Загальна характеристика транспорту світу Транспорт є один з найважливiших видів діяльності людини у сучасному світі. Він забезпечує функціонування світового господарства і потреби людей в усіх видах перевезень. Транспорт є основою міжнародного географічного поділу праці. Усі транспортні шляхи світу утворюють світову транспортну систему. Різні види транспорту використовують їх залежно від конкретних умов. Залежно від рівня розвитку транспортної системи розрізняють країни, що мають: а) високорозвинені всі види транспорту (держави Європи, США, Канада); б) високий рівень більшості видів транспорту (наприклад, Японія не має трубопровідних та річкових перевезень; Австралія, Нова Зеландія, Південна Африка майже не мають річкового транспорту); в) переважно один вид транспорту (зокрема, залізничні перевезення є домінуючими в Індії, Аргентині, Марокко, автомобільні — в Афганістані, Саудівській Аравії, Ефіопії, річкові — у Судані, Конго, Парагваї). Найбільш розвинутими є транспортні системи країн Європи, Північної Америки, де зосереджено понад половину залізничних колій, рухомого складу, автомобільних шляхів, автопарку тощо. У цих країнах досягнуто високого технічного рівня розвитку транспорту: великі швидкості, регулярність сполучення, відносна дешевизна, масові перевезення вантажів та пасажирів, відносна безпека, постійне оновлення засобів транспорту. Серед країн з високим рівнем розвитку транспорту вирізняються Японія, Республіка Корея, Тайвань, нафтодобувні країни Перської затоки. Швидкими темпами розвивається транспорт Китаю. Більшості країн, що розвиваються, властивий низький рівень розвитку транспорту, застарілий малопотужний рухомий склад. У багатьох країнах Азії, Африки та Латинської Америки часто використовують в’ючний та гужовий транспорт. Робота різних видів транспорту характеризується багатьма чинниками: довжиною мережі шляхів сполучення, кількістю рухомого складу, кількістю зайнятого економічно активного населення на транспорті, а також обсягом перевезень, вантажо- та пасажирообігом.
Режим річок — закономірна зміна стану річок з часом, яка залежить в першу чергу від кліматичних умов. Проявляється у вигляді коливань рівнів і витрат води.
Кількість води в річках змінюється за багаторіччя (багаторічний гідрологічний режим) і за сезонами (внутрішньорічний гідрологічний режим).
Найвищий рівень води в річці буває щороку в певний час, його називають повінню. Вона настає після танення льоду та снігу в горах влітку, а для річок на території України - весною (весняна повінь), внаслідок танення снігового покриву, що утворився взимку.
Найнижчий рівень води в річці — межень, коли значно зменшується атмосферне живлення. Для більшості річок України характерними є літньо-осіння та зимова межені.
Паводки — раптові підйоми рівня води внаслідок випадання значної кількості атмосферних опадів (дощові паводки).
На річках, що протікають по території, де відбувається зміна пір року, взимку гається льодостав — період нерухомого льоду на річках, а на весні льодохід.
Транспорт є один з найважливiших видів діяльності людини у сучасному світі. Він забезпечує функціонування світового господарства і потреби людей в усіх видах перевезень. Транспорт є основою міжнародного географічного поділу праці. Усі транспортні шляхи світу утворюють світову транспортну систему. Різні види транспорту використовують їх залежно від конкретних умов.
Залежно від рівня розвитку транспортної системи розрізняють країни, що мають:
а) високорозвинені всі види транспорту (держави Європи, США, Канада);
б) високий рівень більшості видів транспорту (наприклад, Японія не має трубопровідних та річкових перевезень; Австралія, Нова Зеландія, Південна Африка майже не мають річкового транспорту);
в) переважно один вид транспорту (зокрема, залізничні перевезення є домінуючими в Індії, Аргентині, Марокко, автомобільні — в Афганістані, Саудівській Аравії, Ефіопії, річкові — у Судані, Конго, Парагваї).
Найбільш розвинутими є транспортні системи країн Європи, Північної Америки, де зосереджено понад половину залізничних колій, рухомого складу, автомобільних шляхів, автопарку тощо. У цих країнах досягнуто високого технічного рівня розвитку транспорту: великі швидкості, регулярність сполучення, відносна дешевизна, масові перевезення вантажів та пасажирів, відносна безпека, постійне оновлення засобів транспорту. Серед країн з високим рівнем розвитку транспорту вирізняються Японія, Республіка Корея, Тайвань, нафтодобувні країни Перської затоки. Швидкими темпами розвивається транспорт Китаю.
Більшості країн, що розвиваються, властивий низький рівень розвитку транспорту, застарілий малопотужний рухомий склад. У багатьох країнах Азії, Африки та Латинської Америки часто використовують в’ючний та гужовий транспорт.
Робота різних видів транспорту характеризується багатьма чинниками: довжиною мережі шляхів сполучення, кількістю рухомого складу, кількістю зайнятого економічно активного населення на транспорті, а також обсягом перевезень, вантажо- та пасажирообігом.
Объяснение:
Режим річок — закономірна зміна стану річок з часом, яка залежить в першу чергу від кліматичних умов. Проявляється у вигляді коливань рівнів і витрат води.
Кількість води в річках змінюється за багаторіччя (багаторічний гідрологічний режим) і за сезонами (внутрішньорічний гідрологічний режим).
Найвищий рівень води в річці буває щороку в певний час, його називають повінню. Вона настає після танення льоду та снігу в горах влітку, а для річок на території України - весною (весняна повінь), внаслідок танення снігового покриву, що утворився взимку.
Найнижчий рівень води в річці — межень, коли значно зменшується атмосферне живлення. Для більшості річок України характерними є літньо-осіння та зимова межені.
Паводки — раптові підйоми рівня води внаслідок випадання значної кількості атмосферних опадів (дощові паводки).
На річках, що протікають по території, де відбувається зміна пір року, взимку гається льодостав — період нерухомого льоду на річках, а на весні льодохід.