объяснение: ірак розташований на стику середземноморського геосинклінального пояса з аравійською частиною африканської (африкано-аравійської) платформи і включає три основних елементи: північно-східну частину африканської платформи, месопотамський крайовий прогин та зовнішню міогеосинклінальну зону загросу. сейсмічність іраку відрізняється надзвичайною контрастністю і нерегулярністю сейсмічного режиму. найбільш високосейсмічна зона хребта загрос.
більша частина країни являє собою окраїну африкано-аравійської платформи, де розвинені недислоковані осадові відклади фанерозойського чохла потужністю 6,0-7,5 тисяч метрів. головна частина платформної частини — антекліза рутба, в ядрі якої на поверхню витіснені тріасові строкаті континентальні осади, глибина залягання докембрійського у склепінчастій частині антеклізи рутба 2-3 км. месопотамський крайовий прогин (північно-східна частина країни) створений потужною товщею теригенних, карбонатних та гідрохімічних осадів олігоцен-антропогенового віку. потужність осадового мезозойсько-кайнозойського чохла становить 12-15 тисяч метрів. зона загросу (на крайньому північному-сході країни) характерна складною лускувато-насувною будовою і розвитком вузьких і довгих (до 300 км) асиметричних складок утворених флішевими та карбонатними крейди-палеогену. насувна зона має ширину 10-12 км, являє собою три насунені одна на одну пластини відкладів крейдового і палеогенового періоду.
залізо- загальні запаси залізних руд невеликі (близько 30 мільйонів тонн). родовища належать до осадового і скарнового типів. поліметали — родовища свинцево-цинкових руд належать до скарнового і гідротермально-метасоматичного типів. запаси свинцю і цинку в перерахунку на метал відповідно становлять 25 і 145 тисяч тонн. фосфорити — запаси p2o5 в іраку становлять 5,4 % від світових. ірак володіє великими ресурсами фосфору в фосфоритах. ресурси зернистих фосфоритів в країні станом на 1998 р становлять 2,13 % світових (бл. 0,8 млрд т). найбільші родовища — акашат і ер-рутба, які представлені пластами потужністю 0,5-10 м. розвідані багаті родовища фосфоритів ер-рутба, що містять також уран. сірка — за запасами самородної сірки (запаси — близько 250 мільйонів тонн), ірак займає одне з провідних місць у світі. багаті родовища сірки локалізовані в месопотамському крайовому прогині в районі мосула. родовища сірки — мішрак, ель-фатха і лазага, укладені в карбонатних відкладах міоцену у вигляді пластоподібних тіл сумарною потужністю близько 70 метрів. сіль — на півночі, в межах складчастої зони, розташовані родовища кам'яної солі, які розробляються для місцевих потреб. буровугільні родовища розвідані в районі кіркука, заху і в горах хамрін, бітуму поблизу мосула. виявлені також срібло, хром, марганець, уран, в іраку є величезні запаси таких будівельних матеріалів, як мармур, вапняк, кварцовий пісок, доломіт, гіпс, глини різних типів.
Рельєф земної поверхні вивчає географічна наука, що називається геоморфологією (у перекладі з грецької ге - земля, морфе - форма). Складовою частиною геоморфології є орографія (у перекладі з грецької орос - гора, графіо - пишу).
Вона вивчає рельєф за зовнішніми ознаками: взаємним розташуванням хребтів, височин, улоговин та інших форм рельєфу, їх розміри, висоту і напрями. Саме наука орографія допомагає складати карти з фізичної географії.
Рельєф України досить різноманітний. На рівнинній території України, що є частиною великої Східноєвропейської рівнини, чергуються низовини і височини. На її заході підносяться гірські пасма Українських Карпат, на крайньому півдні височать пасма Кримських гір.
Поверхня території України формувалася протягом багатьох геологічних епох. На її розвиток вплинули новітні (сучасні) тектонічні рухи, давні зледеніння і відкладання лесів (жовтувата пориста порода, що утворилась в льодовиковий період), коливання рівня моря, ерозійна робота річок і вітру, господарська діяльність людини.
