вторая область – обрамляющая Карибское побережье широкая полоса низменностей, известная как Москитовый берег. Третью область образует низменность, тянущаяся поперек перешейка от зал. Фонсека на юго-восток до Карибского побережья, а четвертую – вулканическая зона западного Никарагуа, с многочисленными действующими вулканами.
Центральная горная область – Никарагуанское нагорье – представляет собой сложную систему складчато-сбросовых хребтов, ориентированных в широтном направлении; на юго-западе они перекрыты чехлом вулканических отложений. Высота гор на юго-западе составляет ок. 1500 м над у.м. и постепенно снижается до 600 м на восток. Многочисленные пики возвышаются над уровнем хребтов, достигая 2400 м. Восточная часть области расчленена глубоко врезанными долинами рек, текущих на восток. В нижнем течении реки имеют широкие долины с плоским дном и текут между постепенно снижающимися к востоку – в сторону Карибского моря – горными грядами.
Низменность Москитового берега, местами более 80 км шириной, протягивается вдоль всего побережья Никарагуа начиная от р. Сан-Хуан и продолжается далее на север в пределы Гондураса. Эта низменность сложена наносами многочисленных протекающих по ней рек, в том числе Коко (или Сеговия), Рио-Эскондидо, Рио-Гранде-де-Матагальпа и др., и изобилует болотами.
Западнее горной области расположена широкая тектоническая депрессия, обрамленная протяженными линиями разломов и тянущаяся в юго-восточном направлении от зал. Фонсека. В ее пределах находятся два больших озера – Манагуа длиной 51 км и шириной от 16 до 25 км и Никарагуа, длиной 105 км и шириной ок. 70 км. Эта область подвержена частым землетрясениям. Над поверхностью озера Никарагуа поднимаются три вулканических конуса, самый высокий из которых – Консепсьон (1557 м над у.м.). На юго-западном берегу озера Манагуа вздымается величественный вулкан Момотомбо (1259 м). Цепь из 20 вулканов продолжается далее на северо-запад, к зал. Фонсека. Озера отделены от Тихого океана зоной холмистого и низкогорного рельефа шириной от 25 до 50 км; высота гор местами достигает 900 м.
4.Тропический, пассатный. Средняя дневная температура сухого периода (с марта по май) 24—32 °C. Дожди возможны в период с июня по октябрь, средняя дневная температура 26—28 °C. Лучшее время для поездки на Тихоокеанское побережье и в центральные районы страны — сухое и прохладное начало зимы. На Атлантическое побережье можно ехать в любое время года, за исключением очень пыльных апреля и мая.
5.Крупнейшие реки — Коко, Рио-Гранде. Самые большие озера — Манагуа и Никарагуа.
7.
Этнический состав:
метисы 69 %белые 17 %чернокожие, мулаты и самбо 9 %индейцы 5 %щею та найвище нагір’я світу — Тибет. У Євразії є й найглибша западина суходолу: береги Мертвого моря лежать на 395 м нижче від рівня моря. Надзвичайно різноманітний і контрастний рельєф материка сформувався в результаті тривалих геологічних процесів, що відбувалися в надрах Землі та на її поверхні.
^1^ Тектонічна будова.
На відміну від інших материків, основу Євразії складають декілька давніх платформ, сполучених між собою різновіковими складчастими поясами. Образно кажучи, Євразія складається з кількох континентів, з’єднаних в одне ціле. Давні платформи — Східноєвропейська, Сибірська, Китайська — разом із Північною Америкою формували єдиний материк — Лавразію. До них пізніше приєдналися Аравійська й Індостанська платформи — уламки давньої Гондвани.
На карті будови земної кори (рис. 1) видно, що Євразія займає не тільки всю Євразійську літосферну плиту, але й частини Індо-Австралійської та Африкано-Аравійської. Уздовж лінії їхнього зіткнення земна кора зім’ята у складки — там в альпійську епоху утворився Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс. Тому гори, що виникли в цьому поясі, розташовуються не на окраїнах уздовж узбережжя, як на інших материках, а у внутрішніх і південних частинах Євразії. Уздовж східного узбережжя материка на стику з Тихоокеанською літосферною плитою простягнувся ще один пояс альпійської складчастості — Тихоокеанський.
У поясах складчастості складкоутворення ще не завершилося, тривають активні тектонічні процеси. У зв’язку з цим у таких місцях гаються висока сейсмічність і вулканізм. Найбільшими діючими вулканами в Європі в межах Середземноморського сейсмічного поясу є Етна (рис. 2) і Везувій. Діючі вулкани Азії — Ключев-ська Сопка, Фудзіяма, Кракатау та інші — входять до Тихоокеанського сейсмічного поясу.
4^ Загальні риси рельєфу.
Пояснити розташування основних форм рельєфу материка до зіставлення фізичної карти Євразії та карти будови земної кори. У межах платформ сформувався рівнинний рельєф різної висоти.
Величезні простори на сході Європи займає Східноєвропейська рівнина, яка утворилася на Східноєвропейській платформі. Давнім азіатським платформам відповідають Середньосибірське плоскогір’я