Хризолит - так называют прозрачную разновидность минерала оливина - силиката железа и магния. Слово «хризолит» (то есть «золотой камень»; греч. chrysos — «золотой») существовало уже в глубокой древности. Оно встречается в старинных текстах, начиная с III в. до н. э. Иногда хризолит называют вечерним изумрудом, так как при искусственном освещении желтый оттенок исчезает, и камень кажется чисто-зеленым.
Дискредитированное геммологическое название желтых, желтовато-зеленых и зеленоватых самоцветов. В российской литературе хрилоты это драгоценная прозрачная разновидность оливина пригодная для огранки. Хризолит — минерал, который без труда узнается благодаря своему ярко-зеленому цвету.
Человечеству он известен уже очень давно. В переводе с греческого хризолит — это «золотой камень». Так минерал был назван по той причине, что оттенок хризолита неповторим. Зеленый цвет здесь главный, и он необыкновенным образом сочетается с травяным, фисташковым, оливковым и золотистым оттенками.
Хризолит — минерал древний. Человечеству он был известен еще за 4 000 лет до нашей эры. О хризолите говорится в Библии. В 1968 году было решено относить к хризолиту породы, имеющие зелёно-золотистый оттенок. Именно начиная с этого времени, минерал стал амулетом для такого знака Зодиака, как Лев.
В Индии камню хризолит поклонялись торговцы. Они не расставались с ним никогда. Почитали этот минерал и монголы. А в Средневековой Европе хризолит приносили крестоносцы из своих походов. Из этого камня изготавливали разнообразную церковную утварь.
Турецкие султаны декорировали хризолитом свои тюрбаны. Такое украшение могли себе позволить только зажиточные люди. Особую популярность камень завоевал в XIX столетии. В это время он был признан символом вдохновения. Новая волна популярности нахлынула в XX веке. Как выглядит камень? Хризолит имеет изумрудный или желто-зеленый цвет. Но какого бы цвета он ни был, в любом случае минерал отдает золотистым оттенком. Окраска камня зависит непосредственно от объема примесей (хром, никель, железо). Блеск добавляется благодаря присутствию хрома и никеля, а зелень — железа. Чем цвет насыщеннее, тем дороже минерал.
Есть несколько ценных разновидностей. Редчайшим является звездчатый минерал. Он прозрачен и имеет эффект кошачьего глаза. Глядя на него, можно увидеть диффузию света. Другая разновидность минерала — Меса. Добывают ее только индейцы, используя лишь свои руки, никакой спецтехники! Месторождения хризолита Крупнейшие месторождения хризолита находятся в Европе, много его и в Соединенных Штатах Америки. В России хризолит добывается преимущественно в Красноярском крае и в Якутии.
Минерал чаще всего применяется для изготовления ювелирных изделий. Из хризолита изготавливают вставки в разнообразные драгоценности. Хризолит — камень хрупкий, поэтому при его обработке действуют крайне аккуратно. Для шлифовки прибегают к ступенчатой либо бриллиантовой огранке.
Антарктида – найхолодніше і надзвичайно загадкове місце на всій планеті. Континент повністю покритий кіркою льоду, тому даних про корисні копалини на території цієї крижаної пустелі дуже мало. Відомо, що під товщею снігу і льоду знаходяться поклади:
вугілля;
залізної руди;
дорогоцінних металів;
граніту;
кришталю;
нікелю;
титану.
Настільки незначні пізнання про геологію континенту пояснюються труднощами проведення дослідницьких робіт з причини низьких температур і занадто товстого крижаного панцира.
Особливості рельєфу Антарктиди
99,7% поверхні материка покрито льодом, середня товщина якого становить 1720 м. Під льодами Антарктиди рельєф неоднорідний: у східній частині материка виділяють 9 регіонів, що розрізняються за періодом формування та своєю структурою.
