Азія — друга частина світу, що розміщена на материку Євразія. Вона має величезні розміри і розташована в усіх географічних поясах Північної півкулі, що зумовило надзвичайне розмаїття її природи. Тут височить найвища вершина, знаходиться найглибша западина суходолу, а також — полюс холоду всієї Північної півкулі. Значні за площею лісові масиви змінюються великими пустельними В Азії проживає більша частина населення Землі. Водночас поряд із густозаселеними регіонами тут є й такі, де на великих територіях немає жодної людини. Азія є одним із осередків зародження людства і розвитку світової культури. Тисячоліття господарської діяльності людини призвели до значних змін її природних комплексів.
Географічне положення. Азія — найбільша частина світу. Вона охоплює площу близько 43,4 млн км кв., що становить приблизно 30% усього суходолу. Азія значно витягнута з півночі на південь, від мису Челюскін (крайня північна точка) до мису Піай (крайня південна точка), а також із заходу на схід. Крайня її східна точка — мис Дежньова, західна мис Баба, що на півострові Мала Азія.
Азія — єдина частина світу, яку омивають води всіх чотирьох океанів земної кулі. Береги Азії дуже порізані і моря подекуди глибоко врізаються в суходіл. На півночі виділяють два великих півострови — Таймир і Чукотський. На сході великі моря відокремлені півостровами Камчатка і Корея та ланцюжками островів. На півдні розташовані три великих півострови — Аравійський, Індокитай, Індостан. Їх омивають води Аравійського моря, Бенгальської затоки, Червоного моря та Перської затоки. На південному сході Азії знаходиться величезний архіпелаг островів.
Незважаючи на глибоку порізаність берегової лінії Азії, вплив океанів на її природу обмежений. Пояснюється це величезними розмірами Азії та особливостями рельєфу
Приро́дная зо́на (греч. ζώνη — «пояс»), физико-географическая зона — часть географической оболочки Земли и географического пояса, имеющая характерные составляющие её природные компоненты и процессы. Это — климат, рельеф, гидрологические и геохимические условия, а также почвы, растительность и животный мир. Климатические условия (температура, увлажнение, цикличность их изменений) являются определяющими факторами.
Природные зоны названы по присущему им типу растительности — их наиболее яркой географической особенности. Зоны закономерно сменяются от экватора к полюсам и от океанов вглубь континентов. Природные зоны — одна из ступеней физико-географического районирования[1][2].
Азія — друга частина світу, що розміщена на материку Євразія. Вона має величезні розміри і розташована в усіх географічних поясах Північної півкулі, що зумовило надзвичайне розмаїття її природи. Тут височить найвища вершина, знаходиться найглибша западина суходолу, а також — полюс холоду всієї Північної півкулі. Значні за площею лісові масиви змінюються великими пустельними В Азії проживає більша частина населення Землі. Водночас поряд із густозаселеними регіонами тут є й такі, де на великих територіях немає жодної людини. Азія є одним із осередків зародження людства і розвитку світової культури. Тисячоліття господарської діяльності людини призвели до значних змін її природних комплексів.
Географічне положення. Азія — найбільша частина світу. Вона охоплює площу близько 43,4 млн км кв., що становить приблизно 30% усього суходолу. Азія значно витягнута з півночі на південь, від мису Челюскін (крайня північна точка) до мису Піай (крайня південна точка), а також із заходу на схід. Крайня її східна точка — мис Дежньова, західна мис Баба, що на півострові Мала Азія.
Азія — єдина частина світу, яку омивають води всіх чотирьох океанів земної кулі. Береги Азії дуже порізані і моря подекуди глибоко врізаються в суходіл. На півночі виділяють два великих півострови — Таймир і Чукотський. На сході великі моря відокремлені півостровами Камчатка і Корея та ланцюжками островів. На півдні розташовані три великих півострови — Аравійський, Індокитай, Індостан. Їх омивають води Аравійського моря, Бенгальської затоки, Червоного моря та Перської затоки. На південному сході Азії знаходиться величезний архіпелаг островів.
Незважаючи на глибоку порізаність берегової лінії Азії, вплив океанів на її природу обмежений. Пояснюється це величезними розмірами Азії та особливостями рельєфу
Приро́дная зо́на (греч. ζώνη — «пояс»), физико-географическая зона — часть географической оболочки Земли и географического пояса, имеющая характерные составляющие её природные компоненты и процессы. Это — климат, рельеф, гидрологические и геохимические условия, а также почвы, растительность и животный мир. Климатические условия (температура, увлажнение, цикличность их изменений) являются определяющими факторами.
Природные зоны названы по присущему им типу растительности — их наиболее яркой географической особенности. Зоны закономерно сменяются от экватора к полюсам и от океанов вглубь континентов. Природные зоны — одна из ступеней физико-географического районирования[1][2].