Урал — многонациональный регион. Кроме основных коренных народов (коми, удмурты, ненцы, башкиры, татары), его населяют и русские, чуваши, украинцы, мордва. И это еще неполный список. Разумеется, я буду начинать свое исследование с некой общей культуры народов Урала, не подразделяя ее на национальные фрагменты.
Для жителей Европы этот регион в былые времена был малодоступным. Морской путь к Уралу мог пролегать только лишь по северным, чрезвычайно суровым и опасным морям. Да и по суше нелегко было добраться — препятствовали дремучие леса и раздробленность территорий Урала между различными народами, которые нередко находились в не слишком добрососедских отношениях.
Поэтому культурные традиции народов Урала довольно долго развивались в атмосфере самобытности. Представьте себе: пока Урал не вошел в состав Русского государства, большинство местных народов не имело собственной письменности. Зато позже, с переплетением национальных языков с русским, многие представители коренного населения превратились в полиглотов, знающих два-три языка.
Устные же предания народов Урала, передающиеся из поколения в поколение, насыщены цветистыми и таинственными сюжетами. В основном они связаны с культом гор и пещер. Ведь Урал — это, прежде всего горы. И горы не обычные, а представляющие собой – увы, в ! – сокровищницу различных полезных ископаемых и самоцветов. Как сказал когда-то уральский шахтер:
«Все на Урале есть, а если чего нет, то значит — еще не дорылись».
Среди народов Урала существовало поверье, по которому требовалась особая аккуратность и уважение в отношении к этим несметным сокровищам. Люди верили, что пещеры и подземные кладовые охраняют магические силы, которые могут одарить, а могут и погубить.
Уральские самоцветы
Петр Первый, основав на Урале гранильную и камнерезную промышленность, положил начало небывалому буму на уральские минералы. Архитектурные сооружения, декорированные натуральным камнем, украшения в лучших традициях ювелирного искусства завоевали не только российскую, но и международную славу и любовь.
Однако не стоит думать, что ремесла Урала получили известность только благодаря такой редкой удаче с природными ископаемыми. Народы Урала и их традиции — это в первую очередь рассказ о великолепном мастерстве и фантазии народных умельцев. Этот регион славится традицией резьбы по дереву и по кости. Интересно выглядят деревянные крыши, уложенные без использования гвоздей и украшенные вырезанными «коньками» и «курицами». А народ коми еще и на отдельных шестах возле дома устанавливал такие деревянные скульптуры птиц.
Раньше мне доводилось читать, да и писать о скифском «зверином стиле». Оказывается, есть такое понятие и «пермский звериный стиль». Его убедительно демонстрируют древние бронзовые фигурки мифических крылатых существ, найденные археологами на Урале.
Но особенно мне интересно рассказать вам о таком традиционном уральском ремесле, как каслинское литье. И знаете почему? Потому, что я не только уже знала раньше об этой традиции, я даже имею собственные экземпляры промысла! Каслинские мастера отливали поразительные по изяществу творения из такого, казалось бы, неблагодарного материала, как чугун. Они выполняли не только канделябры и статуэтки, но даже и ювелирные украшения, которые прежде изготавливались только из благородных металлов. Об авторитете этих изделий на мировом рынке говорит такой факт: в Париже литой чугунный каслинский портсигар имел ту же цену, что и равный ему по массе серебряный.
Традиции народов Урала: каслинское литье
Каслинское литье из моей коллекции
Я не могу не сказать об известных деятелях культуры Урала:
Павел Бажов. Не знаю, читают ли нынешним детям сказки Бажова, а мое поколение в детстве трепетало от этих увлекательных, захватывающих дух сказаний, которые как будто переливались всеми красками уральских самоцветов.
Владимир Иванович Даль. Он уроженец Оренбурга, а на счет его вклада в русскую словесность, литературу, историю, традиции народов Урала — думаю, объяснять ничего не надо.
Но вот про следующую фамилию — хочется подробней. Строгановы — род русских сначала купцов и промышленников, а с 18 века — баронов и графов Российской империи. Еще в 16 веке царь Иван Грозный Григорию Строганову огромные владения земли на Урале. С тех пор несколько поколений этого рода развивали не только промышленность края, но и его культурные традиции. Многие Строгановы интересовались литературой и искусством, собирали бесценные коллекции картин и библиотеки. И даже — внимание! — в традиционные блюда Южного Урала фамилия оставила свой заметный след. Ибо всем известное блюдо «бефстроганов» является изобретением графа Александра Григорьевича Строганова.
Гідросфера — це водна оболонка Землі, яка містить всю хімічно не зв'язану воду на земній поверхні в рідкому й твердому агрегатних станах.