Східна рівнина має перепади від 300 метрів нижче рівня моря до 300 м. вище, Трансантарктичні гори проходять через весь континент і досягають 4,5 км у висоту, трохи менший гірський хребет Землі Королеви Мод тягнеться на 1500 км вздовж і піднімається до 3000 м вгору, рівнина Шмідта зайняла висоту від -2400 до +500 м, Західна рівнина розташувалася приблизно на рівні моря, дугоподібний гірський хребет Гамбурцева і Вернадського розтягнувся на 2500 км, Східне плато примикає до рівнини Шмідта (+1500 м), гірська система принц Чарльз знаходиться в долині МГГ і гряда Землі Ендербі досягає висоти в 3000 м.
У західній частині розташувалися три гірських системи (масив Елсуорт, гори м. Амундсена, хребет Антарктичні півострова) і рівнина Берда, розташована на 2 555 метрах нижче рівня моря.
Теоретично, найбільш перспективними для видобутку можна вважати регіони на периферії континенту – внутрішня частина Антарктиди вивчена мало, а будь-які дослідні роботи ускладнюються віддаленістю від берега.
Види корисних копалин
Перші дані про поклади мінералів, руд і металів з’явилися ще на початку минулого століття – тоді вдалося виявити пласти кам’яного вугілля. На даний момент їх більш ніж двохсот точок по території Антарктиди, тільки дві достеменно визначені як родовища – це поклади залізної руди і кам’яного вугілля.
Виробничий видобуток з обох родовищ в умовах Антарктиди вважається абсолютно рентабельним, хоча і кам’яне вугілля і руда є затребуваними матеріалами для видобутку у всіх країнах.
Серед інших мінералів і руд в Антарктиді присутні:
мідь;
титан;
нікель;
цирконій;
хром;
кобальт.
Дорогоцінні метали представлені золотом і сріблом на Західному узбережжі Антарктичного півострова. На шельфі моря Росса виявлені газопроявлення у свердловинах, що свідчить про можливі поклади природного газу, проте їх обсяг не встановлений.
Хризолит - так называют прозрачную разновидность минерала оливина - силиката железа и магния. Слово «хризолит» (то есть «золотой камень»; греч. chrysos — «золотой») существовало уже в глубокой древности. Оно встречается в старинных текстах, начиная с III в. до н. э. Иногда хризолит называют вечерним изумрудом, так как при искусственном освещении желтый оттенок исчезает, и камень кажется чисто-зеленым.
Дискредитированное геммологическое название желтых, желтовато-зеленых и зеленоватых самоцветов. В российской литературе хрилоты это драгоценная прозрачная разновидность оливина пригодная для огранки. Хризолит — минерал, который без труда узнается благодаря своему ярко-зеленому цвету.
Человечеству он известен уже очень давно. В переводе с греческого хризолит — это «золотой камень». Так минерал был назван по той причине, что оттенок хризолита неповторим. Зеленый цвет здесь главный, и он необыкновенным образом сочетается с травяным, фисташковым, оливковым и золотистым оттенками.
Хризолит — минерал древний. Человечеству он был известен еще за 4 000 лет до нашей эры. О хризолите говорится в Библии. В 1968 году было решено относить к хризолиту породы, имеющие зелёно-золотистый оттенок. Именно начиная с этого времени, минерал стал амулетом для такого знака Зодиака, как Лев.
В Индии камню хризолит поклонялись торговцы. Они не расставались с ним никогда. Почитали этот минерал и монголы. А в Средневековой Европе хризолит приносили крестоносцы из своих походов. Из этого камня изготавливали разнообразную церковную утварь.
Турецкие султаны декорировали хризолитом свои тюрбаны. Такое украшение могли себе позволить только зажиточные люди. Особую популярность камень завоевал в XIX столетии. В это время он был признан символом вдохновения. Новая волна популярности нахлынула в XX веке. Как выглядит камень? Хризолит имеет изумрудный или желто-зеленый цвет. Но какого бы цвета он ни был, в любом случае минерал отдает золотистым оттенком. Окраска камня зависит непосредственно от объема примесей (хром, никель, железо). Блеск добавляется благодаря присутствию хрома и никеля, а зелень — железа. Чем цвет насыщеннее, тем дороже минерал.