Якою ж є сучасна поверхня України? 70% її площі займають низовини, 25% - височини і тільки 5% - гори.
Низовини, височини і гори неоднакові за висотою і формами рельєфу.
Піднятість рівнинної частини території України над рівнем моря становить у середньому 175 м. На Азово-Чорноморському узбережжі абсолютні висоти коливаються в межах 10-15 м, на височинах – 300-400 м. Гірські хребти досягають 1 700 - 2 000 м, і найвищою точкою всієї України є гора Говерла (2 061 м) в Українських Карпатах.
Низовини, височини і гори України приурочені до різних тектонічних структур, що впливали на розвиток сучасного рельєфу, поверхню окремих частин території. Про те, як тектонічні структури впливали на формування рельєфу, ви дізнаєтесь після вивчення тектонічної будови України.
Низовини
На півночі України розташована Поліська низовина, що має похил до річок Прип'яті і Дніпра. Висоти її не перевищують 200 м, тільки Словечансько-Овруцький кряж піднімається до 315 м. На Поліській низовині розвинута густа річкова сітка. Ділянки між річками мають плоско-хвилясту поверхню, на якій є горби і зниження.
На південь від Поліської низовини вздовж лівого берега Дніпра простяглася Придніпровська низовина, її поверхня похилена в західному і південно-західному напрямах, абсолютні висоти змінюються від 170-140 до 120-90 м. В її межах виділяється широка долина Дніпра з крутим правим берегом і кількома терасами на лівому. На сході долина Дніпра поступово переходить у Полтавську рівнину, яка має плоску і горбисту поверхню з долинами та балками.
На півдні України розташована Причорноморська низовина, поверхня якої має абсолютні висоти 150-120 м. Низовина поступово знижується до Чорного моря. Складовою частиною її є Північно-кримська рівнина, поверхня якої поступово знижується до Сиваша. Абсолютні висоти її не перевищують 40 м над рівнем моря.
З південного заходу до Українських Карпат прилягає частина Середньо-дунайської низовини - Закарпатська низовина. Вона слабо похилена на південний захід і має абсолютні висоти 120-105 м. Поверхню Закарпатської низовини утворює плоска терасована долина річки Тиси з її притоками.
Височини
У центральній частині України розташована Придніпровська височина, абсолютні висоти якої становлять 280 - 320 м на півночі і до 150-170 м на півдні. В її східній частині виділяється своєрідний район - Канівські гори. Тут знаходиться могила генія українського народу Тараса Шевченка.
На південному сході розташована Приазовська височина з висотами 150-300 м. Тут на поверхню виходять кристалічні породи, що утворюють підвищення, звані в народі "могилами" (г. Бельмак-Могила, 324 м).
У західній частині України розташовані Подільська та Волинська височини, поверхня їх дуже розчленована. Абсолютні висоти становлять 320-350 м (г. Камула, 471 м). На Волинській височині виділяється Мізоцький кряж, на Подільській - окремі масиви-гори: Кременецькі гори, Гологори, Розточчя, Опілля, Товтри (Недобори).
На сході України знаходиться Донецька височина, її середні висоти становлять 175-300 м. Найвища точка - г. Могила Мечетна (367 м). На територію України заходить південно-західними відрогами Середньоросійська височина. Висота її в межах нашої країни не перевищує 236 м. Тут дуже багато ярів, балок.
З північного сходу до Українських Карпат прилягає Перед-карпатська височина з висотами 650-800 м, густою сіткою річкових долин.
На межиріччі річок Пруту і Дністра розміщене хвилясте горбисте пасмо, що утворює Хотинську височину. З південного заходу на північний схід височина тягнеться на 50 км. її середні висоти в західній частині становлять 350-400 м, в східній - зростають до 350-475 м. Тут знаходиться найвища точка рівнинної частини України г. Берда висотою 515 м. Височина складена вапняками, глинами, гіпсами, поверхня її розчленована притоками річок Пруту і Дністра, які мають глибокі долини з крутими схилами. Більша частина височини вкрита буковими і дубово-грабовими лісами.