Вода - найбільш поширена і найбільш незвичайна речовина на Землі. Лише вода в нормальних земних умовах може перебувати в трьох станах: твердому, рідкому, газоподібному. Перехід води з одного стану в інший потребує затрат тепла (випаровування й танення), або, навпаки, супроводжується виділенням відповідної його кількості (конденсація, замерзання). Для випаровування 1 г води необхідно витратити 2,5 кДж, на танення 1 г льоду - 335 Дж тепла. Поглинання, або виділення тепла при переході з одного агрегатного стану в інший, не впливає на температуру води (льоду).
Хімічно чиста вода має найбільшу густину при температурі 4°С. При охолодженні нижче цієї температури густина води зменшується, а об'єм збільшується. Ця аномалія води відіграє у природі дуже велику роль. При замерзанні водоймищ лід унаслідок зменшення густини залишається на поверхні і захищає воду від подальшого охолодження.
Вода у природі не буває хімічно чистою, оскільки вона є сильним розчинником. Вона завжди є газово-сольовим розчином різної концентрації.
Вода характеризується великою теплоємністю. Теплоємність води в 3 тис. раз більша, ніж повітря. Це значить, що при охолодженні на 1 °С 1 см3 води на 1°С можна нагріти аж 3 000 см3 повітря. Звідси зрозуміле значення океану як акумулятора тепла, його пом'якшуючий вплив на клімат, Вода характеризується малою теплопровідністю. Тому у нагріванні водоймищ головна роль належить перемішуванню води. Завдяки різним властивостям води виникло й розвивалося життя на Землі. Завдяки їм вода відіграє незамінну роль в усіх процесах, які відбуваються в географічній оболонці.
У водній оболонці виділяються: води Світового океану - 1,37млрд. км, підземні води - 60 млн. км3, ґрунтова волога- 82 тис. км3, води на поверхні суші: льодовики - 24 млн. км3, озера - 230 тис; км3; ріки - 1 200 км3 і вода в атмосфері - 14 тис. км3. Уся ця вода об'єднується завдяки властивостям види переходити з одного агрегатного стану в інший.
Безперервний процес переміщення води під впливом сонячної енергії й сили тяжіння, який охоплює гідросферу, атмосферу, літосферу та організми, називається світовим вологообігом, або кругообігом води.
Вода у природі безперервно переходить з одного стану в інший, здійснюючи т. зв. великі й малі кругообіги. Випаровування води з поверхні океану, конденсація водяної пари в атмосфері та випадання опадів на поверхню океану утворює малий кругообіг. У тих випадках, коли водяний пар переноситься повітряними течіями з океану на сушу, кругообіг води ускладнюється. Частина опадів, яка випала на поверхню суші, випаровується й поступає назад в атмосферу. Інша частина стікає в ріки та інші водойми. Процес випаровування води і випадання опадів на сушу може повторюватися багаторазово, але в кінцевому результаті перенесена на неї волога знову повертається в океан у вигляді річкового й підземного стоку, завершуючи свій великий кругообіг.
Кругообіг відіграє виключно важливу роль у житті планети. Здійснюючи перенесення тепла та вологи, він зв'язує земні оболонки і відіграє важливу роль в утворенні комплексної природної оболонки Землі. Кругообіг води має велике значення для розвитку рослинного світу, формування ґрунтів, розвитку ерозійних процесів. Річки виносять в океан твердий зважений матеріал, що сприяє нівелюванню земної поверхні та утворенню осадових порід.
У загальному кругообігу води найбільш рухома атмосферна волога. Середній уміст водяної пари в атмосфері становить близько 14 тис. км , а загальна річна кількість опадів на Землі - 519 тис. км3. Значить, об'єм вологи в атмосфері поновлюється 40 разів на рік. На випаровування опадів витрачається більше 20 % сонячної енергії, яка надходить на Землю. Але тепло, яке витрачається:на випаровування, вивільняється при конденсації водяної пари. Таким чином, кругообіг води супроводжується кругообігом тепла.
Баланс вологи в планетарному і в локальному масштабах не залишається незмінним. Значна кількість води вилучається з "обігу", затримується в льодовиках. За підрахунками Г.К. Тушинського (1963) у гірських льодовиках (у вигляді льоду) вода затримується на строк від 8 до, 125 років, а в льодовикових щитах - від 2 до 240 тис. років, протягом яких частки льоду долають шлях від центра шита до його окраїни. Згідно М.І. Львовича (1967), повний цикл вологообміну у полярних льодовиках триває близько 15 тис. років.
Кругообіги води не замикаються на Землі. Молекули водяної пари, які піднімаються у високі шари атмосфери, під впливом ультрафіолетової радіації Сонця розпадаються на атоми кисню та водню. Атоми водню розсіюються у міжпланетному просторі. У свою чергу Космос постачає воду на Землю, яку містить космічний пил.