Есть несколько ценных разновидностей. Редчайшим является звездчатый минерал. Он прозрачен и имеет эффект кошачьего глаза. Глядя на него, можно увидеть диффузию света. Другая разновидность минерала — Меса. Добывают ее только индейцы, используя лишь свои руки, никакой спецтехники! Месторождения хризолита Крупнейшие месторождения хризолита находятся в Европе, много его и в Соединенных Штатах Америки. В России хризолит добывается преимущественно в Красноярском крае и в Якутии.
Минерал чаще всего применяется для изготовления ювелирных изделий. Из хризолита изготавливают вставки в разнообразные драгоценности. Хризолит — камень хрупкий, поэтому при его обработке действуют крайне аккуратно. Для шлифовки прибегают к ступенчатой либо бриллиантовой огранке.
Антарктида – найхолодніше і надзвичайно загадкове місце на всій планеті. Континент повністю покритий кіркою льоду, тому даних про корисні копалини на території цієї крижаної пустелі дуже мало. Відомо, що під товщею снігу і льоду знаходяться поклади:
вугілля;
залізної руди;
дорогоцінних металів;
граніту;
кришталю;
нікелю;
титану.
Настільки незначні пізнання про геологію континенту пояснюються труднощами проведення дослідницьких робіт з причини низьких температур і занадто товстого крижаного панцира.
Особливості рельєфу Антарктиди
99,7% поверхні материка покрито льодом, середня товщина якого становить 1720 м. Під льодами Антарктиди рельєф неоднорідний: у східній частині материка виділяють 9 регіонів, що розрізняються за періодом формування та своєю структурою.
Східна рівнина має перепади від 300 метрів нижче рівня моря до 300 м. вище, Трансантарктичні гори проходять через весь континент і досягають 4,5 км у висоту, трохи менший гірський хребет Землі Королеви Мод тягнеться на 1500 км вздовж і піднімається до 3000 м вгору, рівнина Шмідта зайняла висоту від -2400 до +500 м, Західна рівнина розташувалася приблизно на рівні моря, дугоподібний гірський хребет Гамбурцева і Вернадського розтягнувся на 2500 км, Східне плато примикає до рівнини Шмідта (+1500 м), гірська система принц Чарльз знаходиться в долині МГГ і гряда Землі Ендербі досягає висоти в 3000 м.
У західній частині розташувалися три гірських системи (масив Елсуорт, гори м. Амундсена, хребет Антарктичні півострова) і рівнина Берда, розташована на 2 555 метрах нижче рівня моря.
Теоретично, найбільш перспективними для видобутку можна вважати регіони на периферії континенту – внутрішня частина Антарктиди вивчена мало, а будь-які дослідні роботи ускладнюються віддаленістю від берега.
Види корисних копалин
Перші дані про поклади мінералів, руд і металів з’явилися ще на початку минулого століття – тоді вдалося виявити пласти кам’яного вугілля. На даний момент їх більш ніж двохсот точок по території Антарктиди, тільки дві достеменно визначені як родовища – це поклади залізної руди і кам’яного вугілля.
Виробничий видобуток з обох родовищ в умовах Антарктиди вважається абсолютно рентабельним, хоча і кам’яне вугілля і руда є затребуваними матеріалами для видобутку у всіх країнах.
Серед інших мінералів і руд в Антарктиді присутні:
мідь;
титан;
нікель;
цирконій;
хром;
кобальт.
Дорогоцінні метали представлені золотом і сріблом на Західному узбережжі Антарктичного півострова. На шельфі моря Росса виявлені газопроявлення у свердловинах, що свідчить про можливі поклади природного газу, проте їх обсяг не встановлений.