За характером живлення, формою поверхні і переважаючим складом рослинності болота поділяються на низинні (евтрофні), верхові (оліготрофні) і перехідні (мезотрофні).
Низинні (евтрофні) болота розташовуються у знижених частинах рельєфу на місцевих вододілах, на місці колишніх водойм, в заплавах річок. Поверхня цих боліт плоска або ввігнута. Живлення відбувається атмосферними опадами, поверхневими і ґрунтовими водами. Поверхневі і ґрунтові води відносно багаті на мінеральні солі, і тому тут росте багата евтрофна рослинність (чорна вільха, береза, осока, очерет, хвощ). Торф цих боліт багатий на мінеральні солі, (зольність 6-7 %), використовується як добриво. Низинні болота найбільш поширені в заплавах Дунаю, Дніпра.
Верхові (оліготрофні) болота зустрічаються в районах з надлишковим зволоженням і розташовуються на плоских вододілах. Ці болота бідні на мінеральні солі, і тут ростуть невибагливі рослини (сфагновий мох, журавлина, пригнічена сосна та ін.) Наростання моху і накопичення торфу в центральній частині відбувається швидше ніж на краях, і тому ці болота мають опуклу форму поверхні. Зольність торфу становить близько 4 %, він використовується як паливо.
Перехідні болота за ступенем мінералізації вод, характером рослинності є проміжними між верховими і низинними.
Живлення боліт відбувається за рахунок поверхневих вод (під час розливу річок), грунтових вод і атмосферних опадів. Верхові болота живляться в основному за рахунок атмосферних опадів, тому ці болота бідні на мінеральні солі. У живленні низинних і перехідних боліт велике значення мають грунтові води, а також води поверхневих водотоків в період їх розливу. Живлення атмосферними опадами має меншу питому вагу. Співвідношення різних видів живлення істотно залежить від висотного положення болота по відношенню до рельєфу місцевості і від характеру гідрологічних умов заболоченої місцевості. Водний баланс боліт малодосліджений. Точних даних про співвідношення елементів водного балансу для боліт різного типу немає.
Для верхових боліт зони надмірного зволоження основну частку у прибутковій частині балансу складають атмосферні опади. У видатковій частині балансу значна частина припадає на сумарне випаровування, менша – на стік з боліт.
Дан показують, що за період травень-вересень випаровування з верхових боліт менше, ніж сума опадів, які випадають за той же час. Тому з верхових боліт навіть у літній період можливий стік від дощу. Випаровування з низинних боліт з природною луговою дерниною за вегетаційний період більше, ніж величина атмосферних опадів. Стік з боліт переважає в зимово-весняний період. Влітку він незначний і становить близько 7 % від величини випаровування. Стікання води з болотного масиву триває доти, поки не вичерпаються запаси вільної вологи у діяльному шарі. При зниженні рівнів грунтових вод стік з болота практично припиняється.
1) Месторождения полиметаллических руд. Полиметаллические свинцово-цинковые руды России сосредоточены в Западной Сибири (Салаирская группа), Восточной Сибири (Нерчинская группа, Горевское месторождение в Красноярском крае, в Республике Тува) на Дальнем Востоке (Тетюхинская группа). Месторождения олова. Главный район размещения - Дальний Восток. Наиболее крупные месторождения - в районах хребтов Малый Хинган и Сихотэ-Алинь, Южном Приморье и бассейне р. Яны.
2) 1. Ханкайский заповедник в Приморском крае – это более 330 видов птиц, гнездящихся на берегах озера Ханка. Среди них японский и даурский журавли и колпица, занесенные в Международную Красную книгу. Звезда мира флоры этого заповедника Дальнего Востока – цветущий лотос на озерной глади.
2. Сихотэ-Алинский заповедник был создан в 1935 году с единственной целью – сохранение и восстановление поголовья соболя. Сегодня он внесен в списки ЮНЕСКО как объект мировой ценности, а здешние биологи занимаются не только работой с соболем, но и наблюдениями за амурскими тиграми. Особо охраняемые растения на территории резервата – кедры, тисы и ели, образующие рощи и леса, а озера солонцового и лагунного происхождения представляют собой уникальные водоемы, где обитает множество эндемичных биологических видов. 3. Крупнейшая на планете мигрирующая группировка сибирской косули – предмет гордости работников Норского заповедника в Амурской области. Наблюдение за этими редкими млекопитающими и их охрана – не единственная забота биологов. В числе их подопечных – черный и дальневосточный аисты, рыбный филин и японские журавли.
4. Уссурийский заповедник на Дальнем Востоке – самый известный среди туристов. Здесь обитает множество охраняемых видов животных, королем которых по праву считается амурский тигр. А еще в лесах заповедника встречаются восточносибирский леопард и утка-мандаринка, черный аист и уссурийский когтистый тритон, занесенные в Красную книгу России. Для туристов представляют несомненный интерес и уникальные природные образования Уссурийского заповедника. Известняковые массивы образуют здесь живописные скалы, многие из которых имеют собственные имена, например, гора Змеиная и пещера Спящей красавицы.