Урал — многонациональный регион. Кроме основных коренных народов (коми, удмурты, ненцы, башкиры, татары), его населяют и русские, чуваши, украинцы, мордва. И это еще неполный список. Разумеется, я буду начинать свое исследование с некой общей культуры народов Урала, не подразделяя ее на национальные фрагменты.
Для жителей Европы этот регион в былые времена был малодоступным. Морской путь к Уралу мог пролегать только лишь по северным, чрезвычайно суровым и опасным морям. Да и по суше нелегко было добраться — препятствовали дремучие леса и раздробленность территорий Урала между различными народами, которые нередко находились в не слишком добрососедских отношениях.
Поэтому культурные традиции народов Урала довольно долго развивались в атмосфере самобытности. Представьте себе: пока Урал не вошел в состав Русского государства, большинство местных народов не имело собственной письменности. Зато позже, с переплетением национальных языков с русским, многие представители коренного населения превратились в полиглотов, знающих два-три языка.
Устные же предания народов Урала, передающиеся из поколения в поколение, насыщены цветистыми и таинственными сюжетами. В основном они связаны с культом гор и пещер. Ведь Урал — это, прежде всего горы. И горы не обычные, а представляющие собой – увы, в ! – сокровищницу различных полезных ископаемых и самоцветов. Как сказал когда-то уральский шахтер:
«Все на Урале есть, а если чего нет, то значит — еще не дорылись».
Среди народов Урала существовало поверье, по которому требовалась особая аккуратность и уважение в отношении к этим несметным сокровищам. Люди верили, что пещеры и подземные кладовые охраняют магические силы, которые могут одарить, а могут и погубить.
Уральские самоцветы
Петр Первый, основав на Урале гранильную и камнерезную промышленность, положил начало небывалому буму на уральские минералы. Архитектурные сооружения, декорированные натуральным камнем, украшения в лучших традициях ювелирного искусства завоевали не только российскую, но и международную славу и любовь.
Однако не стоит думать, что ремесла Урала получили известность только благодаря такой редкой удаче с природными ископаемыми. Народы Урала и их традиции — это в первую очередь рассказ о великолепном мастерстве и фантазии народных умельцев. Этот регион славится традицией резьбы по дереву и по кости. Интересно выглядят деревянные крыши, уложенные без использования гвоздей и украшенные вырезанными «коньками» и «курицами». А народ коми еще и на отдельных шестах возле дома устанавливал такие деревянные скульптуры птиц.
Раньше мне доводилось читать, да и писать о скифском «зверином стиле». Оказывается, есть такое понятие и «пермский звериный стиль». Его убедительно демонстрируют древние бронзовые фигурки мифических крылатых существ, найденные археологами на Урале.
Но особенно мне интересно рассказать вам о таком традиционном уральском ремесле, как каслинское литье. И знаете почему? Потому, что я не только уже знала раньше об этой традиции, я даже имею собственные экземпляры промысла! Каслинские мастера отливали поразительные по изяществу творения из такого, казалось бы, неблагодарного материала, как чугун. Они выполняли не только канделябры и статуэтки, но даже и ювелирные украшения, которые прежде изготавливались только из благородных металлов. Об авторитете этих изделий на мировом рынке говорит такой факт: в Париже литой чугунный каслинский портсигар имел ту же цену, что и равный ему по массе серебряный.
Традиции народов Урала: каслинское литье
Каслинское литье из моей коллекции
Я не могу не сказать об известных деятелях культуры Урала:
Павел Бажов. Не знаю, читают ли нынешним детям сказки Бажова, а мое поколение в детстве трепетало от этих увлекательных, захватывающих дух сказаний, которые как будто переливались всеми красками уральских самоцветов.
Владимир Иванович Даль. Он уроженец Оренбурга, а на счет его вклада в русскую словесность, литературу, историю, традиции народов Урала — думаю, объяснять ничего не надо.
Но вот про следующую фамилию — хочется подробней. Строгановы — род русских сначала купцов и промышленников, а с 18 века — баронов и графов Российской империи. Еще в 16 веке царь Иван Грозный Григорию Строганову огромные владения земли на Урале. С тех пор несколько поколений этого рода развивали не только промышленность края, но и его культурные традиции. Многие Строгановы интересовались литературой и искусством, собирали бесценные коллекции картин и библиотеки. И даже — внимание! — в традиционные блюда Южного Урала фамилия оставила свой заметный след. Ибо всем известное блюдо «бефстроганов» является изобретением графа Александра Григорьевича Строганова.
Гідросфера — це водна оболонка Землі, яка містить всю хімічно не зв'язану воду на земній поверхні в рідкому й твердому агрегатних станах.
Вода - найбільш поширена і найбільш незвичайна речовина на Землі. Лише вода в нормальних земних умовах може перебувати в трьох станах: твердому, рідкому, газоподібному. Перехід води з одного стану в інший потребує затрат тепла (випаровування й танення), або, навпаки, супроводжується виділенням відповідної його кількості (конденсація, замерзання). Для випаровування 1 г води необхідно витратити 2,5 кДж, на танення 1 г льоду - 335 Дж тепла. Поглинання, або виділення тепла при переході з одного агрегатного стану в інший, не впливає на температуру води (льоду).
Хімічно чиста вода має найбільшу густину при температурі 4°С. При охолодженні нижче цієї температури густина води зменшується, а об'єм збільшується. Ця аномалія води відіграє у природі дуже велику роль. При замерзанні водоймищ лід унаслідок зменшення густини залишається на поверхні і захищає воду від подальшого охолодження.
Вода у природі не буває хімічно чистою, оскільки вона є сильним розчинником. Вона завжди є газово-сольовим розчином різної концентрації.
Вода характеризується великою теплоємністю. Теплоємність води в 3 тис. раз більша, ніж повітря. Це значить, що при охолодженні на 1 °С 1 см3 води на 1°С можна нагріти аж 3 000 см3 повітря. Звідси зрозуміле значення океану як акумулятора тепла, його пом'якшуючий вплив на клімат, Вода характеризується малою теплопровідністю. Тому у нагріванні водоймищ головна роль належить перемішуванню води. Завдяки різним властивостям води виникло й розвивалося життя на Землі. Завдяки їм вода відіграє незамінну роль в усіх процесах, які відбуваються в географічній оболонці.
У водній оболонці виділяються: води Світового океану - 1,37млрд. км, підземні води - 60 млн. км3, ґрунтова волога- 82 тис. км3, води на поверхні суші: льодовики - 24 млн. км3, озера - 230 тис; км3; ріки - 1 200 км3 і вода в атмосфері - 14 тис. км3. Уся ця вода об'єднується завдяки властивостям види переходити з одного агрегатного стану в інший.
Безперервний процес переміщення води під впливом сонячної енергії й сили тяжіння, який охоплює гідросферу, атмосферу, літосферу та організми, називається світовим вологообігом, або кругообігом води.
Вода у природі безперервно переходить з одного стану в інший, здійснюючи т. зв. великі й малі кругообіги. Випаровування води з поверхні океану, конденсація водяної пари в атмосфері та випадання опадів на поверхню океану утворює малий кругообіг. У тих випадках, коли водяний пар переноситься повітряними течіями з океану на сушу, кругообіг води ускладнюється. Частина опадів, яка випала на поверхню суші, випаровується й поступає назад в атмосферу. Інша частина стікає в ріки та інші водойми. Процес випаровування води і випадання опадів на сушу може повторюватися багаторазово, але в кінцевому результаті перенесена на неї волога знову повертається в океан у вигляді річкового й підземного стоку, завершуючи свій великий кругообіг.
Кругообіг відіграє виключно важливу роль у житті планети. Здійснюючи перенесення тепла та вологи, він зв'язує земні оболонки і відіграє важливу роль в утворенні комплексної природної оболонки Землі. Кругообіг води має велике значення для розвитку рослинного світу, формування ґрунтів, розвитку ерозійних процесів. Річки виносять в океан твердий зважений матеріал, що сприяє нівелюванню земної поверхні та утворенню осадових порід.
У загальному кругообігу води найбільш рухома атмосферна волога. Середній уміст водяної пари в атмосфері становить близько 14 тис. км , а загальна річна кількість опадів на Землі - 519 тис. км3. Значить, об'єм вологи в атмосфері поновлюється 40 разів на рік. На випаровування опадів витрачається більше 20 % сонячної енергії, яка надходить на Землю. Але тепло, яке витрачається:на випаровування, вивільняється при конденсації водяної пари. Таким чином, кругообіг води супроводжується кругообігом тепла.
Баланс вологи в планетарному і в локальному масштабах не залишається незмінним. Значна кількість води вилучається з "обігу", затримується в льодовиках. За підрахунками Г.К. Тушинського (1963) у гірських льодовиках (у вигляді льоду) вода затримується на строк від 8 до, 125 років, а в льодовикових щитах - від 2 до 240 тис. років, протягом яких частки льоду долають шлях від центра шита до його окраїни. Згідно М.І. Львовича (1967), повний цикл вологообміну у полярних льодовиках триває близько 15 тис. років.
Кругообіги води не замикаються на Землі. Молекули водяної пари, які піднімаються у високі шари атмосфери, під впливом ультрафіолетової радіації Сонця розпадаються на атоми кисню та водню. Атоми водню розсіюються у міжпланетному просторі. У свою чергу Космос постачає воду на Землю, яку містить космічний пил.