Швейна галузь посідає друге місце у складі легкої промисловості за вартістю виробленої продукції і має практично повсюдне поширення.
Найбільші країни — виробники й експортери тканин, одягу та взуття на світовий ринок. Найбільшими виробниками тканин із хімічних волокон все ще залишаються розвинуті країни (США, Японія, Німеччина, Китай, Південна Корея). Головними їх експортерами виступають Республіка Корея, Японія і Тайвань.
Поясніть, чому лідерами з виробництва хімічних волокон залишаються розвинені країни.
Бавовняних тканин випускають найбільше в країнах, що розвиваються (Єгипет, Пакистан, Бразилія, Туреччина, Індія тощо). Однак все ще значну їх частину виробляють і США, Італія, Китай. Найбільше їх відправляють на світовий ринок Пакистан, Індія, Єгипет і Китай. Високоякісними бавовняними тканинами світ забезпечують такі розвинені країни, як Німеччина, Італія і Японія.
Вовну для виробництва вовняних тканин на світовий ринок поставляють переважно Австралія, Нова Зеландія й Аргентина. Виробництво ж вовняних тканин зосереджується в розвинутих країнах ЄС, Японії і Китаї.
Хоча швейна промисловість нині сильно перемістилася до країн, що розвиваються, все одно законодавцями мод і найдорожчого модного одягу залишаються розвинуті країни Заходу — Франція, Велика Британія, Італія, США. Особливою славою користуються французькі будинки моди, такі як «Валентіно», «Ніна Річчі», «Версаче», «Діор», «Шанель» та ін. В Італії це «Гуччі», «Прада», «Дольче і Габана» тощо
• про значення, склад та чинники розміщення легкої промисловості
• про географію легкої промисловості України та світу
Пригадайте:
• із якої сировини виробляють тканини
• види тканин, одягу та взуття
Легка промисловість відіграла особливу роль в історії людства. Саме вона була лідером промислового перевороту, який характеризується різким зростанням обсягів виробництва завдяки переходу від ручної праці до машинної. Його початок пов’язують із появою фабрик, на яких для виробництва вовняних тканин почали використовувати прядильні машини.
Структура та чинники розміщення підприємств легкої промисловості.
Легка промисловість забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям, а інші виробництва — технічними тканинами, шкірою. Таким
чином, вона безпосередньо впливає на добробут людей, робить їх життя більш зручним і комфортним. У її структурі виділяють текстильну (тканини), трикотажну (шкарпетки, панчохи, білизна), швейну (одяг), шкіряно-взуттєву (вичинка шкіри, пошиття взуття), хутрову (хутрові вироби) промисловість.
Розміщення більшості підприємств залежить від трьох чинників: сировинного, працересурсного та споживчого. Так, підприємства текстильної та трикотажної промисловості орієнтовані на всі ці чинники. На географію швейної та шкіряно-взуттєвої промисловості найбільше впливають працересурсний (мається на увазі не тільки наявність та кваліфікація, але й вартість трудових ресурсів) і споживчий чинники. Розміщення окремих виробництв в Україні (наприклад бавовняних тканин) також залежить від надходження імпортної сировини.
Види тканин та географія їх виробництва в Україні.
За випуском продукції перше місце посідає текстильна промисловість (мал. 1). У виробництві вона використовує рослинні (бавовна, льон, коноплі), тваринні (вовна, шовк) та хімічні волокна. Із рослинних та тваринних волокон виробляють натуральні тканини, що мають добрі вентиляційні, терморегуляційні та антисептичні властивості. Хімічні волокна отримують із природних (штучні волокна) та синтетичних (синтетичні волокна) полімерів. Вироби з них зберігають форму і майже не зминаються. Залежно від сировини в текстильній промисловості виділяють бавовняне, вовняне, шовкове, лляне виробництва.
Бавовняна тканина «дихає» (пропускає повітря), добре вбирає вологу, приємна на дотик, комфортна до тіла, досить тепла та не електризується. Однак вона легко зминається, вироби з неї швидко втрачають зовнішній вигляд, линяють. Щоб покращити окремі характеристики бавовняних та інших натуральних тканин і здешевити виробництво, до них додають хімічні волокна.
У структурі виробництва бавовняних тканин виділяють первинну обробку сировини, прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове й фарбувальноо-бробне виробництва. Повний виробничий процес з отриманням готових виробів відбувається на комбінатах. На фабриках здійснюються один або два виробничі процеси. Найбільш потужні підприємства розташовані в Тернополі та Херсоні (бавовняні комбінати). Комбінат «Текстерно» (м. Тернопіль) — єдине в країні підприємство із замкненим циклом, яке включає три фабрики: прядильну, ткацьку й обробну (оздоблювання й фарбування).
Вовняні тканини теплі, довговічні, їх важко зім’яти, але вони досить дорогі й можуть викликати алергію. Їх виробництво представлено первинною обробкою вовни, виготовленням пряжі, тканин і виробів із них. Крім вовни, вовняна промисловість використовує домішки з хімічних волокон та бавовни. Найбільшим підприємством є Камвольно-суконна компанія «Чексіл» (м. Чернігів), що виробляє вовняні тканини для пошиття костюмів, піджаків, брюк та пальт, основна частина яких експортується. Сучасні виробництва розташовані в Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька обл.), Кременчуці (Полтавська обл.), Стриї (Львівська обл.).
