Вулканические острова Океании – это вершины спящих или действующих подводных вулканов. Среди них встречаются острова площадью от десяти квадратных километров до нескольких тысяч и являются они основным типом островов Океании.
Наиболее известные из вулканических островов – это Гавайские острова, остров Пасхи, острова Таити и Самоа.Коралловые острова Океании (биогенные)На океаническом мелководье обычно поселяются целые колонии мелких морских животных – кораллов. Веками при отмирании кораллов их скелеты устилают дно океана, прессуются и образуют горную породу. Со временем над поверхностью воды появляются коралловые рифы и целые острова, а если коралловые отложения происходили по контуру жерла подводного вулкана, то появляются атоллы – коралловые острова с лагуной в центре.
Коралловых островов (атоллов) в Океании сотни, как одиночных, так и образующих целые архипелаги. Это Каролинские, Марианские, Маршалловы острова, а также острова Гилберта и Туамоту. Самый крупный атолл Океании – Кваджалейн. Площадь его территории равна 2,3 тысячи квадратных километров (включая площадь лагуны) и относится он к архипелагу Маршалловы острова
Наземні природні зони, класифіковані по типу рослинності
Льодовики й полярні пустелі
Тундра
Тайга
Мішані ліси
Степи й лісостепи
Вологі субтропічні ліси
Середземноморські субтропічні ліси
Мусонні ліси
Напівпустелі
Пустелі
Напівпустелі
Лісосавани
Перемінно-вологі ліси
Вологі тропічні ліси
Високогірні альпійські луки
Високогірні ліси
Приро́дна зо́на, фізико-географічна зона — частина географічного поясу з однорідними кліматичними умовами. Вона є частиною природної країни. На рівнинних територіях зони зберігають широтне або близьке до нього тобто змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність) і від океанів углиб континентів (довготна зональність). Мають близькі умови температур і зволоження, що визначають однорідні ґрунти, рослинність, тваринний світ і інші компоненти природного середовища. Природні зони виражені на суші і в океані, де проявляються менш чітко. Зміна природних зон у горах називається висотною поясністю.
Природні умови кожної з них мають свої відмінності, які залежать від широти місця, співвідношення тепла і вологи, циркулярної атмосфери. Типові в межах зони гідрологічні й теплові умови є вирішальним чинником формування ґрунтів певних типів, рослинності й тваринного світу. Загальні особливості природних умов враховуються в сільськогосподарському виробництві, лісовому господарстві, містобудуванні, під час проєктування інженерно-меліоративних і природоохоронних заходів, планування місць відпочинку.
Природні зони беруть свою назву від рослинності, властивої їм, і інших географічних особливостей.
Природні зони — один із щаблів фізико-географічного районування. Основною ознакою природної зони є переважання в її межах певного типу ландшафтів. У межах зони по перевазі ландшафтів того або іншого типу виділяються фізико-географічні підзони.
Наиболее известные из вулканических островов – это Гавайские острова, остров Пасхи, острова Таити и Самоа.Коралловые острова Океании (биогенные)На океаническом мелководье обычно поселяются целые колонии мелких морских животных – кораллов. Веками при отмирании кораллов их скелеты устилают дно океана, прессуются и образуют горную породу. Со временем над поверхностью воды появляются коралловые рифы и целые острова, а если коралловые отложения происходили по контуру жерла подводного вулкана, то появляются атоллы – коралловые острова с лагуной в центре.
Коралловых островов (атоллов) в Океании сотни, как одиночных, так и образующих целые архипелаги. Это Каролинские, Марианские, Маршалловы острова, а также острова Гилберта и Туамоту. Самый крупный атолл Океании – Кваджалейн. Площадь его территории равна 2,3 тысячи квадратных километров (включая площадь лагуны) и относится он к архипелагу Маршалловы острова
Наземні природні зони, класифіковані по типу рослинності
Льодовики й полярні пустелі
Тундра
Тайга
Мішані ліси
Степи й лісостепи
Вологі субтропічні ліси
Середземноморські субтропічні ліси
Мусонні ліси
Напівпустелі
Пустелі
Напівпустелі
Лісосавани
Перемінно-вологі ліси
Вологі тропічні ліси
Високогірні альпійські луки
Високогірні ліси
Приро́дна зо́на, фізико-географічна зона — частина географічного поясу з однорідними кліматичними умовами. Вона є частиною природної країни. На рівнинних територіях зони зберігають широтне або близьке до нього тобто змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність) і від океанів углиб континентів (довготна зональність). Мають близькі умови температур і зволоження, що визначають однорідні ґрунти, рослинність, тваринний світ і інші компоненти природного середовища. Природні зони виражені на суші і в океані, де проявляються менш чітко. Зміна природних зон у горах називається висотною поясністю.
Природні умови кожної з них мають свої відмінності, які залежать від широти місця, співвідношення тепла і вологи, циркулярної атмосфери. Типові в межах зони гідрологічні й теплові умови є вирішальним чинником формування ґрунтів певних типів, рослинності й тваринного світу. Загальні особливості природних умов враховуються в сільськогосподарському виробництві, лісовому господарстві, містобудуванні, під час проєктування інженерно-меліоративних і природоохоронних заходів, планування місць відпочинку.
Природні зони беруть свою назву від рослинності, властивої їм, і інших географічних особливостей.
Природні зони — один із щаблів фізико-географічного районування. Основною ознакою природної зони є переважання в її межах певного типу ландшафтів. У межах зони по перевазі ландшафтів того або іншого типу виділяються фізико-географічні підзони.
Объяснение: