Самое краткое северная америка вместе с принадлежащими ей островами располагается между 83 и 7° с. ш. , т. е. пересекает с севера на юг все климатические пояса северного полушария, за исключением экваториального. наиболее широкая и массивная часть материка входит в пределы субарктического и умеренного поясов, несколько меньшая — субтропического. в тропическом и субэкваториальном поясах находится наиболее узкая часть северной америки; к арктическому поясу относятся главным образом острова. эти особенности положения большие различия в нагревании северных и южных частей материка. годовые суммы солнечной радиации изменяются от 7560 мдж/м2 (180 ккал/см2) на юго-западе до 3360 мдж/м2 (80 ккал/см2) в северной части канады. зимний радиационный поверхности материка положителен только к югу от 40° с. ш. , на большей же части северной америки он отрицателен. почти во всей гренландии радиационный отрицателен в течение всего года. рельеф северной америки благоприятствует проникновению воздушных потоков с востока, со стороны атлантики, где нет значительных орографических барьеров, и затрудняет распространение в глубь материка воздушных масс со стороны тихого океана. существование полосы равнин между северным ледовитым океаном и мексиканским заливом в средней части материка и отсутствие широтно вытянутых орографических рубежей условия для меридионального воздухообмена между арктическими и тропическими широтами во все сезоны года.
12 Харчова промисловість у менш розвинених країнах повторює тенденції розвитку, характерні для високорозвинених країн. Зростає виробництво напівфабрикатів через збільшення статків населення, яке не бажає витрачати свій час на тривалий процес первинної підготовки їжі. Саме ці виробництва сьогодні є лідерами в її розвитку у світі. Проте це призводить до збіднення різноманіття страв та їхньої стандартизації, що суттєво впливає на якість продуктів харчування. У багатьох країнах світу набув розвитку рух за здоровий б життя, що зумовлює скорочення споживання та виробництва таких традиційних виробництв у харчовій промисловості, як виноробство й цукрова промисловість.
Найбільші регіони сучасної харчової промисловості — Європа та Північна Америка мають складну структуру. При цьому значну частину сировини вони імпортують з усього світу. Водночас низка традиційних видів виробництва харчової промислової, такі як м’ясна промисловість Данії, маслоробна Нідерландів, виноробна Франції, працюють винятково на місцевій сировині. При цьому вони вивозять за кордон значну частину виробленої продукції, знану в усьому світі завдяки її високій якості та смаковим властивостям. З імпортної сировини у країнах Європи виробляють каву, шоколад та багато інших продуктів харчування.
У США й Канаді, які володіють величезними ресурсами для виробництва сільськогосподарської продукції, харчова промисловість розвивається переважно на місцевій сировині. Водночас вони завозять значну частину продуктів харчування з інших країн світу, наприклад банани.
У більшості країн, що розвиваються, промислову переробку проходить незначна частина сільськогосподарської продукції. Високий рівень розвитку харчової промисловості є в небагатьох країнах, що розвиваються: Аргентині, Бразилії, Уругваї, Індії тощо. В інших країнах є тільки первинні стадії переробки, часто — не промислової, а ручної, завершальні стадії розташовано в розвинених країнах світу.
1 в
2 б
3 а
4 г
5 г
6 б
7 д в
8 б в
9 б д
10 1-
2-
3-
4 -
11
1-
2-
3-
4-
12 Харчова промисловість у менш розвинених країнах повторює тенденції розвитку, характерні для високорозвинених країн. Зростає виробництво напівфабрикатів через збільшення статків населення, яке не бажає витрачати свій час на тривалий процес первинної підготовки їжі. Саме ці виробництва сьогодні є лідерами в її розвитку у світі. Проте це призводить до збіднення різноманіття страв та їхньої стандартизації, що суттєво впливає на якість продуктів харчування. У багатьох країнах світу набув розвитку рух за здоровий б життя, що зумовлює скорочення споживання та виробництва таких традиційних виробництв у харчовій промисловості, як виноробство й цукрова промисловість.
Найбільші регіони сучасної харчової промисловості — Європа та Північна Америка мають складну структуру. При цьому значну частину сировини вони імпортують з усього світу. Водночас низка традиційних видів виробництва харчової промислової, такі як м’ясна промисловість Данії, маслоробна Нідерландів, виноробна Франції, працюють винятково на місцевій сировині. При цьому вони вивозять за кордон значну частину виробленої продукції, знану в усьому світі завдяки її високій якості та смаковим властивостям. З імпортної сировини у країнах Європи виробляють каву, шоколад та багато інших продуктів харчування.
У США й Канаді, які володіють величезними ресурсами для виробництва сільськогосподарської продукції, харчова промисловість розвивається переважно на місцевій сировині. Водночас вони завозять значну частину продуктів харчування з інших країн світу, наприклад банани.
У більшості країн, що розвиваються, промислову переробку проходить незначна частина сільськогосподарської продукції. Високий рівень розвитку харчової промисловості є в небагатьох країнах, що розвиваються: Аргентині, Бразилії, Уругваї, Індії тощо. В інших країнах є тільки первинні стадії переробки, часто — не промислової, а ручної, завершальні стадії розташовано в розвинених країнах світу.