«Русский век» РоссииРост численности населения Царской России 19-20-х веков характеризуется высокими темпами и постоянством. (См. Таблицу 1 и диаграмму 1, построенные по данным /1/). С 1800 по 1914 годы количество жителей России, без учёта Польши и Финляндии, возросло с 35,5 до 161 миллиона, то есть в 4,5 раза. Прирост численности за год, отнесённый к 1000 жителей и усреднённый по 10 –летним периодам, лежит в интервале от 8 до 18 человек. Максимальные темпы прироста наблюдаются в периоды морального и экономического подъёма: в 1810-1820-е годы - после победы над наполеоновским нашествием Европы (император Александр -1); в 1860 - 1870 –е годы - после отмены крепостного права (император Александр -11) и в 1900-1913-е годы (император Николай -11). Следует отметить период положительной динамики 1881-1894 годов во время правления императора Александра -111. Минимум роста зафиксирован в периоды 1840-1860 – х годов (император Николай 1, времена Крымской войны с Англией и Францией) и в 1870-1880-е годы (император Александр -11, времена войны с Турцией). Даже в военные годы, в том числе и во время войны 1914-1917 годов, прирост численности населения России продолжался достаточно высокими темпами. Демографические данные Табл.1 позволяют утверждать, что потери жизней в войне 1914-1917 года не превышают 4 миллионов человекИменно в эти годы в императорской России был сформирован многочисленный и мощный русский народ, который смог перенести тяжкие испытания грядущего 20-го века.Как известно, объявление Россией войны Германии в 1914 году, под воздействием провокационных и лживых обещаний Англии и Франции передать России Босфор и Дарданеллы, с последующей организацией ими антирусского государственного переворота в феврале 1917 года, помноженные на серьёзные внутренние проблемы России, породили демографический и общеполитический кризис и, в конечном счёте, привели императорское правление к трагическому финалу.
Велике значення для формування рельєфу Євразії мають зовнішні чинники. У кайнозойську еру загальне підняття суходолу і похолодання клімату Землі призвели до виникнення потужного материкового зледеніння. Центрами його в Євразії були Скандинавський півострів, Північний Урал і Таймир. Звідси льодовик на південь, досягнувши на Східноєвропейській рівнині широти Дніпропетровська.
Рухаючись, льодовик істотно змінював поверхню суходолу. Немов величезний бульдозер, він вирівняв міцні скелі та згладив верхні шари пухких порід, утворюючи водночас глибокі вузькі морські затоки, безліч річкових долин й озерних улоговин тощо. Відшліфовані уламки гірських порід - валуни - виносилися із центрів зледеніння далеко на південь. Там, де льодовик танув, накопичувалися льодовикові відклади. Із суміші валунів, глини й піску утворилися велетенські горби, пасма гір і цілі рівнини. Талі води виносили значні маси піску, вирівнювали поверхню і формували плоскі піщані рівнини - полісся.
Велике значення для формування рельєфу Євразії мають зовнішні чинники. У кайнозойську еру загальне підняття суходолу і похолодання клімату Землі призвели до виникнення потужного материкового зледеніння. Центрами його в Євразії були Скандинавський півострів, Північний Урал і Таймир. Звідси льодовик на південь, досягнувши на Східноєвропейській рівнині широти Дніпропетровська.
Рухаючись, льодовик істотно змінював поверхню суходолу. Немов величезний бульдозер, він вирівняв міцні скелі та згладив верхні шари пухких порід, утворюючи водночас глибокі вузькі морські затоки, безліч річкових долин й озерних улоговин тощо. Відшліфовані уламки гірських порід - валуни - виносилися із центрів зледеніння далеко на південь. Там, де льодовик танув, накопичувалися льодовикові відклади. Із суміші валунів, глини й піску утворилися велетенські горби, пасма гір і цілі рівнини. Талі води виносили значні маси піску, вирівнювали поверхню і формували плоскі піщані рівнини - полісся.
Подробнее - на -