Швейцарія. Міжнародний туризм займає важливе місце в економіці Швейцарії, приносячи щорічно майже 13 млрд. швейцарських франків доходу, який складає 8% всього національного доходу країни й одночасно надає роботу біля 14% населення країни. Туризм у Швейцарії почав активно розвиватися ще з початку XIX ст., коли закордонна аристократія, в основному з Великобританії, відпочивала на живописних берегах численних озер країни. Першу туристичну групу до Женевського озера організувала компанія Томаса Кука у 1863 р. Великою популярністю користувався відпочинок на гірських курортах (Цермайт), який спочатку був побудований як центр альпінізму.
Основними постачальниками туристів як з північних, так і південних країн (завдяки своїм специфічним туристичним ресурсам і географічному положенню) є Німеччина, Нідерланди, Великобританія, Франція, Бельгія, Італія, США, Японія, Іспанія, Австрія та інші.
Статистика швейцарського туризму базується на інформації, зібраної з різних місць розміщення туристів, оскільки Швейцарія не збирає статистичні дані про прибуття на кордоні. Це пов'язано з тим, що туристи можуть прибувати в країну багатьма наземними шляхами, і це ускладнює оцінку розмірів різних ринків. Майже 60% розміщення іноземних гостей (13 млн. чоловік) припадає на готельний сектор в той час, як 62% внутрішнього туризму (приблизно 2 млн. чоловік) розміщується у секторі самообслуговування.
Швейцарія має великий ринок однорідних і транзитних гостей. Близько однієї третини складають гості з Німеччини, другу третину -з Італії й одну п'яту - з Франції.
Найбільш популярним є гірські курорти, потім озера, великі міста тощо.
Починаючи з 80-х років, іноземні гості Швейцарії скоротили термін свого перебування у країні, в зв'язку з посиленням стійкого становища швейцарського франка у відношенні до інших валют та високих цін на товари і послуги.
Туризм як галузь економіки країни активно досліджується. Так, ще в роки другої світової війни були засновані крупні навчально-дослідницькі центри: Інститут дослідження туризму Бернського університету і Санкт-Галленська школа економіки. Крім цього, розвиток туризму підтримується урядовими і громадськими організаціями країни, тому що він це єдина економічна альтернатива сільському господарству в гірських районах. Водночас він створює проблеми для керівництва країни, оскільки негативно впливає на чутливе навколишнє середовище Альп і спричиняє незручності місцевому населенню.
Австрія. На сьогодні Австрія є лідируючим туристичним центром зимових видів спорту. Географічне положення країни - на перетині трас, які з'єднують північ Європи з півднем, Західну Європу - зі Східною, а її висококласні автомобільні траси обумовлюють велику кількість транзитних туристів (основна їх частина з північноєвропейських країн прямує на середньоморське узбережжя) й одноденних гостей. Кількість останніх значно виросла з початку 90-х років. Австрію почали активно відвідувати туристи з Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі. Як правило, це шоп-тури.
В Австрії також, як і в Швейцарії, не збирають статистичних даних про туристів на кордоні, і про стан туризму свідчать показники прибуття у різні місця розміщень та кількості проведених там туроднів. Так, на початку 90-х років (1992 р.) іноземні туристи в Австрії провели загалом 99,7 млн. туроднів, а внутрішні туристи (в основному, це жителі Відня, які надають перевагу відпочинку в східній частині країни) - 30,6 млн. туроднів.
Основними постачальниками туристів для Австрії є Німеччина, Нідерланди і Великобританія. Ці країни, взяті разом, забезпечують майже 80% туроднів, проведених іноземцями в країні, а половина всіх прибутків належить Німеччині. Далі йдуть Нідерланди, Великобританія, Італія, Швейцарія, Франція, США, Бельгія, Швеція, країни Східної Європи.
Туризм в Австрії, як і в Швейцарії, має два найбільш завантажені періоди, але сезони "пік" в Австрії більш точно визначені, а саме: влітку "пік" приходиться на серпень, а взимку - на лютий.