Швейна галузь посідає друге місце у складі легкої промисловості за вартістю виробленої продукції і має практично повсюдне поширення.
Найбільші країни — виробники й експортери тканин, одягу та взуття на світовий ринок. Найбільшими виробниками тканин із хімічних волокон все ще залишаються розвинуті країни (США, Японія, Німеччина, Китай, Південна Корея). Головними їх експортерами виступають Республіка Корея, Японія і Тайвань.
Поясніть, чому лідерами з виробництва хімічних волокон залишаються розвинені країни.
Бавовняних тканин випускають найбільше в країнах, що розвиваються (Єгипет, Пакистан, Бразилія, Туреччина, Індія тощо). Однак все ще значну їх частину виробляють і США, Італія, Китай. Найбільше їх відправляють на світовий ринок Пакистан, Індія, Єгипет і Китай. Високоякісними бавовняними тканинами світ забезпечують такі розвинені країни, як Німеччина, Італія і Японія.
Вовну для виробництва вовняних тканин на світовий ринок поставляють переважно Австралія, Нова Зеландія й Аргентина. Виробництво ж вовняних тканин зосереджується в розвинутих країнах ЄС, Японії і Китаї.
Хоча швейна промисловість нині сильно перемістилася до країн, що розвиваються, все одно законодавцями мод і найдорожчого модного одягу залишаються розвинуті країни Заходу — Франція, Велика Британія, Італія, США. Особливою славою користуються французькі будинки моди, такі як «Валентіно», «Ніна Річчі», «Версаче», «Діор», «Шанель» та ін. В Італії це «Гуччі», «Прада», «Дольче і Габана» тощо
Объяснение:
надіюсь що поміг
Відповідь:
• про значення, склад та чинники розміщення легкої промисловості
• про географію легкої промисловості України та світу
Пригадайте:
• із якої сировини виробляють тканини
• види тканин, одягу та взуття
Легка промисловість відіграла особливу роль в історії людства. Саме вона була лідером промислового перевороту, який характеризується різким зростанням обсягів виробництва завдяки переходу від ручної праці до машинної. Його початок пов’язують із появою фабрик, на яких для виробництва вовняних тканин почали використовувати прядильні машини.
Структура та чинники розміщення підприємств легкої промисловості.
Легка промисловість забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям, а інші виробництва — технічними тканинами, шкірою. Таким
чином, вона безпосередньо впливає на добробут людей, робить їх життя більш зручним і комфортним. У її структурі виділяють текстильну (тканини), трикотажну (шкарпетки, панчохи, білизна), швейну (одяг), шкіряно-взуттєву (вичинка шкіри, пошиття взуття), хутрову (хутрові вироби) промисловість.
Розміщення більшості підприємств залежить від трьох чинників: сировинного, працересурсного та споживчого. Так, підприємства текстильної та трикотажної промисловості орієнтовані на всі ці чинники. На географію швейної та шкіряно-взуттєвої промисловості найбільше впливають працересурсний (мається на увазі не тільки наявність та кваліфікація, але й вартість трудових ресурсів) і споживчий чинники. Розміщення окремих виробництв в Україні (наприклад бавовняних тканин) також залежить від надходження імпортної сировини.
Види тканин та географія їх виробництва в Україні.
За випуском продукції перше місце посідає текстильна промисловість (мал. 1). У виробництві вона використовує рослинні (бавовна, льон, коноплі), тваринні (вовна, шовк) та хімічні волокна. Із рослинних та тваринних волокон виробляють натуральні тканини, що мають добрі вентиляційні, терморегуляційні та антисептичні властивості. Хімічні волокна отримують із природних (штучні волокна) та синтетичних (синтетичні волокна) полімерів. Вироби з них зберігають форму і майже не зминаються. Залежно від сировини в текстильній промисловості виділяють бавовняне, вовняне, шовкове, лляне виробництва.
Бавовняна тканина «дихає» (пропускає повітря), добре вбирає вологу, приємна на дотик, комфортна до тіла, досить тепла та не електризується. Однак вона легко зминається, вироби з неї швидко втрачають зовнішній вигляд, линяють. Щоб покращити окремі характеристики бавовняних та інших натуральних тканин і здешевити виробництво, до них додають хімічні волокна.
У структурі виробництва бавовняних тканин виділяють первинну обробку сировини, прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове й фарбувальноо-бробне виробництва. Повний виробничий процес з отриманням готових виробів відбувається на комбінатах. На фабриках здійснюються один або два виробничі процеси. Найбільш потужні підприємства розташовані в Тернополі та Херсоні (бавовняні комбінати). Комбінат «Текстерно» (м. Тернопіль) — єдине в країні підприємство із замкненим циклом, яке включає три фабрики: прядильну, ткацьку й обробну (оздоблювання й фарбування).
Вовняні тканини теплі, довговічні, їх важко зім’яти, але вони досить дорогі й можуть викликати алергію. Їх виробництво представлено первинною обробкою вовни, виготовленням пряжі, тканин і виробів із них. Крім вовни, вовняна промисловість використовує домішки з хімічних волокон та бавовни. Найбільшим підприємством є Камвольно-суконна компанія «Чексіл» (м. Чернігів), що виробляє вовняні тканини для пошиття костюмів, піджаків, брюк та пальт, основна частина яких експортується. Сучасні виробництва розташовані в Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька обл.), Кременчуці (Полтавська обл.), Стриї (Львівська обл.).
Пояснення:
прочитай