Практическая работа № 12.
«Описание погоды по синоптической карте».
Пользуясь картой прогноза погоды (атлас стр. 27), опишите погоду по плану:
г. Осло.
План описания погоды:
1. Температура воздуха.
2. Атмосферное давление, его значение. Повышенное оно или пониженное?
3. Ветер, его направление и сила.
4. Облачность.
5. Осадки, их виды.
6. Иные явления природы.
Амазо́нка (исп. и порт. Amazonas) — река в Южной Америке. Образуется слиянием рек Мараньон и Укаяли. Длина от истока рекиМараньон — 6992,06 км[2], от истока реки Апачет — около 7000 км, от истока Укаяли свыше 7000 км. Амазонка со своим длиннейшим истоком претендует, вместе с Нилом, на статус самого длинного водотока в мире, а также является крупнейшей в мире рекой по площади бассейна и полноводности.
Площадь бассейна — 7180 тыс. км² (по другим данным 6915 тыс. км²). Это заметно превышает бассейн эстуария Ла-Плата (4140 тыс. км²) иКонго (около 3700 тыс. км²).
В 2011 году по результатам всемирного конкурса, Амазонка признана одним из семи природных чудес мира[3].
Бо́льшая часть бассейна Амазонки принадлежит Бразилии, юго-западные и западные районы — Боливии, Перу, Эквадору и Колумбии. Протекая большей частью по Амазонской низменности в субширотном направлении близ экватора, Амазонка впадает в Атлантический океан, образуя самую большую в мире дельту (площадью свыше 100 тыс. км²и включающую самый большой в мире речной остров Маражо).
Амазонку питают многочисленные притоки; около 20 из них длиной более 1500 км. Наиболее значительные притоки: справа — Журуа,Пурус, Мадейра, Тапажос, Шингу; слева — Иса, Жапура, Риу-Негру.
По данным Департамента геофизики бразильской Национальной обсерватории, в одном направлении с Амазонкой, но на глубине4 тыс. метров, протекает подземная река Хамза (Hamza), питаемая грунтовыми водами. Её сток оценивается в 3 тыс. м³/с[4].
Средний расход в нижнем течении около 220 тыс. м³/с (колеблется по сезонам от 70 до 300 тыс. м³/с и более). Среднегодовой сток около 7000 км³ (около 15 % общего годового стока всех рек земного шара). Твёрдый сток — свыше 1 млрд тонн. Приливы проникают вверх по реке на 1400 км и в устьевой части сопровождаются поророкой.
Вместе с притоками Амазонка образует систему внутренних водных путей общей длиной более 25 тыс. км. Главное русло Амазонки судоходно на 4300 км (до Анд). До города Манаус (1690 км от устья) поднимаются океанские суда.
Главные порты (снизу вверх): Белен, Сантарен, Обидус, Манаус(Бразилия), Икитос (Перу).
Площадь бассейна реки почти равна площади Австралии. Подъём воды в северных и южных притоках Амазонки бывает в разное время года. Это несколько сглаживает колебания уровня Амазонки, поэтому она полноводна весь год. При подъёме воды река затопляет обширные пространства, образуя непроходимые болота
вот
Христофор Колумб, якого вважають першовідкривачем Нового Світу — Америки, — навіть уявити собі не міг, якого географічного «рекордсмена» він подарував світові!
Дослідження й освоєння Південної Америки.
Першими європейцями, що побачили в 1498 р. береги Південної Америки, були учасники третьої експедиції Христофора Колумба. Проте сам Колумб і не здогадувався, що відкрив новий материк.
Думку про те, що були відкриті нові землі, першим висловив та обґрунтував флорентійський мореплавець Амеріго Веспуччі, який брав участь у двох експедиціях (1499—1504 рр.), що обстежували схід Південної Америки. Із часом ці землі стали називати «країна Амеріго», а в 1507 р. німецький учений М. Вальдземюллер на своїх картах уперше застосував латинський варіант імені Амеріго як назву нового континенту.Від XVI ст. розпочалася колонізація материка іспанцями й португальцями, потім французами, голландцями, англійцями. їх вабили розповіді про легендарну країну золота — Ельдорадо. Під час колонізації континенту відбувалося й географічне вивчення нових земель — були відкриті та нанесені на карту узбережжя, здійснені перші переходи суходолом.
Експедиція Ф. Магеллана в 1520 р. пройшла протокою, що відділяє материк від острова Вогняна Земля (пізніше цю протоку назвали Магеллановою), і провела низку досліджень. Учасники експедиції вивчили гирло річки Парани, обстежили Патагонію (південні області материка) і західне узбережжя континенту вздовж відрізка протяжністю майже 1500 км.
Однак для географічної науки природа Південної Америки майже три століття залишалася невідомою. Фундаментальні наукові дослідження континенту було розпочато німецьким географом і мандрівником Александром Гумбольдтом (рис. 4). На межі XVIII—XIX ст. він разом із французьким ботаніком Еме Бонпланом здійснив експедицію в глиб материка. Гумбольдт досліджував рельєф, річки, складав карти, описав течію поблизу західних берегів та пояснив її вплив на клімат прибережних районів. Він вивчав природу Анд та обґрунтував ідею вертикальної поясності, уперше створив профіль рельєфу цих гір. Вчені під керівництвом Гумбольдта зібрали величезні ботанічні й зоологічні колекції, у тому числі нових для науки видів рослин. У 1807—1834 рр. вийшов 30-томний опис експедиції, яку пізніше стали називати «науковим відкриттям Америки», а самого Гумбольдта — «другим Колумбом».