Мандрівники з різних країн: англійці, бельгійці, німці, французи, японці, шведи — робили численні спроби проникнути в Центральну Азію і Тибет. Поступово накопичувалися дані про природу і населення регіону. Але великі простори північно-східної і центральної Азії були важкодоступні через низьку густоту населення і віддаленість від великих центрів проживання людей, суворий клімат, особливості рельєфу (гори, річки), малопрохіднІсть ландшафту (сотні й тисячі кілометрів тундри, тайги, пустелі) і тому довго залишалися маловідомими. Значно пізніше важливі й докладні наукові відомості про ці райони Азії були отримані російськими дослідниками під час низки експедицій, організованих з ініціативи Російського географічного товариства та Академії наук
У цілому клімат Українських Карпат помірно континентальний, теплий, з циклонічними та антициклонічними вторгненнями атлантичного повітря.
Середні температури січня від −2 до −5°C (на вершинах нижче −10 °C), липня 17—20 °C (на вершинах до 4—5 °C). Опадів від 600 до 2 000 мм на рік.
Для Карпат характерна висотна поясність ландшафтів. Широколисті і мішані ліси змінюються хвойними, вище (місцями до 1600–1800 м) простягаються субальпійські чагарники, а найвищі вершини вінчають альпійські луки — полонини.
У цілому клімат Українських Карпат помірно континентальний, теплий, з циклонічними та антициклонічними вторгненнями атлантичного повітря.
Середні температури січня від −2 до −5°C (на вершинах нижче −10 °C), липня 17—20 °C (на вершинах до 4—5 °C). Опадів від 600 до 2 000 мм на рік.
Для Карпат характерна висотна поясність ландшафтів. Широколисті і мішані ліси змінюються хвойними, вище (місцями до 1600–1800 м) простягаються субальпійські чагарники, а найвищі вершини вінчають альпійські луки — полонини.