Зі зростанням популярності зимового туризму в Австрії перед нею, як і перед іншими альпійськими країнами (Швейцарією, Італією, Францією, Німеччиною і Словенією) виникає проблема регулювання зростаючого впливу зимових видів спорту на екологічну систему. Крім цього, в усіх перелічених країнах зменшується популярність літнього туризму. А тому відбуваються активні пошуки виходу з ситуації, що склалася.
1)Екватор перетинає Атлантичний океан приблизно по середині, отже океан розташований і в північній і в південній півкулі.
Нульовий меридіан перетинає Атлантичний океан, і океан розташований і в східній і в західній півкулях, однак більша його частина розташована в західній півкулі.
До відповіді прикріплено карту, на якій я позначила Атлантичний океан (з його басейном) та умовні лінії, які згадуються у питанні.
2) Рельєф дна визначає значний вплив на процеси, що відбуваються в глибинах вод Світового океану. Незважаючи на успіхи, досягнуті останнім часом, дно океанів досліджено ще явно недостатньо, а головне, вкрай нерівномірно. Місцями на величезних обширах південної півкулі немає жодного проміру. Однак наявних даних достатньо для визначення загальних закономірностей будови дна, характеру рельєфу дна океанів та морів. По цим матеріалам створено велику кількість карт самого різного виду та призначення.
3)Кліматичні пояси – величезні території, в межах яких основні показники клімату майже не змінюються.
Території, де повітряні маси змінюються за сезонами двічі на рік, належать до перехідних кліматичних поясів. У назвах перехідних поясів з'являється префікс “суб”, що означає “під”, тобто під основним поясом. Перехідні кліматичні пояси розташовані між основними поясами. Їх 6: 2 субекваторіальних, 2 субтропічних, 2 субполярних (субарктичний та субантарктичний).
4)Солоність в пріекваторіальних широтах – 35‰.
Простежується зміна солоності з глибиною: на глибині 100-200 м. вона становить 35,4‰, що пов’язано з підповерхневим плином Ломоносова. Встановлено, що солоність поверхневого шару не збігається у ряді випадків з солоністю на глибині.
Різкі перепади вмісту солей гаються і при зустрічі різних по температурі течій. Наприклад, на південь від о. Ньюфаундленд при зустрічі Гольфстріму і Лабрадорської течії на незначній відстані солоність падає від 35‰ до 31-32‰.
5)Органічний світ Атлантики бідніший на різноманітні види, ніж органічний світ Тихого океану. Причина цього – відносна його молодість, а також сильне похолодання клімату під час останнього заледеніння.
Однак при невеликому числі видів кількість риб та інших тварин в Атлантиці значно більше. Шельфів і підняттів дна тут більше, ніж в Тихому океані. Багато зручних місць для нересту донних і придонних риб, у тому числі промислових (тріски, оселедця, морського окуня тощо), що мешкають в основному в помірному поясі. У теплих водах риб менше, але число видів велике (тунці, меч- риба, акули). У полярних водах мешкають кити і тюлені.
Як і в Тихому океані, в Атлантичному представлені майже всі природні пояси. У північному субтропічному поясі розташоване унікальне за своєю природою Саргасове море – море без берегів. Його межами служать течії. Температура і солоність вод моря вище, ніж в оточуючих його океанічних водах. На синій поверхні моря зелено-бурими плямами виступають невеликі пучки саргасових водоростей. Своєрідні природні комплекси внутрішніх морів Атлантичного океану.
6)Біологічні ресурси океанів - риби, кити, молюски (кальмари, мідії тощо), ракоподібні (краби, креветки, кріль тощо), деякі види водоростей, що використовуються для виробництва продуктів харчування і одержання цінних речовин для різних галузей промисловості, сільського господарства, медицини. Вони належать до відновлюваних ресурсів. Загальна маса живих організмів Світового океану оцінюється приблизно 35 млрд. тонн.