Объяснение:
За характером живлення, формою поверхні і переважаючим складом рослинності болота поділяються на низинні (евтрофні), верхові (оліготрофні) і перехідні (мезотрофні).
Низинні (евтрофні) болота розташовуються у знижених частинах рельєфу на місцевих вододілах, на місці колишніх водойм, в заплавах річок. Поверхня цих боліт плоска або ввігнута. Живлення відбувається атмосферними опадами, поверхневими і ґрунтовими водами. Поверхневі і ґрунтові води відносно багаті на мінеральні солі, і тому тут росте багата евтрофна рослинність (чорна вільха, береза, осока, очерет, хвощ). Торф цих боліт багатий на мінеральні солі, (зольність 6-7 %), використовується як добриво. Низинні болота найбільш поширені в заплавах Дунаю, Дніпра.
Верхові (оліготрофні) болота зустрічаються в районах з надлишковим зволоженням і розташовуються на плоских вододілах. Ці болота бідні на мінеральні солі, і тут ростуть невибагливі рослини (сфагновий мох, журавлина, пригнічена сосна та ін.) Наростання моху і накопичення торфу в центральній частині відбувається швидше ніж на краях, і тому ці болота мають опуклу форму поверхні. Зольність торфу становить близько 4 %, він використовується як паливо.
Перехідні болота за ступенем мінералізації вод, характером рослинності є проміжними між верховими і низинними.
Живлення боліт відбувається за рахунок поверхневих вод (під час розливу річок), грунтових вод і атмосферних опадів. Верхові болота живляться в основному за рахунок атмосферних опадів, тому ці болота бідні на мінеральні солі. У живленні низинних і перехідних боліт велике значення мають грунтові води, а також води поверхневих водотоків в період їх розливу. Живлення атмосферними опадами має меншу питому вагу. Співвідношення різних видів живлення істотно залежить від висотного положення болота по відношенню до рельєфу місцевості і від характеру гідрологічних умов заболоченої місцевості. Водний баланс боліт малодосліджений. Точних даних про співвідношення елементів водного балансу для боліт різного типу немає.
Для верхових боліт зони надмірного зволоження основну частку у прибутковій частині балансу складають атмосферні опади. У видатковій частині балансу значна частина припадає на сумарне випаровування, менша – на стік з боліт.
Дан показують, що за період травень-вересень випаровування з верхових боліт менше, ніж сума опадів, які випадають за той же час. Тому з верхових боліт навіть у літній період можливий стік від дощу. Випаровування з низинних боліт з природною луговою дерниною за вегетаційний період більше, ніж величина атмосферних опадів. Стік з боліт переважає в зимово-весняний період. Влітку він незначний і становить близько 7 % від величини випаровування. Стікання води з болотного масиву триває доти, поки не вичерпаються запаси вільної вологи у діяльному шарі. При зниженні рівнів грунтових вод стік з болота практично припиняється.
Месторождения олова. Главный район размещения - Дальний Восток. Наиболее крупные месторождения - в районах хребтов Малый Хинган и Сихотэ-Алинь, Южном Приморье и бассейне р. Яны.
2) 1. Ханкайский заповедник в Приморском крае – это более 330 видов птиц, гнездящихся на берегах озера Ханка. Среди них японский и даурский журавли и колпица, занесенные в Международную Красную книгу. Звезда мира флоры этого заповедника Дальнего Востока – цветущий лотос на озерной глади.
2. Сихотэ-Алинский заповедник был создан в 1935 году с единственной целью – сохранение и восстановление поголовья соболя. Сегодня он внесен в списки ЮНЕСКО как объект мировой ценности, а здешние биологи занимаются не только работой с соболем, но и наблюдениями за амурскими тиграми. Особо охраняемые растения на территории резервата – кедры, тисы и ели, образующие рощи и леса, а озера солонцового и лагунного происхождения представляют собой уникальные водоемы, где обитает множество эндемичных биологических видов.
3. Крупнейшая на планете мигрирующая группировка сибирской косули – предмет гордости работников
Норского заповедника в Амурской области. Наблюдение за этими редкими млекопитающими и их охрана – не единственная забота биологов. В числе их подопечных – черный и дальневосточный аисты, рыбный филин и японские журавли.
4. Уссурийский заповедник на Дальнем Востоке – самый известный среди туристов. Здесь обитает множество охраняемых видов животных, королем которых по праву считается амурский тигр. А еще в лесах заповедника встречаются восточносибирский леопард и утка-мандаринка, черный аист и уссурийский когтистый тритон, занесенные в Красную книгу России.
Для туристов представляют несомненный интерес и уникальные природные образования Уссурийского заповедника. Известняковые массивы образуют здесь живописные скалы, многие из которых имеют собственные имена, например, гора Змеиная и пещера Спящей красавицы.
Источник: http://www.votpusk.ru/story/article.asp?ID=13435#ixzz48cizBgd4