ответ: ірак
объяснение: ірак розташований на стику середземноморського геосинклінального пояса з аравійською частиною африканської (африкано-аравійської) платформи і включає три основних елементи: північно-східну частину африканської платформи, месопотамський крайовий прогин та зовнішню міогеосинклінальну зону загросу. сейсмічність іраку відрізняється надзвичайною контрастністю і нерегулярністю сейсмічного режиму. найбільш високосейсмічна зона хребта загрос.
більша частина країни являє собою окраїну африкано-аравійської платформи, де розвинені недислоковані осадові відклади фанерозойського чохла потужністю 6,0-7,5 тисяч метрів. головна частина платформної частини — антекліза рутба, в ядрі якої на поверхню витіснені тріасові строкаті континентальні осади, глибина залягання докембрійського у склепінчастій частині антеклізи рутба 2-3 км. месопотамський крайовий прогин (північно-східна частина країни) створений потужною товщею теригенних, карбонатних та гідрохімічних осадів олігоцен-антропогенового віку. потужність осадового мезозойсько-кайнозойського чохла становить 12-15 тисяч метрів. зона загросу (на крайньому північному-сході країни) характерна складною лускувато-насувною будовою і розвитком вузьких і довгих (до 300 км) асиметричних складок утворених флішевими та карбонатними крейди-палеогену. насувна зона має ширину 10-12 км, являє собою три насунені одна на одну пластини відкладів крейдового і палеогенового періоду.
залізо- загальні запаси залізних руд невеликі (близько 30 мільйонів тонн). родовища належать до осадового і скарнового типів. поліметали — родовища свинцево-цинкових руд належать до скарнового і гідротермально-метасоматичного типів. запаси свинцю і цинку в перерахунку на метал відповідно становлять 25 і 145 тисяч тонн. фосфорити — запаси p2o5 в іраку становлять 5,4 % від світових. ірак володіє великими ресурсами фосфору в фосфоритах. ресурси зернистих фосфоритів в країні станом на 1998 р становлять 2,13 % світових (бл. 0,8 млрд т). найбільші родовища — акашат і ер-рутба, які представлені пластами потужністю 0,5-10 м. розвідані багаті родовища фосфоритів ер-рутба, що містять також уран. сірка — за запасами самородної сірки (запаси — близько 250 мільйонів тонн), ірак займає одне з провідних місць у світі. багаті родовища сірки локалізовані в месопотамському крайовому прогині в районі мосула. родовища сірки — мішрак, ель-фатха і лазага, укладені в карбонатних відкладах міоцену у вигляді пластоподібних тіл сумарною потужністю близько 70 метрів. сіль — на півночі, в межах складчастої зони, розташовані родовища кам'яної солі, які розробляються для місцевих потреб. буровугільні родовища розвідані в районі кіркука, заху і в горах хамрін, бітуму поблизу мосула. виявлені також срібло, хром, марганець, уран, в іраку є величезні запаси таких будівельних матеріалів, як мармур, вапняк, кварцовий пісок, доломіт, гіпс, глини різних типів.
Рельєф земної поверхні вивчає географічна наука, що називається геоморфологією (у перекладі з грецької ге - земля, морфе - форма). Складовою частиною геоморфології є орографія (у перекладі з грецької орос - гора, графіо - пишу).
Вона вивчає рельєф за зовнішніми ознаками: взаємним розташуванням хребтів, височин, улоговин та інших форм рельєфу, їх розміри, висоту і напрями. Саме наука орографія допомагає складати карти з фізичної географії.
Рельєф України досить різноманітний. На рівнинній території України, що є частиною великої Східноєвропейської рівнини, чергуються низовини і височини. На її заході підносяться гірські пасма Українських Карпат, на крайньому півдні височать пасма Кримських гір.
Поверхня території України формувалася протягом багатьох геологічних епох. На її розвиток вплинули новітні (сучасні) тектонічні рухи, давні зледеніння і відкладання лесів (жовтувата пориста порода, що утворилась в льодовиковий період), коливання рівня моря, ерозійна робота річок і вітру, господарська діяльність людини.