Швейцарія. Міжнародний туризм займає важливе місце в економіці Швейцарії, приносячи щорічно майже 13 млрд. швейцарських франків доходу, який складає 8% всього національного доходу країни й одночасно надає роботу біля 14% населення країни. Туризм у Швейцарії почав активно розвиватися ще з початку XIX ст., коли закордонна аристократія, в основному з Великобританії, відпочивала на живописних берегах численних озер країни. Першу туристичну групу до Женевського озера організувала компанія Томаса Кука у 1863 р. Великою популярністю користувався відпочинок на гірських курортах (Цермайт), який спочатку був побудований як центр альпінізму.
Основними постачальниками туристів як з північних, так і південних країн (завдяки своїм специфічним туристичним ресурсам і географічному положенню) є Німеччина, Нідерланди, Великобританія, Франція, Бельгія, Італія, США, Японія, Іспанія, Австрія та інші.
Статистика швейцарського туризму базується на інформації, зібраної з різних місць розміщення туристів, оскільки Швейцарія не збирає статистичні дані про прибуття на кордоні. Це пов'язано з тим, що туристи можуть прибувати в країну багатьма наземними шляхами, і це ускладнює оцінку розмірів різних ринків. Майже 60% розміщення іноземних гостей (13 млн. чоловік) припадає на готельний сектор в той час, як 62% внутрішнього туризму (приблизно 2 млн. чоловік) розміщується у секторі самообслуговування.
Швейцарія має великий ринок однорідних і транзитних гостей. Близько однієї третини складають гості з Німеччини, другу третину -з Італії й одну п'яту - з Франції.
Найбільш популярним є гірські курорти, потім озера, великі міста тощо.
Починаючи з 80-х років, іноземні гості Швейцарії скоротили термін свого перебування у країні, в зв'язку з посиленням стійкого становища швейцарського франка у відношенні до інших валют та високих цін на товари і послуги.
Туризм як галузь економіки країни активно досліджується. Так, ще в роки другої світової війни були засновані крупні навчально-дослідницькі центри: Інститут дослідження туризму Бернського університету і Санкт-Галленська школа економіки. Крім цього, розвиток туризму підтримується урядовими і громадськими організаціями країни, тому що він це єдина економічна альтернатива сільському господарству в гірських районах. Водночас він створює проблеми для керівництва країни, оскільки негативно впливає на чутливе навколишнє середовище Альп і спричиняє незручності місцевому населенню.
Австрія. На сьогодні Австрія є лідируючим туристичним центром зимових видів спорту. Географічне положення країни - на перетині трас, які з'єднують північ Європи з півднем, Західну Європу - зі Східною, а її висококласні автомобільні траси обумовлюють велику кількість транзитних туристів (основна їх частина з північноєвропейських країн прямує на середньоморське узбережжя) й одноденних гостей. Кількість останніх значно виросла з початку 90-х років. Австрію почали активно відвідувати туристи з Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі. Як правило, це шоп-тури.
В Австрії також, як і в Швейцарії, не збирають статистичних даних про туристів на кордоні, і про стан туризму свідчать показники прибуття у різні місця розміщень та кількості проведених там туроднів. Так, на початку 90-х років (1992 р.) іноземні туристи в Австрії провели загалом 99,7 млн. туроднів, а внутрішні туристи (в основному, це жителі Відня, які надають перевагу відпочинку в східній частині країни) - 30,6 млн. туроднів.
Основними постачальниками туристів для Австрії є Німеччина, Нідерланди і Великобританія. Ці країни, взяті разом, забезпечують майже 80% туроднів, проведених іноземцями в країні, а половина всіх прибутків належить Німеччині. Далі йдуть Нідерланди, Великобританія, Італія, Швейцарія, Франція, США, Бельгія, Швеція, країни Східної Європи.
Туризм в Австрії, як і в Швейцарії, має два найбільш завантажені періоди, але сезони "пік" в Австрії більш точно визначені, а саме: влітку "пік" приходиться на серпень, а взимку - на лютий.
