4.Причины суровости климата. Климат Западно-Сибирской равнины — континентальный и довольно суровый. Четыре основные причины сформировали его.
Первая — положение преимущественно в умеренных широтах определило небольшое количество солнечной радиации, получаемое территорией.
Вторая — удаленность от Атлантического и Тихого океанов обусловила континенталыюсть климата.
Третья — равнинность территории, позволяющая холодным массам арктического воздуха свободно проникать далеко на юг из «ледяного мешка» — Карского моря, а теплым воздушным массам из Казахстана и Средней Азии — далеко на север.
Четвертая — горы по периферии, отгородившие Западно-Сибирскую равнину от атлантических воздушных масс с запада и центральноазиатских с юго-востока.
площу поширення льодовикових денудаційних форм, площу їхніх скупчень;
2) середні та максимальні розміри форм (довжина, ширина, висота);
3) особливості морфографії, чіткість форм і виразність морфологічних границь, крутість різноорієнтованих схилів;
4) орієнтацію видовжених форм;
5) породи, якими складені екзараційні форми, їхні літологічні відміни і вплив на морфологію форм рельєфу;
6) наявність штрихів і борозен на поверхні корінних порід — їхні параметри, орієнтація на елементах форм і в межах мезорельєфу (на підвищеннях, схилових поверхнях, у пониженнях), співвідношення з орієнтацією форм рельєфу. Штрихи та борозни засвідчують напрям руху льодовика;
7) зламаність поздовжнього профілю рік (наявність порогів, водоспадів), складність обрисів гідрографічної мережі в плані, які свідчать про нерівномірність льодовикової ерозії;
8) обриси берегової лінії озер у котловинах випахування, сліди давніх берегових ліній та ознаки нерівномірних піднять за їхнім положенням.
Застосовують методи польових експедиційних пошукувань, а також методи дистанційних досліджень поширення і видозмін форм[1].
III. Вивчення зони льодовикової акумуляції передбачає такі аспекти Редагувати
1. Види льодовикових акумулятивних форм досліджуваної території та закономірності їхнього поширення.
2. Морфометричні параметри форм.
3. Особливості поперечного профілю — симетричний чи асиметричний, крутість схилів.
4. Характер вершин чи гребенів.
5. Орієнтування видовжених форм і простягання в плані — дугоподібне, прямолінійне, суцільне, переривчасте.
6. Петрографічна характеристика морени, якими складені акумулятивні форми. Порівняння петрографічного і мінералогічного складу морени та корінних порід, яке дає підставу з'ясувати звідки насувався льодовик.
7. Різниця у літологічному складі морени по вертикалі, вздовж простягання шарів і на різних елементах рельєфу.
8. Виділення кінцевоморенних і пагорбів стадіальних морен, які характеризують етапи скорочення льодовика, відміни у їхньому складі.
9. Колір морени.
10. Гранулометричний склад з відображенням результатів на кумулятивній кривій і у вигляді діаграм. За переважаючими компонентами виділяють морени валунні, щебенисті, піщані, супіщані, суглинисті.
11. Різниця гранулометричного складу вздовж розрізу, яка допомагає виділити різні типи морен — донну, внутрішню абляційну тощо. Для камів переважання піщано-гравійного матеріалу означає флювіогляціальне походження, а піщано-глинистого стрічкового — на лімногляціальне.
12. Включення валунів: насиченість (кількість на одиницю ваги чи об'єму породи), розміри, форма, обкатаність, петрографічний склад, орієнтування довгої осі (відображають на розідіаграмі). Часто валуни витягнуті довгими осями вздовж напряму руху льодовика, мають форму праски з відполірованою плоскою гранню. У донній морені валуни більш відшліфовані, мають борозни виразної орієнтації. У внутрішній абляційній морені — менш шліфовані, поганої орієнтації. Валуни та льодовикові брили допомагають розв'язати питання про кількість зледенінь, центри зародження, напрям руху і місця зупинок льодовикових потоків.
13. Характеристика міжморенних горизонтів. Бувають інтергляціальні, інтерстадіальні та міжосциляційні. Представлені комплексом перигляціальних відкладів — флювіогляціальних, лімно-гляціальних, кріосоліфлюкційних. Охоплюють нижній, середній і верхній підгоризонти, які характеризують перехід від похолодання до потепління, власне потепління (міжльодовиковий період) і початок наступного похолодання. За складом — це тонкозернисті відклади з включеннями органогенного матеріалу[1].
14. Наявність корінних чи четвертинних порід в основі напірних морен, ознаки в них гляціодислокацій.
15. Для озів — текстурні особливості відкладів. Також означують їхнє радіальне (поздовжнє) чи маргінальне (поперечне до руху льодовика) поширення.
16. Для друмлінів — наявність корінного ядра в основі, їхній генезис — внаслідок танення і перевідкладання уламкового матеріалу в тріщинах льодовика чи внаслідок повторного наступу льодовика, перетворення раніше сформованого горбисто-моренного рельєфу.
17. Характеристика западин, котловин та улоговин, які сформувалися внаслідок нерівномірного відкладання морен, танення брил мертвого льоду, ерозії талих вод. 18. Морфометрія дольодовикового рельєфу (палеодолини, ерозійні останці).
Маючи дані про контакти морени та корінних порід складають палеотопографічні карти, на яких відображають особливості дольодовикового рельєфу. З'ясовують ступінь успадкованості існуючого сучасного рельєфу з давнім дольодовиковим, сліди повного розмиву чи часткового перетворення внаслідок нерівномірної льодовикової
4.Причины суровости климата. Климат Западно-Сибирской равнины — континентальный и довольно суровый. Четыре основные причины сформировали его.
Первая — положение преимущественно в умеренных широтах определило небольшое количество солнечной радиации, получаемое территорией.
Вторая — удаленность от Атлантического и Тихого океанов обусловила континенталыюсть климата.
Третья — равнинность территории, позволяющая холодным массам арктического воздуха свободно проникать далеко на юг из «ледяного мешка» — Карского моря, а теплым воздушным массам из Казахстана и Средней Азии — далеко на север.
Четвертая — горы по периферии, отгородившие Западно-Сибирскую равнину от атлантических воздушных масс с запада и центральноазиатских с юго-востока.
Объяснение:
площу поширення льодовикових денудаційних форм, площу їхніх скупчень;
2) середні та максимальні розміри форм (довжина, ширина, висота);
3) особливості морфографії, чіткість форм і виразність морфологічних границь, крутість різноорієнтованих схилів;
4) орієнтацію видовжених форм;
5) породи, якими складені екзараційні форми, їхні літологічні відміни і вплив на морфологію форм рельєфу;
6) наявність штрихів і борозен на поверхні корінних порід — їхні параметри, орієнтація на елементах форм і в межах мезорельєфу (на підвищеннях, схилових поверхнях, у пониженнях), співвідношення з орієнтацією форм рельєфу. Штрихи та борозни засвідчують напрям руху льодовика;
7) зламаність поздовжнього профілю рік (наявність порогів, водоспадів), складність обрисів гідрографічної мережі в плані, які свідчать про нерівномірність льодовикової ерозії;
8) обриси берегової лінії озер у котловинах випахування, сліди давніх берегових ліній та ознаки нерівномірних піднять за їхнім положенням.
Застосовують методи польових експедиційних пошукувань, а також методи дистанційних досліджень поширення і видозмін форм[1].
III. Вивчення зони льодовикової акумуляції передбачає такі аспекти Редагувати
1. Види льодовикових акумулятивних форм досліджуваної території та закономірності їхнього поширення.
2. Морфометричні параметри форм.
3. Особливості поперечного профілю — симетричний чи асиметричний, крутість схилів.
4. Характер вершин чи гребенів.
5. Орієнтування видовжених форм і простягання в плані — дугоподібне, прямолінійне, суцільне, переривчасте.
6. Петрографічна характеристика морени, якими складені акумулятивні форми. Порівняння петрографічного і мінералогічного складу морени та корінних порід, яке дає підставу з'ясувати звідки насувався льодовик.
7. Різниця у літологічному складі морени по вертикалі, вздовж простягання шарів і на різних елементах рельєфу.
8. Виділення кінцевоморенних і пагорбів стадіальних морен, які характеризують етапи скорочення льодовика, відміни у їхньому складі.
9. Колір морени.
10. Гранулометричний склад з відображенням результатів на кумулятивній кривій і у вигляді діаграм. За переважаючими компонентами виділяють морени валунні, щебенисті, піщані, супіщані, суглинисті.
11. Різниця гранулометричного складу вздовж розрізу, яка допомагає виділити різні типи морен — донну, внутрішню абляційну тощо. Для камів переважання піщано-гравійного матеріалу означає флювіогляціальне походження, а піщано-глинистого стрічкового — на лімногляціальне.
12. Включення валунів: насиченість (кількість на одиницю ваги чи об'єму породи), розміри, форма, обкатаність, петрографічний склад, орієнтування довгої осі (відображають на розідіаграмі). Часто валуни витягнуті довгими осями вздовж напряму руху льодовика, мають форму праски з відполірованою плоскою гранню. У донній морені валуни більш відшліфовані, мають борозни виразної орієнтації. У внутрішній абляційній морені — менш шліфовані, поганої орієнтації. Валуни та льодовикові брили допомагають розв'язати питання про кількість зледенінь, центри зародження, напрям руху і місця зупинок льодовикових потоків.
13. Характеристика міжморенних горизонтів. Бувають інтергляціальні, інтерстадіальні та міжосциляційні. Представлені комплексом перигляціальних відкладів — флювіогляціальних, лімно-гляціальних, кріосоліфлюкційних. Охоплюють нижній, середній і верхній підгоризонти, які характеризують перехід від похолодання до потепління, власне потепління (міжльодовиковий період) і початок наступного похолодання. За складом — це тонкозернисті відклади з включеннями органогенного матеріалу[1].
14. Наявність корінних чи четвертинних порід в основі напірних морен, ознаки в них гляціодислокацій.
15. Для озів — текстурні особливості відкладів. Також означують їхнє радіальне (поздовжнє) чи маргінальне (поперечне до руху льодовика) поширення.
16. Для друмлінів — наявність корінного ядра в основі, їхній генезис — внаслідок танення і перевідкладання уламкового матеріалу в тріщинах льодовика чи внаслідок повторного наступу льодовика, перетворення раніше сформованого горбисто-моренного рельєфу.
17. Характеристика западин, котловин та улоговин, які сформувалися внаслідок нерівномірного відкладання морен, танення брил мертвого льоду, ерозії талих вод. 18. Морфометрія дольодовикового рельєфу (палеодолини, ерозійні останці).
Маючи дані про контакти морени та корінних порід складають палеотопографічні карти, на яких відображають особливості дольодовикового рельєфу. З'ясовують ступінь успадкованості існуючого сучасного рельєфу з давнім дольодовиковим, сліди повного розмиву чи часткового перетворення внаслідок нерівномірної льодовикової