Якою ж є сучасна поверхня України? 70% її площі займають низовини, 25% - височини і тільки 5% - гори.
Низовини, височини і гори неоднакові за висотою і формами рельєфу.
Піднятість рівнинної частини території України над рівнем моря становить у середньому 175 м. На Азово-Чорноморському узбережжі абсолютні висоти коливаються в межах 10-15 м, на височинах – 300-400 м. Гірські хребти досягають 1 700 - 2 000 м, і найвищою точкою всієї України є гора Говерла (2 061 м) в Українських Карпатах.
Низовини, височини і гори України приурочені до різних тектонічних структур, що впливали на розвиток сучасного рельєфу, поверхню окремих частин території. Про те, як тектонічні структури впливали на формування рельєфу, ви дізнаєтесь після вивчення тектонічної будови України.
Низовини
На півночі України розташована Поліська низовина, що має похил до річок Прип'яті і Дніпра. Висоти її не перевищують 200 м, тільки Словечансько-Овруцький кряж піднімається до 315 м. На Поліській низовині розвинута густа річкова сітка. Ділянки між річками мають плоско-хвилясту поверхню, на якій є горби і зниження.
На південь від Поліської низовини вздовж лівого берега Дніпра простяглася Придніпровська низовина, її поверхня похилена в західному і південно-західному напрямах, абсолютні висоти змінюються від 170-140 до 120-90 м. В її межах виділяється широка долина Дніпра з крутим правим берегом і кількома терасами на лівому. На сході долина Дніпра поступово переходить у Полтавську рівнину, яка має плоску і горбисту поверхню з долинами та балками.
На півдні України розташована Причорноморська низовина, поверхня якої має абсолютні висоти 150-120 м. Низовина поступово знижується до Чорного моря. Складовою частиною її є Північно-кримська рівнина, поверхня якої поступово знижується до Сиваша. Абсолютні висоти її не перевищують 40 м над рівнем моря.
З південного заходу до Українських Карпат прилягає частина Середньо-дунайської низовини - Закарпатська низовина. Вона слабо похилена на південний захід і має абсолютні висоти 120-105 м. Поверхню Закарпатської низовини утворює плоска терасована долина річки Тиси з її притоками.
Височини
У центральній частині України розташована Придніпровська височина, абсолютні висоти якої становлять 280 - 320 м на півночі і до 150-170 м на півдні. В її східній частині виділяється своєрідний район - Канівські гори. Тут знаходиться могила генія українського народу Тараса Шевченка.
На південному сході розташована Приазовська височина з висотами 150-300 м. Тут на поверхню виходять кристалічні породи, що утворюють підвищення, звані в народі "могилами" (г. Бельмак-Могила, 324 м).
У західній частині України розташовані Подільська та Волинська височини, поверхня їх дуже розчленована. Абсолютні висоти становлять 320-350 м (г. Камула, 471 м). На Волинській височині виділяється Мізоцький кряж, на Подільській - окремі масиви-гори: Кременецькі гори, Гологори, Розточчя, Опілля, Товтри (Недобори).
На сході України знаходиться Донецька височина, її середні висоти становлять 175-300 м. Найвища точка - г. Могила Мечетна (367 м). На територію України заходить південно-західними відрогами Середньоросійська височина. Висота її в межах нашої країни не перевищує 236 м. Тут дуже багато ярів, балок.
З північного сходу до Українських Карпат прилягає Перед-карпатська височина з висотами 650-800 м, густою сіткою річкових долин.
На межиріччі річок Пруту і Дністра розміщене хвилясте горбисте пасмо, що утворює Хотинську височину. З південного заходу на північний схід височина тягнеться на 50 км. її середні висоти в західній частині становлять 350-400 м, в східній - зростають до 350-475 м. Тут знаходиться найвища точка рівнинної частини України г. Берда висотою 515 м. Височина складена вапняками, глинами, гіпсами, поверхня її розчленована притоками річок Пруту і Дністра, які мають глибокі долини з крутими схилами. Більша частина височини вкрита буковими і дубово-грабовими лісами.