Зі зростанням популярності зимового туризму в Австрії перед нею, як і перед іншими альпійськими країнами (Швейцарією, Італією, Францією, Німеччиною і Словенією) виникає проблема регулювання зростаючого впливу зимових видів спорту на екологічну систему. Крім цього, в усіх перелічених країнах зменшується популярність літнього туризму. А тому відбуваються активні пошуки виходу з ситуації, що склалася.
Объяснение:
1)Екватор перетинає Атлантичний океан приблизно по середині, отже океан розташований і в північній і в південній півкулі.
Нульовий меридіан перетинає Атлантичний океан, і океан розташований і в східній і в західній півкулях, однак більша його частина розташована в західній півкулі.
До відповіді прикріплено карту, на якій я позначила Атлантичний океан (з його басейном) та умовні лінії, які згадуються у питанні.
2) Рельєф дна визначає значний вплив на процеси, що відбуваються в глибинах вод Світового океану. Незважаючи на успіхи, досягнуті останнім часом, дно океанів досліджено ще явно недостатньо, а головне, вкрай нерівномірно. Місцями на величезних обширах південної півкулі немає жодного проміру. Однак наявних даних достатньо для визначення загальних закономірностей будови дна, характеру рельєфу дна океанів та морів. По цим матеріалам створено велику кількість карт самого різного виду та призначення.
3)Кліматичні пояси – величезні території, в межах яких основні показники клімату майже не змінюються.
Території, де повітряні маси змінюються за сезонами двічі на рік, належать до перехідних кліматичних поясів. У назвах перехідних поясів з'являється префікс “суб”, що означає “під”, тобто під основним поясом. Перехідні кліматичні пояси розташовані між основними поясами. Їх 6: 2 субекваторіальних, 2 субтропічних, 2 субполярних (субарктичний та субантарктичний).
4)Солоність в пріекваторіальних широтах – 35‰.
Простежується зміна солоності з глибиною: на глибині 100-200 м. вона становить 35,4‰, що пов’язано з підповерхневим плином Ломоносова. Встановлено, що солоність поверхневого шару не збігається у ряді випадків з солоністю на глибині.
Різкі перепади вмісту солей гаються і при зустрічі різних по температурі течій. Наприклад, на південь від о. Ньюфаундленд при зустрічі Гольфстріму і Лабрадорської течії на незначній відстані солоність падає від 35‰ до 31-32‰.
5)Органічний світ Атлантики бідніший на різноманітні види, ніж органічний світ Тихого океану. Причина цього – відносна його молодість, а також сильне похолодання клімату під час останнього заледеніння.
Однак при невеликому числі видів кількість риб та інших тварин в Атлантиці значно більше. Шельфів і підняттів дна тут більше, ніж в Тихому океані. Багато зручних місць для нересту донних і придонних риб, у тому числі промислових (тріски, оселедця, морського окуня тощо), що мешкають в основному в помірному поясі. У теплих водах риб менше, але число видів велике (тунці, меч- риба, акули). У полярних водах мешкають кити і тюлені.
Як і в Тихому океані, в Атлантичному представлені майже всі природні пояси. У північному субтропічному поясі розташоване унікальне за своєю природою Саргасове море – море без берегів. Його межами служать течії. Температура і солоність вод моря вище, ніж в оточуючих його океанічних водах. На синій поверхні моря зелено-бурими плямами виступають невеликі пучки саргасових водоростей. Своєрідні природні комплекси внутрішніх морів Атлантичного океану.
6)Біологічні ресурси океанів - риби, кити, молюски (кальмари, мідії тощо), ракоподібні (краби, креветки, кріль тощо), деякі види водоростей, що використовуються для виробництва продуктів харчування і одержання цінних речовин для різних галузей промисловості, сільського господарства, медицини. Вони належать до відновлюваних ресурсів. Загальна маса живих організмів Світового океану оцінюється приблизно 35 млрд. тонн.
Объяснение: